Трансфертне ціноутворення

З 1 вересня 2013 р. набрав чинності Закон № 408, яким внесено зміни до Податкового кодексу щодо трансфертного ціноутворення — системи визначення  звичайної ціни. Це означає, що із зазначеної дати платникам податку, у тому числі на прибуток, необхідно керуватися новими правилами при застосуванні звичайних цін та їх визначенні. Реалізація цих змін пов’язана з необхідністю забезпечення умов для стабільного розвитку економіки України, зростання надходжень податкових платежів до бюджету, зокрема шляхом попередження мінімізації таких платежів окремими суб’єктами господарювання. Розглянемо ці зміни детальніше.

Звичайні ціни

Законом № 408 значно розширено та конкретизовано поняття звичайної ціни. Зокрема, як і раніше, загальним правилом є те, що звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому для визначення звичайної ціни встановлено п’ять особливостей, які діють за наявності обставин та у разі якщо:

• ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню;
• під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки;
• ціна склалася під час проведення аукціону (публічних торгів), обов’язковість проведення якого передбачено законом;
• постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту;
• продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого в заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством.

Змінено визнання пов’язаних осіб. Відтепер замість чотирьох основних ознак, передбачених Податковим кодексом раніше, їх буде десять.

Отже, пов’язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються:

• юридичні особи — у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20% і більше;
• фізична та юридична особи — у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20% і більше;
• юридичні особи — у разі якщо одна й та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20% і більше;
• юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50% і більше складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
• юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї й тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
• юридичні особи, в яких 50% і більше складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї й тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
• юридичні особи, в яких 50% і більше складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи;
• юридична особа та фізична особа — у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи;
• юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа;
• фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

Для фізичної особи загальна частка корпоративних прав платника податку (голосів у керівному органі), якою вона володіє, визначається як частка корпоративних прав, що безпосередньо належить такій фізичній особі, та частка корпоративних прав, що належить юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою. Тому якщо фізична особа визнається пов’язаною з іншими особами відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, то такі особи визнаються пов’язаними між собою.

Контрольовані операції

Законом № 408 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу доповнено новим пп. 14.1.251¹, яким визначено, що трансфертне ціноутворення — це система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до ст. 39 цього Кодексу контрольованими.

Для цілей Податкового кодексу контрольованими операціями визнаються господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з:

• пов’язаними особами — нерезидентами;
• резидентами, які:

задекларували від’ємне значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;

застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року;

сплачують податок на прибуток підприємств та/або ПДВ за іншою ставкою, ніж базова (основна), встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року;

не були платниками податку на прибуток підприємств та/або ПДВ станом на початок податкового (звітного) року.

Крім того, контрольованими операціями визнаються операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5% і більше нижча, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5% і більше нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Слід зауважити, що операції визнаються контрольованими лише за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 млн. грн. (без урахування ПДВ) за відповідний календарний рік.

Суттєвих змін зазнала ст. 39 Податкового кодексу, яка разом з методами визначення та порядком застосування звичайних цін відтепер передбачає визначення принципів трансферного ціноутворення, контрольованих операцій, зіставлення комерційних і фінансових умов операцій та методів визначення ціни в контрольованих операціях.

Тобто для цілей застосування трансферного ціноутворення звичайна ціна визначається в разі здійснення операцій, які визнано відповідно до ст. 39 Податкового кодексу та визначено як контрольовані. У разі коли операції визнано як неконтрольовані, розрахунок звичайної ціни на підставі зазначеної статті Податкового кодексу не здійснюється. У такому випадку слід керуватися визначенням, наведеним у пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, а саме: звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Отже, починаючи з 01.09.2013 р. згідно з «оновленою» ст. 39 Податкового кодексу податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає коригування податкових зобов’язань платника податків до рівня податкових зобов’язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, передбачених цією статтею, сторони яких не є пов’язаними особами.

Методи визначення ціни у контрольованих операціях

Щодо методів визначення ціни у контрольованих операціях, то вони не зазнали змін і залишилися такими, як і в попередній редакції ст. 39 Податкового кодексу. Так, при визначенні ціни у контрольованих операціях застосовуються методи:

• порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
• ціни перепродажу;
• «витрати плюс»;
• чистого прибутку;
• розподілення прибутку.

При цьому платникам дозволено використання комбінації двох методів і більше. Водночас пріоритетним для платника податку має бути застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). І лише у випадку, коли у платника не існує можливості застосування цього методу, він має право на застосування іншого.

Зазначимо також, що методику визначення ціни страхового тарифу затверджує Нацкомфінпослуг, який здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а методику визначення ціни банківських послуг — Нацбанк України та центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для великих платників податків передбачено право на звернення до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, із заявою про узгодження цін в контрольованих операціях, що є процедурою, під час якої узгоджується порядок визначення цін в контрольованих операціях на обмежений строк на підставі договору.

При цьому предметом узгодження також можуть бути:

• види та/або перелік товарів (робіт, послуг), що є предметом контрольованих операцій; ціни товарів (робіт, послуг) в контрольованих операціях та/або перелік методів визначення ціни в контрольованих операціях; перелік джерел інформації, які передбачається використати для визначення цін в контрольованих операціях;
• строк, на який узгоджуються ціни в контрольованих операціях;
• допустиме відхилення від встановленого рівня економічних умов здійснення контрольованих операцій;
• порядок, строки подання і перелік документів, які підтверджують дотримання узгоджених цін в контрольованих операціях та інші умови узгодження цін. За результатами такого узгодження цін в контрольованих операціях укладається договір.

Під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, використовує офіційно визнані джерела інформації про ринкові ціни, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України.

Звертаємо увагу на те, що, як і раніше, обов’язок доведення того, що ціна в контрольованій операції для цілей оподаткування не визнається звичайною, покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Водночас у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій цін, що не відповідають рівню звичайних цін на відповідні товари (роботи, послуги), та якщо внаслідок такої невідповідності виникає заниження податкового зобов’язання, платнику податків надано право самостійно провести коригування податкових зобов’язань і сплачених сум податку.

Подання звітності

Новацією для платників податків (крім Нацбанку України), які протягом календарного року здійснювали контрольовані операції, є те, що вони зобов’язані подавати центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, звіт про контрольовані операції. Такий звіт подається засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог Закону № 851.

За неподання зазначеної звітності передбачено відповідальність.

Так, згідно з п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу за неподання платником податків звіту та/або обов’язкової документації про проведені ним протягом року контрольовані операції відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до нього застосовуються штрафні санкції у розмірі:

• 5% загальної суми контрольованих операцій — у разі неподання звіту про контрольовані операції;
• 100 розмірів мінімальної заробітної плати — у разі неподання документації, визначеної пп. 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу.

При цьому за порушення норм ст. 39 Податкового кодексу, вчинені у період з 01.09.2013 р. до 01.09.2014 р., штрафні санкції застосовуються у розмірі 1 грн. за кожне порушення. Після зазначеної дати штрафні санкції за такі порушення застосовуватимуться у повному обсязі.

Слід зазначити, що штрафні санкції у розмірі 1 грн. не стосуються порушень, пов’язаних з поданням звіту та/або обов’язкової документації про проведені платником податку протягом року контрольовані операції, оскільки за такі порушення, здійснені у зазначений період, застосовуються штрафні санкції згідно з п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу у розмірах, зазначених вище.