Рентна плата

Визначення об’єкта оподаткування платою за користування надрами для видобування корисних копалин

Згідно з пп. 263.2.1 п. 263.2 ст. 263 розділу ХІ «Плата за користування надрами» Податкового кодексу об’єктом оподаткування платою за користування надрами для видобування корисних копалин (далі — плата за користування надрами) по кожній наданій в користування ділянці надр, визначеній у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.


Видобування флюсових вапняків та доломітів

Розглянемо порядок визначення об’єкта оподаткування платою за користування надрами на прикладі підприємства, що здійснює господарську діяльність з видобування вапнякових порід, які в державному балансі родовищ корисних копалин обліковано як запаси флюсових вапняків та доломітів.

Підприємство перебуває на податковому обліку як платник плати за користування надрами і здійснює облік:

  • видобутої сировини (вапняк флюсовий) — усього видобуто сировини з надр (вивезено з кар’єру) — згідно з маркшейдерським звітом;
  • видобутих корисних копалин (вапняк флюсовий) — усього видобуто сировини з надр (вивезено з кар’єру), але без урахування порожніх порід, які збіднюють корисні копалини (форма № 5-гр);
  • погашених запасів корисних копалин (вапняк флюсовий) — включає видобуті корисні копалини та експлуатаційні втрати корисних копалин, які супроводжують їх видобуток.

Зазначені облікові операції передбачено Положенням № 58 для цілей зняття з обліку (погашення) використаного користувачем надр обсягу запасів корисних копалин наданого у користування об’єкта ділянки надр як сировинного ресурсу, що забезпечує отримання доходу гірничодобувним підприємством від господарської діяльності.

Визначення останньої, зокрема, наведено у пп. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу. Так, господарська діяльність гірничодобувного підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу XI цього Кодексуце діяльність гірничодобувного підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин. При цьому:

під добуванням корисних копалин відповідно до пп. 14.1.51 цього пункту розуміють сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), яка вміщує корисні копалини;

первинна переробка (збагачення) мінеральної сировини згідно з пп. 14.1.150 зазначеного пункту як вид господарської діяльності гірничодобувного підприємства включає сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, агломерацію, за виключенням агломерації руд з термічною обробкою, та збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм).

Наведені терміни узгоджуються з термінологічними визначеннями Класифікатора корисних копалин ДК 008:2007, призначеного для обліку природних ресурсів, а також використання як базової основи під час розроблення користувачами інших класифікаторів корисних копалин багатоцільового призначення, де термін «корисні копалини» визначено у тому числі як гірські породи та мінерали, використання яких зумовлюють фізико-механічні (твердість, міцність, жаротривкість тощо) та фізико-хімічні (адсорбційність, радіоадсорбційність, фільтрувальність, радіаційнозахисність) властивості в природному стані або після певного технологічного переробляння.

Підпунктом 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу встановлено абсолютні або відносні ставки плати за обсяги всіх видів видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), що видобуваються в Україні. Визначення обсягу видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) наведено в пп. 14.1.128 п. 14.1 ст. 14 Кодексу — це обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до ПБО 9 «Запаси» обліковується цим підприємством як запаси — активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником — суб’єктом господарювання економічної вигоди, пов’язаної з їх використанням, та які складаються із: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом. При цьому передбачений пп. «в» пп. 263.2.2 п. 263.2 ст. 263 Податкового кодексу вид об’єкта оподаткування як обсяг погашених запасів корисних копалин не визначено для жодного їх виду.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги види видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), що декларуються підприємством, об’єктом оподаткування платою за користування надрами слід вважати:

  • продукцію, що обліковується на рахунку 26, а саме:
  • вапняк флюсовий для доменного виробництва, для конверторного виробництва, для феросплавного виробництва, для виробництва технологічного вапна, для виробництва будівельного вапна;
  • щебінь та (або) пісок для дорожнього будівництва відповідних груп фракцій;
  • сировину для власного виробництва, що обліковується на рахунку 23, а саме: сировину для виробництва вапна негашеного комового пофракційно.

