Інтерв’ю

Стабільність поліпшить бізнес-клімат у державі

Україна дедалі більше залучається до глобалізаційних процесів. Наразі головні зусилля держави скеровуються на продукування власної економічної політики, яка б обстоювала і захищала національні інтереси, законні права суб’єктів господарської діяльності на рівноправну взаємовигідну співпрацю. Як стверджують експерти, це стане можливим лише у разі створення в нашій країні сучасної ринкової економіки і відповідного механізму регулювання економічних відносин, наближення їх до світових стандартів, усунення залишків адміністративної системи, формування сучасної ринкової, фінансової, податкової, страхової систем.


Про нинішні тенденції в українській економіці в інтерв’ю «Віснику» розповів Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру Разумкова.

В. — Експерти стверджують, що половина вітчизняної економіки працює непрозоро. Як Ви оцінюєте рівень тінізації в Україні та в чому, на Вашу думку, причина такої ситуації?

В. Ю. — Останніми роками рівень тінізації залишається фактично незмінним. За оцінками експертів, він становить близько 50% української економіки. На жаль, ситуація складається так, що тенденції до зниження цього показника навряд чи можна очікувати найближчим часом. Аби економіка стала більш відкритою, потрібно, щоб добре працювали інститути (інакше кажучи, були правила гри). Дуже важливо, щоб вони були однакові і зрозумілі для всіх економічних агентів. Лише за таких умов можна очікувати на внутрішніх та іноземних інвесторів, які знатимуть, куди вони вкладають кошти і які вигоди матимуть. В Україні, на мою думку, не відбувається будівництва таких зрозумілих і відкритих інститутів. Натомість маємо корупційні прояви, незрозумілий непрозорий перерозподіл власності, рейдерські атаки — з одного боку, а з іншого — надмірний податковий тиск, неусталеність податкового поля (щороку змінюється законодавче і нормативне середовище). Все це, безумовно, не сприяє розвитку бізнесу в державі.

Останнім часом доводиться спостерігати негативну картину, коли низка іноземних інвесторів (зокрема, банки) згортають діяльність в Україні. А за банками, як правило, тягнеться й інший бізнес. Тому ці процеси не можуть не тривожити.

В.Ваш прогноз: які економічні показники Україна матиме на кінець року? Чи вдасться уряду виконати свої обіцянки?

В. Ю. — Нагадаю, на початку поточного року йшлося про те, що економіка може зростати непоганими темпами. Називали показники від 3 до 4%. За підсумками ж першого півріччя маємо падіння. Понад те, промисловість за вісім місяців впала на 5,2%. Швидше за все за результатами року матимемо мінусовий показник. Вважаю, за таких умов якщо на кінець року вийдемо на нульовий показник зростання ВВП, буде добре. Щодо інфляції, то вона перебуває на низькому рівні, оскільки діють стримуючі чинники, такі як високий урожай, утримання житлово-комунальних тарифів тощо. Більше того, спрацьовує чинник, про який знають, але часто забувають. Це — низька купівельна спроможність населення. І хоча ми говоримо, що зарплати зростають, по-перше, вони зростають символічно, по-друге, зростання — вкрай нерівномірне. Тож на кінець року прогнозуємо нульовий рівень інфляції.

В.Тривалий час урядові вдається обходитись без кредитів МВФ. На Вашу думку, цеплюс для держави? Як ситуація з кредитами від міжнародних фінансових інституцій впливає на інвестиційну привабливість України?

