Податок на прибуток

Оподаткування операцій, пов’язаних із страхуванням

Правовому регулюванню відносин, що виникають у сфері страхування, чинне законодавство України приділяє особливу увагу. Порядок оподаткування операцій зі страхування встановлено розділом III Податкового кодексу. Розглянемо, як оподатковуються податком на прибуток окремі операції, пов’язані зі страхуванням.

Страхові платежі та страхові виплати на користь нерезидентів

У яких випадках страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі та страхові виплати на користь нерезидентів, застосовують ставку 4%, а в яких — 12%?


Податковий кодекс зобов’язує резидентів і постійні представництва нерезидентів, які сплачують доходи на користь нерезидентів, утримувати та перераховувати до бюджету податок на прибуток з таких доходів і, відповідно, декларувати зазначені суми доходів та утриманий з них податок у податковій звітності. Це стосується і страхової діяльності. Особливий порядок оподаткування виплачених страхових платежів і страхових виплат за договорами страхування або перестрахування ризиків установлено у п. 160.6 ст. 160 Податкового кодексу. Цей порядок містить дві норми.

Одна норма полягає в тому, що оподаткування страхових платежів за договорами страхування (перестрахування) ризиків, зроблених на користь нерезидентів, здійснюється за ставкою 12% суми виплати страхових платежів за власний рахунок страховика або іншого резидента. Оподаткування проводиться у момент перерахування таких виплат, якщо рейтинг фінансової надійності нерезидента не відповідає вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг.

З метою контролю за застосуванням зазначеної норми в податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика (далі — податкова декларація страховика), затвердженій наказом № 759, передбачено додаток РН для надання страховиками інформації про суми страхових платежів у межах договорів страхування (перестрахування) ризиків, рейтинг фінансової надійності яких відповідає установленим вимогам.

Операції з виплати страхових платежів нерезидентам можна поділити на два види:

  • виплата страхових платежів, що здійснюються резидентом на користь страховика-нерезидента у межах договорів страхування;
  • виплата страхових платежів, що здійснюються страховиком-резидентом на користь перестраховика-нерезидента у межах договорів перестрахування.

Друга норма стосується порядку оподаткування страхових виплат (страхових відшкодувань) на користь нерезидентів, а саме: страховики або інші резиденти, які здійс-нюють страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування ризиків за межами України на користь нерезидентів, оподатковують ці виплати за ставкою 4% суми, що перераховується, за власний рахунок у момент здійснення перерахування такої суми, крім договорів з обов’язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб — нерезидентів, а також за договорами страхування у ме-жах системи міжнародних договорів «Зелена карта».

На виконання зазначеної норми страховики надають інформацію про суми страхових виплат (страхових відшкодувань) з обов’язкових видів страхування в додатку СВ до податкової декларації страховика, в якому загальною сумою (без ідентифікації нерезидентів, на користь яких здійснено страхову виплату) проставляється сума виплачених коштів за договорами з обов’язкових видів страхування фізичних осіб — нерезидентів та окремо — сума коштів за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта».

Операції зі страхових виплат (страхових відшкодувань) можна поділити на два види:

  • виплати, що здійснюються страховиком-резидентом або іншим резидентом у вигляді страхового відшкодування нерезидентам у межах договорів страхування;
  • виплати, що здійснюються страховиком-резидентом у вигляді частки страхового відшкодування на користь перестрахувальника-нерезидента у межах договорів перестрахування.

Подання звітності

Чи повинен страховик заповнювати додаток ПН до податкової декларації страховика, якщо доходи нерезидента у вигляді внесків і премій на страхування або перестрахування ризиків в Україні оподатковуються за ставками 0 або12%?


Підпунктом 160.1 ст. 160 Податкового кодексу визначено перелік доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, передбаченими цією статтею.

Крім того, у п. 160.6 зазначеної статті встановлено окремий порядок оподаткування страхових платежів за договорами страхування (перестрахування) ризиків на користь нерезидентів за «рейтинговим» податком у розмірі 12% суми виплати страхових платежів за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування таких виплат, якщо рейтинг нерезидента не відповідає вимогам, установленим національною комісією, що провадить державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг.

При цьому оскільки податок з перестрахувальних премій сплачується страховиком-резидентом за власний рахунок, а не за рахунок доходів, отриманих нерезидентом, то і положення міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування на зазначений пункт в частині оподаткування перестрахувальних премій, що сплачені нерейтинговому перестраховику-нерезиденту, не поширюються.

Окрім зазначеного механізму оподаткування страхових внесків п. 160.6 ст. 160 Податкового кодексу передбачено також порядок оподаткування страхових виплат (страхових відшкодувань) на користь нерезидентів, а саме: страховики, які здійснюють страхові виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків за межами України на користь нерезидентів, оподатковують ці виплати за ставкою 4% суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми, крім договорів з обов’язкових видів страхування на користь фізичних осіб — нерезидентів, а також за договорами страхування у ме-жах системи міжнародних договорів «Зелена карта».

У податковій декларації страховика суми доходів нерезидентів та утриманий податок відображаються в додатку ПН «Звіт про виплачені нерезидентам доходи та утриманий з них податок», який містить табл. 3 «Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань при здійс-ненні страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), страхових виплат (страхових відшкодувань) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, відповідно до п. 160.6 ст. 160 Податкового кодексу».

Дані для заповнення табл. 3 в додатку ПН беруться з додатку РН «Інформація про суми страхових платежів на користь нерезидентів, рейтинг фінансової надійності яких відповідає установленим вимогам, за договорами страхування (перестрахування) ризиків».

