Єдиний податок

Спрощена система оподаткування для юридичних осіб

Одним з напрямів стимулювання розвитку малого підприємництва в Україні є вдосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Розвиток зазначеного сегмента впливає на зростання попиту на продукцію вітчизняного товаровиробника, активізацію внутрішнього ринку товарів і послуг, створення нових робочих місць, що, у свою чергу, сприятиме зростанню податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів унаслідок розширення кола платоспроможних осіб.


Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (далі — спрощена система оподаткування) дає суб’єкту господарювання низку переваг:

  • спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку (суб’єкти господарювання мають право перейти на сплату єдиного податку з початку року або звітного кварталу в разі дотримання вимог, установлених Податковим кодексом);
  • значне спрощення процедури обчислення об’єкта оподаткування для визначення сум єдиного податку;
  • звільнення від сплати низки податків і зборів, що у свою чергу дає змогу суб’єктам господарювання заповнювати та подавати лише один раз на квартал податкову декларацію платника єдиного податку — юридичної особи замість різноманітних форм податкової звітності щодо податків і зборів, які не справляються з платників єдиного податку; 
  • спрощення ведення бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, що передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
  • надання права вибору щодо сплати ПДВ.

Останні зміни у застосуванні спрощеної системи оподаткування

У січні 2013 р. набув чинності Закон № 5503, яким внесено низку змін до Податкового кодексу. Насамперед змінено редакцію пп. 293.3.2 п. 293.3 ст. 293 Кодексу, в якій ставки єдиного податку для платників шостої групи знижено з 7 (у разі сплати ПДВ) та 10% доходу (у разі включення ПДВ до складу єдиного податку) до 5 та 7% доходу відповідно.

Також для вищезазначеної групи платників єдиного податку знято обмеження щодо максимальної кількості найманих працівників (п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу).

Зміни торкнулися і способу подання заяви для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Згідно з доповненим пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу заява про застосування спрощеної системи оподаткування подається до контролюючого органу одним із таких способів (за вибором платника податку):

  • особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
  • надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
  • засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Зокрема, у заяві необхідно вказати не лише обрану суб’єктом господарювання ставку єдиного податку, а також групу або зміну групи платника єдиного податку (пп. 6 п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу).

У свідоцтві платника єдиного податку також зазначається група платника (пп. 7 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу).

Підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу Законом № 5503 доповнено п. 16, згідно з яким для платників податків, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, з 01.01.2014 р. запроваджується нова форма податкових перевірокелектронна перевірка.

Основні положення Податкового кодексу щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами господарювання — юридичними особами наведено в таблиці.

Критерій

Група платників єдиного податку юридичних осіб

Четверта група

Шоста група

Обсяг доходу за календарний рік, що дає право на застосування спрощеної системи

5 000 000 грн.

20 000 000 грн.

Використання праці найманих працівників

Середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб

Середньооблікова кількість працівників не обмежена

Здійснювані види діяльності

Усі, крім тих, на які не поширюється спрощена система

Обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування

Діяльність з організації, проведення азартних ігор; обмін іноземної валюти; виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів у ємностях об’ємом до 20 л); видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння); видобуток, реалізація корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення; діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом № 85, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Податкового кодексу; діяльність з управління підприємствами; діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню); діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; діяльність з організації, проведення гастрольних заходів; не можуть бути платниками єдиного податку страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів; суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%; представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку; юридичні особи — нерезиденти; суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)

Форма розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги)

Виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій)

Ставки податку

3% доходу — у разі сплати ПДВ; 5% доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку

5% доходу — у разі сплати ПДВ; 7% доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку

Підвищені ставки податку

6 або 10%

10 або 14%

Умови застосування підвищених ставок

До суми перевищення обсягу доходу, передбаченого для четвертої та шостої груп платників єдиного податку; до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий; до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування

Звітний період

Квартал

Сплата податку

Протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал

Ведення обліку та складання звітності

Ведення обліку за даними спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат

