Статті

Україна — не Ізраїль, проте з власним «мертвим морем»

Що? Де? Коли? За скільки?

Цього року порівняно з минулим та позаминулим пріоритети українців щодо літнього відпочинку трохи змінилися. Найпопулярніші за рейтингом відвідування туристами Єгипет і Туреччина здали позиції через нестабільну політичну ситуацію. У період оксамитового сезону їх так само посунули мальовнича Іспанія та самобутня Греція: ціни за проживання вдвічі дешевші, смачна їжа доступна навіть студенту, а вибір готелів може задовольнити будь-якого туриста — від невибагливого до найпримхливішого. Три сусідні держави — Болгарія, Хорватія та Албанія приваблюють м’яким кліматом, піщаними пляжами, якісним сервісом та близьким розташуванням до України. Дедалі частіше українці відвідують перлину Кавказу — Грузію. Старий Батумі манить закоханих романтичними сутінками та незвичної краси рожевими світанками. Сюди везуть дітей, щоб за допомогою магнітного піску вилікувати сколіоз. Національний колорит, кавказька кухня та грузинська гостинність залишають незабутні враження.

Як альтернативу європейським країнам більшість українців традиційно обирають Південний берег Криму та Закарпаття. Віддають перевагу не путівкам, а пошуку житла самотужки, яке обійдеться приблизно у 300 грн. за добу. Багато відпочиваючих їдуть «дикунами», облаштовуючись в наметах на узбережжі Чорного та Азовського морів чи біля підніжжя Карпатських гір. Їжу готують на багатті.

«Село. І серце одпочине…»

Щороку до України приїжджають близько 25 млн. туристів з-за кордону, найчастіше з Росії, Польщі, Білорусі, Німеччини, США, Італії, Румунії, Туреччини, Великої Британії та Ізраїлю.

Попитом серед іноземних і наших громадян користується так званий зелений туризм або екотуризм, який становить 20% від загального обсягу туристичних подорожей. Це відпочинок у сільській глибинці біля витоків природи, яка не втратила своєї самобутності через віддаленість від мегаполісів з їх бурхливим ритмом життя й неймовірною загазованістю повітря.

Там і дихається, і думається легше. Село — це інший вимір. У деяких сільських глибинках немає добре облаштованого побуту: ні асфальтованих доріг, ні газифікованих будинків, ні водопровідної води. Усі «зручності» на вулиці, зате можна дихати цілющим повітрям і вживати чисті продукти: коров’яче та козине парне молоко, домашні яйця, свіжу городину, фрукти, джерельну воду, готувати страви із щойно виловленої риби. Усім цим мешканці щедро діляться з туристами, які прагнуть сільської екзотики.

Для тих, кому, як кажуть, і хочеться, і колеться, пропонують особливі умови проживання — хату-готель із зрубу, облаштовану сучасними меблями, задекоровану елементами місцевого колориту, із зручностями, розкішною кухнею, на якій можна зайнятися консервацією грибів та лісових ягід.

Усі ці принади сільської природи, помножені на щедру українську гостинність,  манять «зелених» туристів приїхати сюди знову і знову.

Українське диво —  озеро Сиваш

У Криму, як відомо, існує п’ять видів лікувального клімату: лісовий, степовий, морський, передгірний та гірський.Ті, хто про це знає, їдуть сюди лікувати органи дихання від риніту до астми. Однак, крім наймасовіших курортів — Ялти, Судака, Алушти, Коктебеля, Євпаторії, справжньою знахідкою для відпочиваючих є українське «мертве море» — озеро Сиваш, яке за цілющістю прирівнюється до відомого аналога — ізраїльського Мертвого моря.

Озеро Сиваш, або «гниле море», як ще в народі називають цю систему мілководних водойм із товстим мулистим дном уздовж Арабатської стрілки на заході Азовського моря, — унікальне місце! Знаходиться недалеко від Криму, в с. Щасливцево Генічеського району на Херсонщині. Концентрація солі у воді становить в середньому 300 г/л, при цьому загальний запас солі — 200 млн. т. Треба докласти неабияких зусиль, аби переплисти з одного берега на інший, адже вода тримає тіло на поверхні, не дає достатньо зануритися. Туристи це використовують з  користю для себе — лежачи в озері, читають книжки, переглядають останні новини та коменти по девайсах. Пірнати небажано, бо соляний розчин занадто міцний. Якщо потрапляє в очі, то пече як від цибулі. Однак сіль можна швидко змити — на березі розташовано душові кабінки.

Одне з озер оснащено пристроями, що допомагають людям з обмеженими фізичними можливостями. Кажуть, що курс навіть із 10  процедур неабияк допомагає хворим та немічним.

У літню спеку озеро Сиваш пересихає та вкривається соляною кіркою. Раніше у смт Приозерному працював найбільший в Україні завод з видобутку солі. Наразі підприємство не діє. Чудодійна сіль, вирощена на ропі, — незамінний засіб для прийняття ван, лікування запалень та омолодження.

Тут — роздолля для рибалок. Полюють в основному на камбалу-глоссу.  Якщо немає бажання рибалити, можна купити готову рибу: в’ялену, солену, копчену. Смакота — пальчики оближеш. Асортимент найрізноманітніший, а головне — ціни «не кусаються».

Та найцілющішими вважаються лікувальні мулисті грязі й, звісно, косметологічна блакитна глина. Грязі накладають на суглоби, з глини роблять зволожуючі та регенеруючі маски. Протягом процедури необхідно перебувати в затінку. Грязь не повинна сохнути на шкірі, тому її слід наносити товстим шаром.

Прикро, та через непоінформованість туристів потенціал лікувального озера Сиваш не реалізовується навіть на 10%.

До джерела!

Ще одна родзинка Сиваша — розташований поруч гейзер – гаряче джерело, з якого під тиском б’є окріп. Температура гейзера — 60 — 1000С людиною не регулюється, лише природою! Вода в басейні — слаболужна, йодобромна, хлоридно-натрієва, насичена сірководнем, вуглеводнем, метаном та азотом. Ефективність термального джерела доведено при лікуванні шкіряних, серцево-судинних, гінекологічних та ендокринних захворювань, профілактиці застуди.

Сріблясте озеро

Одним з кращих видів відпочинку в Україні є відвідання Шацьких озер на Волині, розташованих серед хвойних лісів. Певно, не кожен знає, що Шацькі озера  — це не два-три чи п’ять, а цілих тридцять водяних плес, прозорих, як скло. Найвідоміше серед них — Світязь ще носить назву «сріблястий», бо вважається найчистішим озером України. На глибині можна розгледіти піщане дно водойми. Вода в озері — гліцеринова, тому постійно прохолодна. На березі озера топчуться «глиняні» люди: відпочивальники залюбки змащуються цілющою синьою глиною, а потім змивають гліцериновою піною. Тоді тіло блищить, як шовкове.

Туристів зацікавить також самобутній побут й упорядкування осель місцевих жителів. Потрапляючи вперше на обійстя, в око впадають колоритні дизайнерські знахідки, де використовуються всі підручні хатні й дворові речі, — старі діжки, кошики та надщерблені кухлі слугують вазонами для квітів, для декору використовують коромисла, поламані вози та візочки чи колеса від них, миски, глечики. Творчо та неординарно!


Наталія ТРЕТЯК

«Гарячі лінії»

Дата: 19 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42