ПДФО

Порядок нарахування та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу на підставі рішення суду

Порядок поновлення на роботі встановлено ст. 235 КЗпП, положеннями якої передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.


При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. При цьому відповідно до ст. 367 Цивільного процесуального кодексу суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється згідно з Порядком № 100.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV Податкового кодексу, п. 163.1 ст. 163 якого визначено, що об’єктом оподаткування платника податку є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент (п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Податкового кодексу, згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Податкового кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність до контролюючих органів і нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом ІV цього Кодексу.

Податковим агентом визнається особа, на яку Податковим кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

При цьому ст. 18 зазначеного Кодексу передбачено, що податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу встановлено, що доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності згідно з п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу.

Ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.5 ст. 167 Податкового кодексу), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Якщо база оподаткування, визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 зазначеного Кодексу, у календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17%.

Водночас при вирішенні питання про оподаткування роботодавцем виплачуваних за рішенням суду працівнику сум за вимушений прогул необхідно врахувати постанову № 13, абзацом п’ятим п. 6 якої визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці  суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння та сплата податку із заробітної плати є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов’язкових платежів, про що зазначає у резолютивній частині рішення.

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42