Застосування РРО

Застосовуються

Звільнення від податків і зборів

Податок на прибуток підприємств;
податок на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт і послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали відповідну ставку єдиного податку, визначену податковим Кодексом;
земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для провадження господарської діяльності;
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства

Дії при перевищенні максимального розміру доходу

До суми перевищення застосовують подвійний розмір ставок (6 або 10%) та в наступному податковому (звітному) кварталі мають право за поданою ними заявою перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників податку шостої групи, або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування у порядку, встановленому Податковим кодексом

До суми перевищення застосовують подвійний розмір ставок (10 або 14%) з обов’язковим переходом з наступного податкового (звітного) періоду на сплату інших податків і зборів, установлених Податковим кодексом

Перехід на спрощену систему оподаткування

Шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного податкового (звітного) періоду

Строк дії свідоцтва платника єдиного податку

Безстроково

Відмова від спрощеної системи оподаткування

Шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового податкового (звітного) періоду

 

Розглянемо деякі ситуації та питання, що виникають у платників податків щодо умов і порядку переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, обмежень щодо її застосування та визначення доходу платника єдиного податку — юридичної особи.

Перехід на спрощену систему оподаткування протягом звітного року

Чи може товариство з обмеженою відповідальністю протягом звітного року перейти на спрощену систему оподаткування за умови дотримання встановлених податковим законодавством критеріїв для платників єдиного податку?

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання може бути здійснено за умови, що протягом календарного року, який передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, щодо обсягу доходу протягом календарного року та середньооблікової кількості працівників.

Визначення доходу за попередній календарний рік

Юридична особа прийняла рішення про перехід на спрощену систему оподаткування у складі четвертої групи без сплати ПДВ. Чи потрібно при визначенні обсягу доходу, що дає право суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку, та при заповненні розрахунку доходу за попередній календарний рік враховувати суму ПДВ?

Згідно з п. 292.14 ст. 292 Податкового кодексу визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком і для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування (далі — Розрахунок доходу), подається за формою, затвердженою наказом № 1675.

Розрахунок доходу, який визначається з дотриманням вимог, установлених главою 1 розділу XIV Податкового кодексу, додається до заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Під час заповнення зазначеного Розрахунку доходи у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) визначаються з урахуванням пунктів 292.1 — 292.11 і 292.15 ст. 292 Податкового кодексу.

Підпунктом 292.11.1 п. 292.11 цієї статті встановлено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми ПДВ.

Тобто суб’єкт господарювання, який прийняв рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, у тому числі без сплати ПДВ, при визначенні доходу за попередній календарний рік не включає до складу доходу суму ПДВ за умови, що така юридична особа була платником ПДВ у періоді, за який визначається дохід.

Заповнення Розрахунку доходу

Юридична особа з метою переходу на спрощену систему оподаткування заповнює Розрахунок доходу. Пунктом 4 цього Розрахунку передбачено зазначення відомостей щодо державної реєстрації протягом календарного року. В якому разі суб’єкт господарювання проставляє позначку «первинна» або «повторна»?

При заповненні п. 4 Розрахунку доходу за попередній календарний рік, у якому зазначаються відомості щодо державної реєстрації протягом календарного року, позначка навпроти слова «первинна» проставляється у разі, якщо юридичною особою протягом календарного року, який передує року обрання спрощеної системи оподаткування, не вносилися зміни до записів Єдиного державного реєстру. Відмітка навпроти слова «повторна» проставляється у разі, якщо юридичною особою протягом календарного року, який передує року обрання спрощеної системи оподаткування, вносилися зміни до установчих документів, що підлягають обов’язковій державній реєстрації шляхом внесення змін до записів Єдиного державного реєстру.

Зміна групи платника єдиного податку протягом звітного року

Підприємство зареєстровано платником єдиного податку у складі четвертої групи. У наступному кварталі планується збільшення доходу. Чи можна здійснити перехід з четвертої на шосту групу платника єдиного податку протягом звітного року?

Згідно з пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу за умови дотримання платником єдиного податку вимог, установлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.

