Статті

Кримінальний живопис

Підробка грошей, звісно, не є однією з найдавніших професій — існують і старіші. Будівельника, наприклад. Але жодна з них не вимагає такої таємничості й не передбачає такого жорсткого покарання, як та, про яку йтиметься.


Непідроблена простота

У процесі розвитку людського суспільства якось настав момент, коли стало зрозуміло — гроші вкрай необхідні. Більшості сучасників проблема відсутності фінансів близька й зрозуміла, але прадавні люди не мали готових рішень. Пошук предметів, які могли б виконувати роль грошей, призводив до найнепередбачуваніших результатів. Стручки пекучого перцю, какао-боби, дрібні черепашки рідкісного виду молюсків, собачі зуби, листя тютюну та інші «цінності» певний час цілком успішно виконували функцію грошей. Деякі з них виходили навіть на міжнародну торговельну арену — наприклад, черепашки Cypraea moneta. Археологи знаходять цих тропічних молюсків у багатих похованнях в Україні, Північній Німеччині, Швеції, Англії. Причому серед них немає жодної підробленої грошової одиниці. Втім, підробляти перець або черепашку не мало сенсу, тому всі гроші були справжніми. Але що залишав спадкоємцям наприкінці життя первісний олігарх? Мішок собачих зубів і скриню бобів какао? Незручно було й правителям: не царське це діло — збирати податки перцем і тютюном.

Довго тривати так не могло, і приблизно за 700 років до Різдва Христового в Лідії почали чеканити монети зі сплаву золота та срібла.

Дорогі обрізки

Одночасно з карбуванням першої монети в головах «кримінальних талантів» зародилася ідея — розбагатіти, махлюючи з монетами. Способів за довгу історію фальшивого ремесла розробили безліч. Найнедотепніші фальшивомонетники просто відрізали від справжньої монети шматочок дорогоцінного металу. Так потроху, переходячи із рук в руки, монети із круглих ставали безформними обрізками, іноді вагою на половину меншою від початкової. Римський монетний двір, аби захистити гроші від обрізування, став наносити на їхні краї виямки — монети тепер були схожими на шестерні. Наївні римляни, налякали їжака яблуками! Зловмисники стали вирізати з монет шматочки у формі зубчика. Виходило навіть акуратніше, ніж це робили майстри монетного двору.

Пізніше, у XIV ст., з розвитком технології карбування для захисту від обрізування на край монети, так званий гурт, стали наносити захисний елемент у вигляді напису або поперечних насічок.

Такий метод був дуже популярним, оскільки не потребував особливої кваліфікації злодія. Археологи знаходили скарби, що містили лише обрізані монети, а також скарби з одних лише обрізків. Наприклад, у Росії обрізування монет досягло таких масштабів, що в 1534 р. довелося проводити грошову реформу й вилучати обрізані монети з обігу.

Монета із «вкладкою»

Було поширено ще дві можливості махлювати з грішми, які вимагали від фальшивомонетника майстерності, що межує з мистецтвом. Деякі з майстрів переплавляли золоті або срібні монети, додаючи до розплаву менш коштовні метали — свинець, олово, мідь. А потім знову чеканили монети, причому виходило вже набагато більше грошей.

Але найхитромудрішим способом був такий. Майстер-фальшивомонетник чеканив мідну монету, потім покривав цю заготовку тонким шаром срібла. Такий спосіб приносив максимальний прибуток,  адже дорогоцінного металу потрібно було дуже мало. Однак був у нього й недолік — справжність грошей можна було легко перевірити. Якщо краєчок монети відрізати ножем, то відразу стане видно, виготовлена вона повністю зі срібла чи має всередині мідну вкладку. Щоб підстрахуватися від викриття, фальшивомонетники виготовляли гроші відразу з надрізом, що імітує перевірку справжності, а надріз покривали сріблом, створюючи ілюзію цілісності монети.

Донеси і… не сплачуй податки

Такі способи підробки грошей не були доступними загалу — до «групи ризику», як правило, потрапляли ковалі та ювеліри. До них завжди була підвищена увага. Здати поліції фальшивомонетника вважалося великою удачею. Донощик, якщо це була вільна людина, довічно звільнявся від усіх податків, а донощик-раб одержував волю.