У кожній таблиці додатка РН надається інформація за окремим договором перестрахування в розрізі нерезидентів. Переносити загальну суму всіх сплачених страховиком страхових внесків за договорами перестрахування (в тому числі через перестрахових брокерів) в табл. 3 немає сенсу, оскільки додаток ПН вимагає надавати інформацію окремо по кожному нерезиденту.

Отже, відомості у вигляді страхових платежів по кожному перестраховику-нерезиденту, який має необхідний високий рейтинг фінансової надійності, що містяться в додатку РН, переносяться до рядка 21.4 табл. 3 додатка ПН. У рядку 21.1 табл. 3 додатка ПН проставляються страхові платежі, сплачені у перестрахування окремому іноземному партнеру, що не має належного рейтингу фінансової надійності.

Страхування кредитних ризиків

Які ризики з метою оподаткування належать до кредитних?


Підпунктом 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу встановлено, що при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, до яких належать будь-які витрати зі страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

При страхуванні кредитних ризиків страхувальником може виступати як кредитор, так і боржник, який укладає договір страхування на користь кредитора. Але якщо в першому варіанті страхування забезпечує захист майнових інтересів кредитора, то в другому — страхування є забезпеченням зобов’язань боржника перед кредитором. До того ж страхування може забезпечити виконання зобов’язань боржника перед кредитором тільки в тому випадку, якщо кредитор є вигодонабувачем (бенефіціаром) за договором страхування і це прямо визначено в договорі. За відсутності в договорі умови про виплату страхового відшкодування безпосередньо банку, що надав кредит, банк не має правових підстав вимагати від страховика сплати суми неповернутого позичальником кредиту та процентів.

Відповідно до ст. 6 Закону про страхування перелік добровільних видів страхування включає страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), тобто майновий вид страхування та страхування відповідальності.

Так, у разі страхування ризику неповернення кредиту страхувальником є саме банк, який має право застрахувати суму основного боргу або суму виданого кредиту з відсотками згідно з умовами договору добровільного страхування кредитів. Зазвичай страховик при настанні страхового випадку виплачує страхувальнику відшкодування в розмірі від 50 до 90% непогашених боржником платежів і відсотків за ними. Тобто страхова сума встановлюється пропорційно визначеному в договорі страхування відсотку відповідальності страховика щодо всієї суми заборгованості, яку належить повернути за умовами кредитного договору.

У разі страхування відповідальності позичальника (дебітора) за непогашення кредиту на користь кредитора (банку) страхувальником є сам позичальник коштів. Завершенням такого договору страхування є погашення дебітором кредиту і процентів за користування ним в розмірах та строк, визначені кредитною угодою, тобто повне виконання страхувальником взятих на себе зобов’язань за кредитною угодою.

Отже, витрати банківської установи зі страхування кредитних ризиків або витрати позичальника зі страхування його відповідальності за неповернення кредиту банку враховуються у складі витрат таких платників відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу.

Після отримання банком страхового відшкодування, сума якого в податковому обліку включається до інших доходів банківських установ, передбачених пп. 135.4.2 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу, банк на підставі ст. 27 Закону про страхування та ст. 993 Цивільного кодексу передає право вимоги на відшкодування збитків, спричинених боржником, у межах виплаченого йому страхового відшкодування страховику, в якого у свою чергу можуть виникнути доходи від реалізації права регресної вимоги до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Дострокове розірвання договору

Як у 2013 р. оподатковуються доходи страховика та роботодавця у разі дострокового розірвання договору довгострокового страхування життя найманих працівників? Яку відповідальність передбачено у разі порушення вимог договору довгострокового страхування життя або з недержавного пенсійного забезпечення?


Окремий порядок податкового обліку страхових платежів, сплачених роботодавцями за договорами довгострокового страхування життя (далі — ДСЖ) найманих працівників, встановлено п. 142.2 ст. 142 Податкового кодексу.

Договір ДСЖ має укладатися строком на п’ять і більше років, при цьому страхова виплата передбачається одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі, або досягла віку, визначеного договором. Крім того, договір не може передбачати часткових виплат, крім тих, що пов’язані зі смертю та інвалідністю, а платник податку — роботодавець не може бути вигодонабувачем за таким договором. Такі вимоги зазначено у пп. 14.1.52 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

Витрати за договором ДСЖ можуть включатися до складу податкових витрат роботодавця з урахуванням обмежень, встановлених абзацом другим п. 142.2 ст. 142 Податкового кодексу. Суть обмежень полягає у тому, що:

до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) включається сума страхових внесків, загальний обсяг якої не перевищує 25% заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди. При цьому на підставі п. 11 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу на період до запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування загальний обсяг внесків, визначених абзацом другим п. 142.2 ст. 142 цього Кодексу, не може перевищувати 15% заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року;

сума таких страхових внесків протягом такого податкового періоду не може перевищувати п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

не включаються до витрат суми внесків за договорами ДСЖ, якщо за дорученням застрахованої особи ці внески здійснюються за рахунок витрат на оплату праці (п. 143.2 ст. 143 Податкового кодексу).

Отже, якщо протягом перших п’яти років дії договір ДСЖ з будь-яких причин розривається, то роботодавцю потрібно у відповідному звітному періоді, коли відбулося припинення дії договору, збільшити дохід на суму таких попередньо сплачених страхових внесків, віднесених до складу витрат, з нарахуванням пені в установленому порядку.

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42