Водночас відповідно до пп. 293.8.3 п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу платники єдиного податку четвертої групи, обсяг доходу яких перевищив у податковому (звітному) періоді 5 000 000 грн., до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених п. 293.3 ст. 293 цього Кодексу для четвертої групи.

Платник четвертої групи в наступному податковому (звітному) кварталі має право згідно з поданою ним заявою перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників податку шостої групи, або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування у порядку, встановленому главою 1 розділу XIV Податкового кодексу.

Невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання

У платника єдиного податку — юридичної особи відбувся перерозподіл коштів, внесених засновниками до статутного фонду, внаслідок чого суб’єкт господарювання втратив право перебувати на спрощеній системі оподаткування. У який термін необхідно здійснити перехід на сплату інших податків і зборів?

Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу встановлено, що юридичні особи — платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом, у разі невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулася зміна організаційно-правової форми.

Не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25% (пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу).

Враховуючи викладене, платник єдиного податку, у якого відбувся перерозподіл часток статутного капіталу, внаслідок чого суб’єкт господарювання втратив право перебувати на спрощеній системі оподаткування, зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулися зміни.

Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання має подати до контролюючого органу заяву не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість

Платнику єдиного податку четвертої групи за ставкою 3% (платник ПДВ) за рішенням контролюючого органу анульовано свідоцтво платника ПДВ. Заяву щодо переходу на ставку єдиного податку в розмірі 5% (без сплати ПДВ) юридичною особою у встановлені нормами Податкового кодексу строки не подано. На якій системі оподаткування перебуватиме суб’єкт господарювання за таких обставин?

Підпунктом 5 п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу визначено, що у разі анулювання реєстрації платника ПДВ у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату єдиного податку за ставкою в розмірі 5% (для платників єдиного податку четвертої групи) або в розмірі 7% (для платників єдиного податку шостої групи) чи відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви про зміну ставки єдиного податку або відмову від застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу подає до контролюючого органу заяву.

Таким чином, платник єдиного податку четвертої групи зі ставкою 3%, у якого за рішенням контролюючого органу анульовано свідоцтво платника ПДВ та який у встановлені нормами Податкового кодексу строки не подав заяву щодо зміни ставки єдиного податку на 5% (без сплати ПДВ) або щодо переходу до шостої групи та застосування ставки єдиного податку у розмірі 7% (без сплати ПДВ) чи щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, зобов’язаний перейти з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, в якому здійснено анулювання реєстрації платником ПДВ, на сплату інших податків і зборів.

Філія підприємства не може самостійно перейти на спрощену систему оподаткування

Який порядок переходу на спрощену систему оподаткування філії підприємства, що не має статусу юридичної особи?

Згідно з частиною п’ятою ст. 55 Господарського кодексу суб’єкти господарювання — юридичні особи мають право відкривати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Відповідно до частини третьої ст. 95 Цивільного кодексу філія не є юридичною особою, вона наділяється майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Доходом платника єдиного податку — юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу (п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу).

Водночас пп. 291.5.7 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу встановлено, що платниками єдиного податку не можуть бути представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.

Філії не можуть самостійно перейти на спрощену систему оподаткування, оскільки не мають статусу юридичної особи.

Якщо юридична особа переходить на спрощену систему оподаткування, то при поданні до контролюючого органу заяви про застосування спрощеної системи оподаткування обов’язково наводиться інформація щодо всіх філій. Перелік філій зазначається у свідоцтві платника єдиного податку — юридичної особи.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб’єктів господарювання визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів (пп. 14.1.227 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Таким чином, юридична особа має здійснювати перехід на спрощену систему оподаткування разом із філіями.

При цьому податковий облік операцій з поставки товарів (послуг) філіями чи структурними підрозділами та подання податкової звітності з єдиного податку, а також сплата єдиного податку здійснюються за місцем реєстрації головним підприємством, до складу якого входять філії чи структурні підрозділи.

Внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку — юридичної особи

Який порядок внесення змін до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку — юридичної особи?

Раніше видане свідоцтво за бажанням платника єдиного податку може бути замінено на нове свідоцтво у порядку та за наявності обставин, визначених ст. 299 Податкового кодексу.

