Податок на прибуток

Оподаткування доходів, виплачених на користь нерезидента

У сучасних економічних умовах при виборі ділових партнерів багато вітчизняних суб’єктів господарювання співпрацюють з іноземними підприємствами. Враховуючи особливості оподаткування операцій від проведення фінансово-господарської діяльності з нерезидентами, вкрай важливо правильно застосовувати норми Податкового кодексу. Зазвичай складність полягає не лише у правильності та наявності підстав для застосування базової ставки оподаткування, але й у правомірності можливого застосування пільгової ставки оподаткування при виплаті доходів на користь нерезидента.
У цій статті розглянемо головні особливості оподаткування доходів, виплачених на користь нерезидентів, з джерелом їх походження з території України.


Визначення статусу нерезидента

Для цілей оподаткування відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу нерезидентице:

  • іноземні компанії, організації, утворені згідно із законодавством інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
  • дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
  • фізичні особи, які не є резидентами України.

При цьому згідно з пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу постійне представництво — це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління, філія, офіс, фабрика, майстерня, установка або споруда для розвідки природних ресурсів, шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів, склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, пов’язаного з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить понад шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, зі складу яких здійснюється постачання товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, що має підготовчий або допоміжний характер.

Порядок визначення доходів

Доходи, виплачені нерезиденту або його постійному представництву, оподатковуються згідно з п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу, відповідно до якого будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Цим самим пунктом визначено, що під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

  • проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом;
  • дивіденди, що сплачуються резидентом;
  • роялті;
  • доходи від інжинірингу;
  • лізингову/орендну плату, сплачувану резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента — лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;
  • доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;
  • прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм розділу ІІІ Податкового кодексу;
  • доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України;
  • доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;
  • винагороду за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;
  • брокерську, комісійну або агентську винагороду, отриману від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;
  • внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;
  • доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї);
  • доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;
  • інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України.

До таких доходів не належать доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Пунктом 160.2 ст. 160 Податкового кодексу визначено, що із суми вищезазначених доходів та за їх рахунок резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, повинні утримати податок у розмірі 15%.

Водночас зазначимо, що для певної категорії доходів встановлено інший розмір податку, ніж 15%.

Крім цього, Податковим кодексом передбачено пільгові умови для оподаткування виплачених на користь нерезидентів доходів. Зокрема, якщо положеннями чинних міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, передбачено інші ставки оподаткування, діють саме вони.

Зауважимо, що зазначений податок (незалежно від розміру ставки) сплачується до бюджету під час, а не після такої виплати.

Ставка податку на прибуток

Загальну ставку податку на прибуток, отриманий суб’єктами господарювання на 2013 р., встановлено у розмірі 19% (п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу).

За такою ставкою, зокрема, оподатковуються і прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів від безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань. Базою оподаткування є прибуток, який розраховується як різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних паперів, сплаченою або нарахованою їх емітентом, та ціною їх придбання на первинному чи вторинному фондовому ринку. З метою здійснення податкового контролю придбання або продаж зазначених цінних паперів може здійснюватися від імені та за рахунок нерезидента виключно його постійним представництвом або резидентом, який працює від імені, за рахунок та за дорученням такого нерезидента. Відповідальність за повне та своєчасне нарахування та внесення до бюджету податків, утриманих під час виплати нерезиденту доходів від володіння процентними або безпроцентними (дисконтними) цінними паперами, покладається на резидентів або на постійне представництво нерезидента.

При цьому порядок надання резидентами або постійними представництвами нерезидента розрахунку податкових зобов’язань нерезидентів та звітів про утримання та внесення до відповідного бюджету податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Резиденти, які працюють від імені, за рахунок та за дорученням нерезидента на ринку процентних або безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань, самостійно подають до територіального органу Міндоходів України за місцем свого розташування звіт про утримання та внесення до відповідного бюджету податків (п. 160.3 ст. 160 Податкового кодексу).

За окремою ставкою в розмірі 6% оподатковується сума фрахту,що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту (п. 160.5 ст. 160 Податкового кодексу).

При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту, а особою, уповноваженою стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також є він суб’єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Іншу ставку, ніж визначено в п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу, застосовують і страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зокрема:

  • за ставкою 0% — суми, що перераховуються у межах договорів із обов’язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб — нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта», а також суми, що перераховуються під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному такою національною комісією, підтверджують, що перестрахування здійснено у перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеною національною комісією), а також під час укладання договорів перестрахування з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;
  • за ставкою 4% — суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів.