Пійманого фальшивомонетника зазвичай страчували яким-небудь витонченим способом, піддаючи нелюдським катуванням, — заливали в горло розплавлений свинець або кидали в окріп. Мовляв, щоб іншим не кортіло й водночас було зрозуміло — підробляти гроші держава не дозволить. У тому числі й тому, що часто й сама займалася підробкою, а конкуренти державі не потрібні. Причому масштаби й очевидність «офіційної» підробки грошей іноді вражали уяву.

Перед тобою — гроші

Давній Рим, мабуть, є класичним прикладом держави-фальшивомонетниці. Хоча римська армія вела успішні завойовницькі війни і добуте безперервним потоком стікалося до Риму, грошей у державній скарбниці постійно бракувало. Намагаючись поправити фінансові справи, римські імператори всі як один махлювали з грішми — зменшували вагу, вміст срібла або золота в монетах. Спочатку це був «секрет», який всі знали, але ніхто не обговорював. Згодом фальшивки набрали офіційного статусу. Під час Союзницької війни римський сенат ухвалив, що кожен восьмий викарбуваний денарій має бути субаератним, тобто зі зниженим вмістом золота. А під час громадянської війни між оптиматами та популярами діяв указ, який забороняв перевіряти справжність грошей і зобов’язував торговців приймати будь-які гроші. Це призвело до того, що торговці з Індії, Китаю та інших непідконтрольних Риму країн відмовлялися приймати римські монети, вимагаючи до сплати лише золото.

А в давньому Хорезмі зі срібними монетами склалася майже анекдотична ситуація. Через нестачу срібла державний монетний двір чеканив мідні монети зі срібним покриттям. Щоб піддані не сумнівалися в цінності цих дирхемів, останній із хорезмшахів Мухаммед II велів нанести на них написи — «перед тобою дирхем» та «хто монету не візьме, тому смерть».

«Зелені спинки» проти підробки

Але справжній «золотий вік» настав для фальшивомонетників з появою паперових грошей. Незважаючи на загрозу смертної кари, підробляти їх взялися всі, кому не ліньки. Особливо поживилися фальшивомонетники за океаном, у Новому Світі. Перші американські гроші — місцеві фунти стерлінгів не мали практично ніякого захисту, і підробити їх було найпростіше. На одній стороні аркуша простого паперу було нанесено номінал, простенький візерунок, герб, і все це скріплено підписами відповідальних чиновників. Такий собі фінансовий «дитячий садок»!

Підробка чорно-білих доларів, що з’явилися в 1786 р., теж не становила труднощів для фальшивомонетників. У розісланому урядом США визначнику фальшивих доларів містився опис 1727 підробок. До речі, чорно-білі долари «позеленіли», захищаючись від підроблення, в 1896 р. Назва «грін бакс» (зелені спинки), яку відразу ж одержали нові долари, збереглася й дотепер.

Справа рук Еммануеля Нінджера

Долари й сьогодні є однією з найпідроблюваних у світі валют. Скільки знято кінофільмів, у яких гангстери полюють за кліше для друкування доларів! Але зустрічаються й фальшивомонетники-романтики, такі як Еммануель Нінджер. Цей фермер із передмістя Нью-Йорка малював купюри вартістю 50 доларів. Працював «художник з великої дороги» старанно — одну купюру виготовляв п’ять днів. Фермер так зайнявся малюванням, що зовсім забув про своє основне заняття. Щоп’ятниці він їздив до Нью-Йорка збувати підробку. Для сусідів Нінджери придумали легенду, що Еммануель працює над мемуарами про свою службу в пруській армії, а до міста їздить одержувати пенсію. Попався Нінджер у барі, коли розраховувався саморобними доларами. Бармен купюру прийняв, але поки шукав здачу, з «п’ятдесятки», яку поклав на мокру стійку бару, потекли фарби. Арештованого на місці злочину «художника»  в 1896 р. засудили на шість років і зобов’язали виплатити штраф — 1 долар. Американські судді з гумором оцінили тяжку працю кримінального «живописця». Після в’язниці Еммануель залишився вірний своєму творчому кредо — щоправда, джерелом натхнення цього разу були англійські фунти. Колекціонери й сьогодні цінують «п’ятдесятки» пензля Еммануеля Нінджера.