Пунктом 299.12 ст. 299 Податкового кодексу визначено, що до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку в день подання платником єдиного податку заяви контролюючим органом вносяться зміни щодо:

  • найменування суб’єкта господарювання;
  • податкової адреси суб’єкта господарювання;
  • місця провадження господарської діяльності;
  • видів господарської діяльності.

Відповідно до пп. 298.3.1 п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу до заяви включаються відомості про:

  • зміну найменування суб’єкта господарювання для юридичної особи;
  • зміну податкової адреси суб’єкта господарювання;
  • зміну місця провадження господарської діяльності;
  • зміну видів господарської діяльності;
  • зміну організаційно-правової форми юридичної особи;
  • дату (період) відмови від застосування спрощеної системи у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, установлених Податковим кодексом;
  • дату (період) припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності;
  • зміну групи та ставки платника єдиного податку.

У разі зміни найменування юридичної особи заява подається протягом місяця з дня виникнення такої зміни (п. 298.4 ст. 298 Податкового кодексу).

У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку, зокрема четвертої та шостої груп, разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ст. 298 Податкового кодексу).

Нормами Податкового кодексу не визначено конкретний термін подання заяви про внесення змін до видів діяльності юридичною особою — платником єдиного податку. Якщо юридична особаплатник єдиного податку бажає внести зміни до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку в частині видів господарської діяльності, то вона має подати заяву за формою, затвердженою наказом № 1675, крім випадків, коли планований вид діяльності належить до видів діяльності, які не дають права юридичній особі застосовувати спрощену систему оподаткування та є підставою для анулювання свідоцтва платника єдиного податку. При цьому рішення щодо термінів подання зазначеної заяви приймається юридичною особою — платником єдиного податку самостійно.

До отримання нового свідоцтва платник єдиного податку здійснює господарську діяльність на підставі раніше виданого свідоцтва, яке повертається контро-люючому органу в день отримання нового свідоцтва.

Здійснення бартерних операцій

Товариство з обмеженою відповідальністю обрало спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Чи має право зазначена юридична особа здійснювати бартерні операції?

Відповідно до пп. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу бартерною (товарообмінною) операцією є господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Згідно з п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Отже, юридичні особиплатники єдиного податку не мають права здійснювати бартерні операції, тобто проводити розрахунки за товари (роботи, послуги) іншим способом, ніж грошовий.

Продаж транспортного засобу, що обліковується на балансі

Платник єдиного податку четвертої групи має на балансі автомобіль. Чи має право суб’єкт господарювання здійснити продаж автомобіля, який входить до складу основних фондів?

Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу до основних засобів належать матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин на наданих у користування ділянках надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у своїй господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з пп. 3 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання — юридичні особи, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях об’ємом до 20 л та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).

Підакцизними товарами є товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Податковим кодексом встановлено ставки акцизного податку (пп. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

До підакцизних товарів належать, зокрема, автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли (п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу).

Обмеження щодо можливості обрання спрощеної системи оподаткування залежить від виду економічної діяльності.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з продажу автомобілів легкових, кузовів до них, причепів і напівпричепів, мотоциклів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, юридична особаплатник єдиного податку має право здійснити операцію з продажу транспортного засобу, який обліковувався на її балансі.

При цьому, як установлено п. 292.2 ст. 292 Податкового кодексу, при продажу основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

Видобуток корисних копалин для забезпечення власних потреб

Юридична особа здійснює видобуток корисних копалин для забезпечення власних потреб. Чи може зазначений суб’єкт господарювання обрати спрощену систему оподаткування?

Згідно з пп. 14.1.91 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу корисні копалини — це природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.

Відповідно до пп. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу під добуванням корисних копалин розуміють сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), яка вміщує корисні копалини.

Не можуть бути платниками єдиного податку юридичні особи, які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення (п. 5 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу).

Зазначена норма Податкового кодексу не передбачає винятку для здійснення видобутку корисних копалин, не пов’язаного з отриманням доходу, тобто для забезпечення власних потреб.