В. Ю. — Кредити МВФ для держави — набагато вигідніші за будь-які інші, які можна взяти за кордоном. Вартість кредитів МВФ — 2 — 3%, а наразі наші євробонди торгуються під 9 — 10%. Крім того, співпраця з МВФ — визначальна й для інших інвесторів. Тому кооперація з Фондом була б стимулом для реформ у державі. Переконаний, співпраця з МВФ для держави має більший сенс з точки зору формування правил гри, про які я говорив, аніж просто наявність фінансових ресурсів. Якби зараз домовились з МВФ, то Україна претендувала б на кошти Євросоюзу, Світового банку. Це — теж дешеві кошти, спрямовані на конкретні цілі. Одна з вимог Фонду для відновлення кредитування — підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги — не виконується уже тривалий час. Міжнародні інвестори стверджують, що подальше зволікання з цим питанням призведе до погіршення фінансових показників держави, а з такою державою вони остерігаються мати справу. Мені здається, що якби на початку літа в Україні змінили тарифи (нехай на 20%), такий крок не був би шоковим для населення, адже влітку набагато легше сприймаються фінансові зміни (менші нарахування на житлово-комунальні послуги). Водночас у МВФ побачили б наші кроки назустріч, і можливо зараз ми говорили б про відновлення кредитування України Фондом. А так, вважаю, цього року ми втратили шанс розвинути співпрацю з МВФ.

Щодо розвитку ситуації, то як оптимістичний сценарій можливий варіант, коли наприкінці поточного року Україна й МВФ переглянуть домовленості і в І кварталі 2014 р. ми одержимо один транш кредиту. Ще один транш буде можливий до кінця першого півріччя. З літа наступного року існує висока ймовірність того, що МВФ не фінансуватиме Україну, оскільки, як свідчить практика, за півроку до виборів міжнародні інститути обережно ставляться до фінансування, щоб не бути звинуваченими у політизації.

В.Податковий кодекс працює третій рік, постійно вносяться зміни до законодавства. Як Ви оцінюєте податкові норми в державі? Чи наближають вони нас до цивілізованого ринку?

В. Ю. — Думка бізнесу (з яким ми контактуємо) зводиться до такого: нехай будуть недоліки у податковій системі, але дайте хоча б рік попрацювати у стабільних умовах, без змін правил гри. За цей час бізнес зміцніє, пристосується до чинних умов, чітко виявляться недоліки у фіскальній сфері. Переконаний, наразі потрібно запровадити мораторій на будь-які зміни в податковому законодавстві. Хоча й багато проблемних питань, на рік можна все залишити без змін. Водночас є над чим працювати і що змінювати. Як на мене, то в Україні забагато податкових винятків. Щодо податку на прибуток, то крім його розміру потрібно дивитись на те, що можна відносити до видатків. Тут практика європейська і українська відрізняється. У нас значно менше втрат відноситься до складу витрат, а отже, поле для оподаткування більше. Існує чимало  спірних питань, над якими потрібно спільно попрацювати податківцям і підприємцям. Зрозуміло, одразу вирішити все неможливо. Тому я наголошую на доцільності стабільності хоча б на рік. Це, безперечно, поліпшить бізнес-клімат у державі.

В.Експерти відзначають мінімальні за останні п’ять років валютні резерви в Україні. Які причини такого становища та які ризики посилюються у цьому зв’язку?

В. Ю. — Причина в тому, що маємо незначні валютні надходження у поточному році. Розміщені Україною євробонди у першій половині року не змогли перекрити потреби. До того ж ми маємо негативне зовнішньоторговельне сальдо за рахунок того, що значну частку імпорту, насамперед газу, повинні сплачувати валютою. Крім того, низька економічна динаміка не дає можливості отримувати валютні ресурси в тому обсязі, як це було у попередні роки, коли експорт стрімко зростав. Відзначу один рятівний для держави фактор: населення не так жваво скуповує валюту, а навпаки — стало більше її продавати.

Цьогорічні високі боргові виплати призвели до суттєвого падіння валютних резервів. У жовтні і листопаді на Україну чекають ще дві значні виплати.

Є кілька характеристик відповідності обсягу валютних резервів іншим макроекономічним показникам. Наприклад, покриття резервами імпорту. Вважається, що якщо показник резервів покриває три місяці імпорту, то це — надійно. Тривалий час у нас цей показник був більший, зараз — десь на рівні 2,7 місяця. Це — не критична ситуація, але все ж таки нижче рекомендованого показника.