В інших, ніж вищезазначені, випадках виплати на користь нерезидентів оподатковуються за ставкою 12% (п. 160.6 ст. 160 Податкового кодексу).

Зазначимо, що вимоги до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів затверджено розпорядженням № 2885, а порядок підтвердження перестраховими брокерами здійснення за їхньою участю перестрахування у перестраховика-нерезидента, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає встановленим вимогам, — розпорядженням № 6763.

Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20% від суми таких виплат за власний рахунок (п. 160.7 ст. 160 Податкового кодексу).

Звертаємо увагу, що відповідальність за повноту утримання і своєчасність перерахування податку до бюджету несе платник, який здійснює відповідну виплату (п. 152.8 ст. 152 вищезазначеного Кодексу).

Доходи нерезидентів, що не підлягають оподаткуванню

До доходів нерезидента, що не підлягають оподаткуванню податком на прибуток, належать доходи, отримані у вигляді:

  • процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, продані або розміщені нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів-нерезидентів;
  • процентів, сплачених нерезидентам за отримані державою або до бюджету АР Крим чи міського бюджету позики (кредити або зовнішні запозичення), які відображаються в Держбюджеті України або місцевих бюджетах чи кошторисі Нацбанку України, або за кредити (позики), отримані суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями (п. 160.4 ст. 160 Податкового кодексу).

Застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Податкового кодексу.

Так, відповідно до п. 103.1 ст. 103 вищезазначеного Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Крім того, особа (податковий агент відповідного нерезидента) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, за умови, що такий нерезидент є фактичним власником (бенефіціарним отримувачем) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу).

При цьому бенефіціарним отримувачем (фактичним власником) доходу вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Проте бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу.

Тобто для оподаткування відповідно до міжнародного договору нерезидент не може бути посередником, який діє на субліцензійних умовах. Він повинен бути безпосереднім власником такого доходу.

Слід зауважити, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу.

Підставою для такого оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом резиденту України (податковому агенту такого нерезидента) довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена згідно із законодавством України (п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу).

Резидент України, який виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року (п. 103.8 ст. 103 Податкового кодексу).

При цьому в разі неподання нерезидентом довідки доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Проте при здійсненні банками та фінансовими установами України операцій з іноземними банками, пов’язаних з виплатою процентів (при цьому інших виплат в цьому випадку Податковим кодексом не передбачається), підтвердження факту, що такий іноземний банк є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не вимагається, якщо це підтверджується витягом з міжнародного каталогу «International Bank Identifier Code» (видання S.W.I.F.T., Belgium International Organization for Standardization, Switzerland).

Постійні представництва нерезидентів

Як зазначалося, постійне представництво нерезидента передбачає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні.

Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом.

Для взяття на облік постійні представництва нерезидентів та відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб зобов’язані звернутися протягом 10 календарних днів з дня їх державної реєстрації (акредитації, легалізації) в установленому порядку або до початку провадження господарської діяльності, якщо така реєстрація не є обов’язковою згідно із законодавством, до територіальних органів Міндоходів України за своїм місцезнаходженням.

У разі якщо територіальний орган Міндоходів України за результатами податкового контролю виявить ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, то за таким фактом складається акт, який надсилається через компетентний орган України до компетентного органу іноземної держави для вжиття заходів стягнення.

Форма зазначеного акта затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. На даний час діє форма, затверджена наказом № 998.

Порядок розрахунку податкових зобов’язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, та форми Розрахунку оподатковуваного прибутку нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складення відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності (далі — Розрахунок 1) та Розрахунку оподатковуваного прибутку постійного представництва нерезидента, що здійснюється територіальним органом Міндоходів України (далі — Розрахунок 2), затверджено наказом № 610 (далі — Порядок № 610).

Суми прибутків нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що провадиться ним через постійне представництво в Україні, то сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності (Розрахунок 1 розділу III Порядку № 610).

Такий відокремлений баланс має бути погоджено з територіальним органом Міндоходів України за місцезнаходженням постійного представництва.

Відокремлений баланс фінансово-господарської діяльності — це баланс доходів (які постійне представництво отримало б від здійснення своєї діяльності незалежно від нерезидента), відокремлених від загальної суми доходів нерезидента на підставі відповідного розрахунку, та витрат, понесених безпосередньо постійним представництвом.

Оподатковуваний прибуток нерезидента, що провадить діяльність на території  України через постійне представництво, визначається як різниця між відокремленими доходами постійного представництва та понесеними постійним представництвом витратами.