Укладання договору переуступки прав вимоги боргу

Платником єдиного податку — юридичною особою відвантажено товари іншому суб’єкту господарювання, проте у зв’язку з відсутністю коштів оплату не здійснено. Чи має право платник єдиного податку укласти договір переуступки прав вимоги боргу щодо відвантажених товарів?

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу відступлення права вимоги — операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Статтею 512 Цивільного кодексу визначено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 513 зазначеного Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 Цивільного кодексу).

Водночас відповідно до п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відступлення права вимоги боргу не є формою розрахунків, а фактично є заміною у зобов’язанні одного боржника на іншого за згодою кредитора.

Нормами чинного законодавства не встановлено обмежень щодо укладання договору переуступки прав вимоги за зобов’язаннями між будь-якими суб’єктами господарювання, у тому числі платниками єдиного податку.

Наявність розстроченого податкового боргу

Підприємство, що перебуває на загальній системі оподаткування, має розстрочений податковий борг, який своєчасно погашається (в особовій картці платника податків борг не враховується). Чи має таке підприємство змогу обрати четверту групу платника єдиного податку за ставкою 5% до погашення розстроченого боргу?

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий борг — сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Згідно з п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

Підпунктом 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу встановлено, що платниками єдиного податку не можуть бути суб’єкти господарювання — юридичні особи, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Таким чином, юридична особа може обрати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності та подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому повністю погашено податковий борг.

Засновник — пайовий інвестиційний фонд

Товариство з обмеженою відповідальністю згідно зі статутом має єдиного засновника в особі пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду. Чи може юридична особа за таких умов обрати спрощену систему оподаткування?

Підпунктом 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%.

Згідно зі ст. 22 Закону № 2299 пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Отже, підприємство не може обрати спрощену систему оподаткування, оскільки його єдиний засновник не є юридичною особою.

Наявність у статуті юридичної особи видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування

Юридична особа планує обрати спрощену систему оподаткування. При цьому в статуті суб’єкта господарювання зазначено види діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Посадовою особою підприємства до конт-ролюючого органу направлено письмове повідом-лення, відповідно до якого за умови отримання свідоцтва платника єдиного податку юридична особа здійснюватиме лише види діяльності, які дають право перебувати на спрощеній системі оподаткування. Чи є підставою для відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку наявність у статуті юридичної особи видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування?

Відповідно до п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу однією з підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у видачі суб’єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є невідповідність такого суб’єкта господарювання вимогам ст. 291 зазначеного Кодексу.

Нормами пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу визначено види діяльності, які не дають права юридичним особам бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення.

Юридичні особи — платники єдиного податку відповідно до пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Отже, наявність у статуті юридичної особи видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, не є підставою для відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку за умови, що такі види діяльності не здійснюються суб’єктом господарювання.

Компенсація, одержана за рішенням суду

Чи повинна юридична особа — платник єдиного податку включати до складу доходу отриману за рішенням суду компенсацію за попередній (звітний) період?

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу.

Водночас пунктами 292.10, 292.11, 292.15 ст. 292 цього Кодексу визначено суми коштів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку.

Так, згідно з п. 292.15 зазначеної статті при визначенні обсягу доходу, що дає право суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

Отже, юридична особаплатник єдиного податку не включає до складу доходу отриману за рішенням суду компенсацію за попередній (звітний) період.

Повернення авансу покупцю

Платнику єдиного податку — юридичній особі на поточний рахунок у банку надійшов аванс за товари (роботи, послуги). У наступному (звітному) податковому періоді у зв’язку з розірванням договору попередню оплату повернуто покупцю. Яким чином платник єдиного податку повинен відобразити попередню оплату (аванс), отриману в одному звітному періоді та повернуту в іншому?

Згідно з п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку четвертої та шостої груп датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку четвертої та шостої груп датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримано попередню оплату (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом.

До складу доходу не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, попередня оплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) — платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (пп. 5 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу).

Таким чином, у разі розірвання договору, якщо зарахування та повернення авансу відбулися в одному звітному періоді, зазначені кошти не включаються до складу доходу юридичної особи — платника єдиного податку.