Ще один показник — покриття грошової бази резервами, наскільки національні гроші забезпеченоміжнародним резервом. Неофіційно нормальним вважається рівень покриття 100%. Тривалий час в Україні так і було. Зараз — на рівні 60%. Отже, спостерігається сильний девальваційний тиск, і макроекономічна стабільність у нас уже ненадійна.

Існує також показник адекватності резервів — рівень покриття резервами зовнішніх боргів, насамперед короткострокових. Зараз обсяг резервів — близько 21 млрд. дол., а короткострокові борги — на рівні 62 млрд. дол. Звичайно, значна частина боргів — приватні, але така ситуація може спричинити значний тиск на валютні ринки.

Отже, підсумуємо. Найбільші ризики у зв’язку з малими валютними резервами — це складнощі для України вчасно і в повному обсязі виплатити борги, а також девальваційний тиск на національну грошову одиницю. Втім, ми налаштовані оптимістично: до нового року шокового стану на валютних ринках не повинно бути.

В.Цікава ситуація спостерігається в Україні. Люди то масово «звільняються», зокрема, від долара, то активно його скуповують. З чим, на Вашу думку, це пов’язано?

В. Ю. — По-перше, люди переводять валюту в гривневі депозити, бо це вигідно: 15 — 20% за гривневими депозитами, погодьтеся, — непоганий прибуток. Але не йдеться про довіру населення до банківської системи, оскільки переважна більшість вкладів — короткострокові. Більше того, на мою думку, активний продаж валюти — тривожний сигнал, який свідчить про те, що купівельна спроможність громадян стає нижчою, і вони змушені здавати свої валютні заощадження, щоб поповнити поточний гривневий дефіцит.

Водночас уряду та Нацбанку необхідно  потихеньку «відпускати» гривню. Не девальвувати, а саме лібералізувати курс, «випускати пар», який може накопичуватися на валютних ринках. До речі, це — одна із вимог МВФ. Такий крок дещо послабив би нинішню девальваційну напругу. Власне, в обмінниках наразі спостерігається легкий «струс» гривні (було — 8 грн. 10 коп./дол., зараз — 8 грн. 17 коп./дол.). Втім кардинальних змін, здається, не станеться. Влада всіма силами намагатиметься утримувати курс, оскільки це чи не єдиний зрозумілий для всіх громадян критерій стабільності. Офіційний курс залишиться тим самим, міжбанківський — навіть якщо дещо й підвищуватиметься, то незначно. Прогрес у переговорах із Міжнародним валютним фондом та Європейським Союзом щодо асоційованого членства та вільної торгівлі у подальшому забезпечить підтримку гривні, підвищуючи інвестиційну привабливість країни. Але цього року все це навряд чи спрацює. У кращому разі — з наступного.

В.Чи є перспектива у лобістів щодо прийняття рішень про заборону валютних депозитів та запровадження податку на доходи з депозитів?

В. Ю. — Цього не можна робити у жодному разі, навіть думати про це, бо можуть виникнути панічні настрої серед населення. Я чув про ще одну пропозицію — виплачувати відсотки за валютними депозитами у гривні. Вважаю, якщо держава намагатиметься тиснути у будь-який спосіб на іноземну валюту, це аж ніяк не додасть впевненості національній грошовій одиниці і не послабить валюту. А між тим у громадян з’являться побоювання, що держава не вміє справлятися з напругою на фінансових ринках. Переконаний, зараз Нацбанк має зайняти чітку й зрозумілу позицію щодо недопущення вищезазначених експериментів.

В.Чи може в Україні повторитися ситуація, що склалася на Кіпрі,раптовий податок на депозити?

В. Ю. — Вважаю, такий варіант розвитку подій в Україні неможливий. Фінансова, загальноекономічна ситуація в країнах ЄС зовсім інша. У нас за жодних умов не має йтися про якісь дискримінаційні чи конфіскаційні речі, адже фінансова система і так вкрай нестійка. Будь-які спроби насильницького адміністрування призведуть не до стабільності і надійності, а до розчарувань населення від неспроможності влади навести лад.


Розмову вів
Сергій СОБУЦЬКИЙ

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42