Розрахунок податкових зобов’язань нерезидентів

Для обчислення відокремлених доходів постійного представництва платник податку подає до територіального органу Міндоходів України завірені податковою службою у країні резиденції, належним чином легалізовані та перекладені українською мовою дані про загальні обсяги отриманих доходів та понесених витрат від ведення господарської діяльності нерезидента в цілому, загальну чисельность працівників та вартість основних засобів нерезидента.

У разі коли в країні резиденції через існуючі правила нерезидент подає податкову декларацію про доходи раз на рік або раз у півріччя, зазначені дані за інший податковий період можуть бути завірені аудитором (аудиторською фірмою). Дані за той самий податковий період, у якому податкова звітність подається у країні резиденції, повинні бути завірені виключно податковою службою країни резиденції.

У разі коли прибуток нерезидента з джерелом його походження з України неможливо визначити шляхом прямого підрахунку, то у такому випадку оподатковуваний прибуток визначається територіальним органом Міндоходів України як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Розрахунок із застосуванням такого коефіцієнта здійснюється, зокрема, у випадку, коли:

  • витрати, пов’язані з діяльністю постійного представництва, понесені нерезидентом як в Україні, так і за її межами;
  • нерезидент не має змоги виконати вимоги п. 3 розділу III Порядку № 610 щодо підтвердження даних про загальні обсяги отриманих доходів та понесених витрат від здійснення господарської діяльності нерезидента в цілому, загальної чисельності працівників та вартості основних фондів нерезидента для цілей складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності.

В такому випадку постійне представництво складає розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється територіальним органом Міндоходів України за формою Розрахунку 2.

При цьому в рядку 01 цього Розрахунку зазначається сума доходів постійного представництва, які визначаються згідно з вимогами розділу III Податкового кодексу.

А витрати, підраховані шляхом множення доходів, отриманих постійним представництвом, відображених у рядку 01, на коефіцієнт 0,7, відображаються в рядку 02 такого Розрахунку.

Резиденти України, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь тільки даного нерезидента (в тому числі укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь даного нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що проводять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в територіальних органах Міндоходів України як платники податку (п. 160.9 ст. 160 Податкового кодексу). Такі особи також повинні складати Розрахунок 1 або 2 відповідно.

У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо чи через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85% вартості цих товарів (робіт, послуг) (п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу).

Звертаємо увагу, що це правило починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування Переліку № 143.

У повному обсязі не включаються до складу витрат витрати, понесені (нараховані) у зв’язку із придбанням у звітному періоді у нерезидента з офшорним статусом послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами, інжинірингу, роялті.

Подання звіту про доходи, виплачені нерезиденту

Пунктом 103.9 ст. 103 Податкового кодексу встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов’язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати територіальному органу Міндоходів за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Так, наприклад, для підприємств форма для такого звітування передбачена у Додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом № 1213.

Цей додаток необхідно заповнювати окремо щодо кожного нерезидента, якому виплачено доходи.

Додаток ПН складається з двох таблиць: у табл. 1 «Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» наводяться сума доходів та розрахунок податку за кожним окремим видом отриманих нерезидентом доходів із джерел їх походження з України.

Водночас передбачено детальний розрахунок прибутку від операцій з безпроцентними (дисконтними) облігаціями чи казначейськими зобов’язаннями, який  наводиться у табл. 2 Додатка ПН та розшифровує показники, наведені у рядку 16 табл. 1.

Зазначимо, що у колонці 3 табл. 1 відображається сума доходів, що повинна відповідати сумі доходів за їх видами, а розрахунок суми базуватися на правилах, встановлених ст. 160 Податкового кодексу. При цьому сума доходів зазначається незалежно від того, призводить їх отримання конкретним нерези  дентом до податкових зобов’язань чи ні.

У колонці 4 табл. 1 зазначено ставку податку щодо кожного виду доходів відповідно до  норм Податкового кодексу.

Якщо міжнародним договором встановлюється інша ставка податку, то у колонці 5 табл. 1 слід самостійно зазначити діючу ставку для оподаткування. У  разі застосування міжнародного договору в додатку ПН необхідно обов’язково зазначити його назву та норму, за якою застосовується передбаченим договором ставка податку (порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування відповідно до ст. 103 розділу ІІ Податкового кодексу України).

Підсумкова сума податкових зобов’язань стосовно всіх нерезидентів, якими отримано доходи з джерелом їх походження з України, та яка відповідно відображена у показниках Додатка ПН, підлягає перенесенню до рядка 17 декларації з податку на прибуток.

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42