У разі якщо повернення попередньої оплати (авансу) за товари (роботи, послуги) відбулося в іншому податковому періоді, платник єдиного податку повинен включити такий аванс до складу доходу у періоді зарахування на поточний рахунок зазначених коштів та здійснити перерахунок доходу у податковому періоді, в якому відбулось їх повернення. Перерахунок здійснюється шляхом подання уточнюючого розрахунку до раніше поданої податкової декларації платника єдиного податку — юридичної особи або уточнення показників у складі звітної податкової декларації за наступний податковий період, разом з якою заповнюється розрахунок податкового зобов’язання єдиного податку за минулий період, що уточнюється.

Заборгованості з оплати праці та розрахунків з підзвітними особами

Чи повинен платник єдиного податку — юридична особа включати до складу доходу суму кредиторської заборгованості з оплати праці перед фізичною особою та із розрахунків з підзвітними особами?

Пунктом 292.3 ст. 292 Податкового кодексу визначено, що до суми доходу платника єдиного податку четвертої та шостої груп за звітний період включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Заборгованість за зобо-в’я-заннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю (пп. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Згідно з п. 2 Інструкції № 5 фонд оплати праці складається з нарахувань працівникам, які перебувають безпосередньо у штатному складі, та нарахувань працівникам, які не перебувають у штатному складі підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), але виконують роботи згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності); нарахувань згідно з обов’язками особам, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства; нарахувань згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).

Статтею 233 КЗпП визначено, що до заробітної плати не застосовується строк позовної давності.

Таким чином, оскільки до заробітної плати, нарахованої до виплати у грошовій формі, не застосовується поняття «позовна давність», а заборгованість із заробітної плати не підпадає під визначення «безнадійна заборгованість», то норми п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою.

Проте контракт є особливою формою трудового договору, умовами якого передбачаються обсяги запропонованих робіт (послуг), вимоги до якості та строки їх виконання (надання).

Відповідно до пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, якщо умовами цивільно-правового договору (конт-ракту) передбачено передачу результатів робіт (послуг) за плату, то визначення такої операції прирівнюється до визначення операцій з продажу результатів робіт (послуг).

Тобто заборгованість за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими угодами (контрактами), якими передбачаються обсяги запропонованих робіт (послуг), вимоги до якості та строки їх виконання (надання), є кредиторською заборгованістю, яка після закінчення строку позовної давності включається до складу доходу юридичної особиплатника єдиного податку.

Щодо питання включення до складу доходу платника єдиного податку — юридичної особи заборгованості щодо розрахунків з підзвітними особами, то слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу господарська діяльність — це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/-або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У разі якщо працівник підприємства — фізична особа для виконання цивільно-правової дії за дорученням замовника (керівництва підприємства) використовує власні кошти, то замовник має відшкодувати цій особі понесені витрати за умови наявності підтвердних документів та подання фізичною особою звіту про використання коштів.

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу безповоротною фінансовою допомогою визнається сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Таким чином, сума заборгованості платника єдиного податкуюридичної особи щодо розрахунків з підзвітною особою є кредиторською заборгованістю, яка після закінчення строку позовної давності включається до складу доходу платника єдиного податку як безповоротна фінансова допомога.

Повернення коштів з депозитного рахунку

Платником єдиного податку — юридичною особою внесено власні кошти на депозитний рахунок. Після закінчення терміну дії договору кошти з депозитного рахунку суб’єкта господарювання перераховано на поточний рахунок. Чи повинен платник єдиного податку включати до складу доходу суму повернутих банком коштів?

Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів — Нацбанком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ — державним органом, визначеним законом (пп. 14.1.44 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Згідно з п. 1.4 глави 1 Положення № 516 залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується, зокрема, договором банківського рахунку.

За договором банківського рахунку, укладеним з юридичною або фізичною особою, банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок кошти або банківські метали, що їй надходять, виконувати розпорядження власника рахунку про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. За користування коштами, що обліковуються на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом (п. 2.5 глави 2 зазначеного Положення).