Радянські фальшивомонетники — найкращі у світі!

Країна найкращих у світі танків і ракет у квітні 1977 р., коли було арештовано Віктора Баранова, офіційно стала мати й найкращого фальшивомонетника. «Вийшли» на нього за оперативною розробкою — два роки громадянин, який ніде не працював, нестачі грошей не відчував: придбав автомобіль «Нива», золоті прикраси дружині, дорогі меблі. За радянської доби це було, як велика блимаюча червона стрілка — «Злочинець». Під час обшуку у громадянина Баранова виявили 77 купюр по 25 рублів, що змусило міліціонерів сильно замислитися. А коли в сараї знайшли розроблене ним самим устаткування для друкування грошей, усе стало зрозуміло.

Віктор Баранов був талановитим винахідником, але його винаходи не впроваджувались у виробництво. Щоб мати на це кошти та з метою самоствердження, він вирішив робити гроші власноруч. Саме для самоствердження вибрав для підроблення найкрасивішу та надскладну для повторення радянську купюру — двадцятип’ятирубльову, ніжно-бузкову, хто пам’ятає. Дванадцять років копіткої праці й вивчення секретів поліграфії увінчалися успіхом — фахівці Держзнака, до яких на експертизу потрапили фальшивки Баранова, спочатку визнали їх за власну продукцію, тільки з незначними порушеннями в технології.

Суд оцінив величезну працю фальшивомонетника і його готовність співпрацювати зі слідством. Баранов одержав мінімальний строк за такою «тяжкою» статтею — 12 років. Відбуваючи його, він ділився своїми винаходами з фахівцями монетного двору. Розроблений ним розчин для травлення мідних кліше так і називали — «барановський».

Після звільнення винахідник подався в бізнес — цілком успішно продавав поліграфічні фарби.

Монета, яку ніхто не підробить

Ніхто й ніколи не підробить монету, випущену монетним двором Австралії. Вона найважча у світі: рівно 1000 кг золота 999,9 проби, 80 см у діаметрі, 12 см товщиною. І хоча номінал монети — 1 млн. дол., справжня вартість золота становить 55 млн. дол. Саме тому немає сенсу в підробці, але є сенс у ретельній охороні таких «дрібних грошей».

Фальшиві гроші на військовій службі

Будь-яка війна за своєю суттю — це насамперед суперництво економік. І для підриву ворожої економіки усі засоби підходять, у тому числі й руйнування грошової системи за допомогою великої кількості фальшивих грошей. Одну з перших спроб військового застосування фальшивок було здійснено Наполеоном. Готуючись до нападу на Росію в 1812 р., він організував друк російських асигнацій. Підробки були високої якості, але при детальній перевірці з’ясувалося, що факсиміле російського чиновника, який ставив свій підпис на асигнаціях, уже досить давно тріснуло. Чиновник подумав, що, може, й так згодиться, продовжував користуватися поламаним факсиміле, яке залишало на відбитках ледве помітну смужку. А французи підробляли відбиток правильно, без тріщинки. До речі, підроблені асигнації, що були на руках у підданих, цар Олександр I вилучив з обігу досить гуманно, зобов’язавши банки приймати їх як справжні.

За часів Другої світової війни в Німеччині було розроблено операцію з дестабілізації англійської економіки «вкидуванням» величезної кількості фальшивих фунтів стерлінгів. У концентраційному таборі Заксенхаузен було організовано виробництво фальшивок, на якому працювали ув’язнені. Нацистам вдалося надрукувати непогані за якістю банкноти, але до масового застосування справа не дійшла — агентура наприкінці війни була вже не та, та й нічого вже в 1945 р. від німців не залежало. Устаткування втопили в озері Теплиць.

За це після війни Німеччину позбавили права самостійно друкувати власну валюту, до середини 50-х років її виготовляли в Лондоні за спрощеною технологією, тому в Німеччині була серйозна проблема з величезною кількістю фальшивих грошей.


Дмитро ЗАБАШТАНСЬКИЙ

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42