ПДФО

Використання об’єкта інтелектуальної власності: особливості оподаткування

Резидент — фізична особа є власником торговельної марки компанії-нерезидента, планує здійснити внесок до статутного капіталу іншої компанії-нерезидента у вигляді цієї торговельної марки. Які особливості оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходів, отриманих від здійснення зазначеної операції?


Відносини, які виникають у зв’язку із набуттям і здійсненням права власності на знак для товарів і послуг (далі — знак) в Україні, регулюються Цивільним кодексом, Законом № 3689 та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 492 Цивільного кодексу визначено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Суб’єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлено Законом № 3689, п. 3 ст. 5 якого передбачено, що строк його дії становить 10 років від дати подання заявки до установи і продовжується установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років за умови сплати збору в порядку, встановленому цим Законом.

Свідоцтвом власнику торговельної марки надається виключне право користування і розпорядження нею на свій розсуд.

Винятки, за якими реєстрація торговельної марки не вимагається, визначаються частиною третьою ст. 494 Цивільного кодексу — це набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Відповідно до частини другої ст. 418 цього Кодексу право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Так, основними майновими правами інтелектуальної власності є:

  • право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
  • виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;
  • виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти його (частина перша ст. 424 Цивільного кодексу).

Згідно з частиною третьою ст. 424 цього Кодексу майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов’язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Підпунктом 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено поняття «нематеріальні активи» — це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, в тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Під продажем результатів робіт (послуг) визнаються будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об’єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності (пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Статтею 80 Господарського кодексу та ст. 140 Цивільного кодексу встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (статутом).

Статтею 86 Господарського кодексу передбачено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Таким чином, у разі здійснення вкладу до статутного фонду підприємства у вигляді права на використання об’єкта права інтелектуальної власності (торговельної марки) відповідно до Податкового кодексу така операція вважатиметься продажем нематеріальних активів.

Водночас слід зазначити, що порядок здійснення внеску регулюватиметься законодавством держави компанії-нерезидента і має бути відображено в установчих документах цієї компанії, оскільки згідно зі ст. 46 Закону № 2709 до засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створено юридичну особу. Водночас відповідно до частини першої ст. 16 зазначеного Закону особистий закон фізичної особи визначається за його громадянством.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, — це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Підпунктом 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 вищезазначеного Кодексу визначено (з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу): якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податкуотримувача, який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто 15 та 17%.

«Гарячі лінії»

Дата: 19 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42