Таким чином, повернута банком після закінчення терміну дії договору банківського рахунку сума депозитного вкладу (без процентів) з депозитного на поточний рахунок не є доходом платника єдиного податку, оскільки юридичній особі повернуто власні кошти.

Повернення внесків до статутного капіталу іншого суб’єкта господарювання

Платником єдиного податку — юридичною особою прийнято рішення вийти зі складу засновників іншого суб’єкта господарювання. Чи включаються до складу доходу платника єдиного податку внесені до статутного капіталу кошти, які повертаються йому при виході з числа засновників?

Статтею 15 Закону № 1576 визначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки й інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Враховуючи зазначене, якщо платнику єдиного податкуюридичній особі у зв’язку з виходом зі складу засновників іншого суб’єкта господарювання повертаються раніше внесені до статутного капіталу кошти, що залишались в її розпорядженні після сплати передбачених законодавством податків та зборів, то зазначені кошти не включаються до складу доходу платника єдиного податку.

Суми страхового відшкодування за пошкоджені основні засоби

Платником єдиного податку — юридичною особою застраховано власні основні засоби. У звітному податковому періоді внаслідок пошкодження основ-них засобів страховою компанією виплачено страхове відшкодування. Чи повинен платник єдиного податку включити до складу доходу суми страхового відшкодування за пошкоджені основні засоби?

Згідно зі ст. 9 Закону № 85 страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страховий випадок — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону № 85).

Відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу у разі якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку — страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв’язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, у якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Таким чином, отримані юридичною особоюплатником єдиного податку суми страхового відшкодування за пошкоджені основні засоби включаються до складу доходу такого платника податку в періоді їх отримання.

Отримання авансу та надання послуг у різних податкових періодах

На підставі укладеного агентського договору юридична особа — платник єдиного податку отримує попередню оплату за послуги в одному податковому (звітному) періоді, а надає послуги в наступному періоді. За якою саме датою визнається дохід платника єдиного податку?

Статтею 297 Господарського кодексу встановлено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (ст. 301 Господарського кодексу).

Згідно з п. 292.4 ст. 292 Податкового кодексу у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Водночас датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження йому коштів у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання ним акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу).

Таким чином, у разі надання юридичною особоюплатником єдиного податку послуг на підставі укладеного агентського договору, згідно з яким попередню оплату за надані послуги отримано в одному податковому (звітному) періоді, а послуги надано в іншому, доходом такої особи є сума отриманої винагороди у розмірі, передбаченому договором, а датою отримання доходудата фактичного отримання авансу.

Проценти, отримані від банку за користування коштами на рахунку

У платника єдиного податку — юридичної особи в банку відкрито депозитні та поточні рахунки. Чи слід включати до складу доходу платника єдиного податку проценти, отримані від банку за користування коштами на відкритих рахунках?

Відповідно до визначення, наведеного у пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, проценти — це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів, залучених у депозит.

Згідно з п. 1.4 глави 1 Положення № 516 залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується, зокрема, договором банківського рахунку.

За договором банківського рахунку, укладеним з юридичною або фізичною особою, банк зобов’язується -приймати і зараховувати на рахунок кошти або банківські метали, що їй надходять, виконувати розпорядження власника рахунку про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. За користування коштами, що обліковуються на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом (п. 2.5 глави 2 Положення № 516).

Згідно з пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 цього Кодексу.

Отже, проценти, отримані від банку за користування коштами на рахунку (як депозитному, так і поточному), включаються до доходу юридичної особиплатника єдиного податку.

Одержання безоплатних послуг

Підприємством безоплатно отримано послуги. Яким чином визначається дохід платника єдиного податку у такому випадку?

Відповідно до п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними відповідно до законодавства, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу).

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, враховується у складі доходу такого платника на рівні не нижче звичайної ціни.

Звичайна ціна — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Враховуючи зазначене, юридичні особиплатники єдиного податку включають до складу доходів вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначену на рівні не нижче звичайної ціни на дату підписання акта приймання-передачі зазначених товарів (робіт, послуг).

«Гарячі лінії»

Дата: 19 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42