Наведений перелік об’єктів оподаткування — видів видобутих корисних копалин з родовища вапнякових порід не є вичерпним і зазначає принципи ідентифікації видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) з урахуванням норм абзацу другого пп. 263.6.7 п. 263.6 ст. 263 Податкового кодексу.

Аналогічно здійснюється визначення об’єкта оподаткування платою за користування надрами для видобування корисних копалин і по інших корисних копалинах.

Обсяги розкривних та супутніх порід, що утворюються в процесі видобування корисних копалин

У процесі видобування підприємством корисних копалин утворюється певний обсяг розкривних і супутніх порід. Розглянемо, чи оподатковуватимуться платою видобуті обсяги таких порід, у тому числі не взяті у встановленому порядку на баланс запаси.

У п. 2 Класифікації № 432 супутні корисні копалини і компоненти визначено як корисні копалини і компоненти, видобуток яких здійснюється разом з основними корисними копалинами, а вилучення і промислове використання технологічно можливі й економічно доцільні у процесі переробки основної мінеральної сировини.

Пунктом 13 Порядку № 75 визначено, що запаси супутніх корисних копалин і компонентів, оцінені Державною комісією України по запасах корисних копалин, підлягають обліку в Державному балансі запасів корисних копалин у порядку, встановленому для основної корисної копалини.

Відповідно до ст. 45 Кодексу про надра запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки у пп. 263.2.1 п. 263.2 ст. 263 Податкового кодексу об’єктом оподаткування платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини), то для визначення складу технологічних операцій, що включаються до податкового обліку господарської діяльності з видобування корисних копалин, слід враховувати норми пп. 14.1.128 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, згідно з яким обсягом видобутих корисних копалин вважається обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що виготовлена на цьому підприємстві і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Види видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначаються платником відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів і послуг з урахуванням затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції (п. 263.3 ст. 263 Податкового кодексу).

Відповідно до ст. 50 Кодексу про надра однією з основних вимог до господарської діяльності гірничих підприємств є раціональне використання розкривних порід під час розробки родовищ корисних копалин, що, у свою чергу, сприяє раціональному використанню основних корисних копалин, які оцінені та взяті на державний баланс запасів корисних копалин. Зокрема, взята на облік та реалізована (використана для власних цілей) товарна продукція з розкривних і супутніх порід може суттєво зменшувати собівартість товарної продукції гірничого підприємства з основних корисних копалин.

При цьому облікована гірничим підприємством товарна продукція з розкривних і супутніх порід — це активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником — користувачем надр економічної вигоди, пов’язаної з її використанням, є об’єктом оподаткування платою за користування надрами для видобування корисних копалин.

Реалізація обсягів видобутої гірничої маси, що є сировиною

Розглянемо іншу ситуацію, коли підприємство, яке має спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування вапняків, придатних для виробництва щебеню та карбонатного піску, реалізує без додаткової обробки обсяги видобутої гірничої маси, що є сировиною для виробництва бутового каменю, щебеню. Постає питання, чи оподатковуватимуться платою за користування надрами обсяги видобутої гірничої маси.

Згідно з визначенням, наведеним у пп. 14.1.112 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, мінеральна сировина — це товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або договорів.

Відповідно до п. 3.14 Інструкції № 199 товарна продукція гірничого виробництва — продукція, яка вироблена на гірничому підприємстві згідно з установленими стандартами та технічними вимогами споживачів і підготовлена до реалізації.

Оскільки в результаті провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин у межах однієї ділянки надр може видобуватися більше ніж один вид товарної мінеральної продукції, кожний з яких є окремим об’єктом оподаткування, Податковим кодексом визначено, що платники виконують ідентифікацію об’єктів оподаткування, які віднесено до категорії видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів і послуг з урахуванням затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції.

Для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, які є сукупністю вимог до якості й кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища (абзац перший ст. 45 Кодексу про надра).

Згідно з п. 2.1 Положення № 300 кондиції на мінеральну сировину — сукупність граничних вимог до якості та кількості мінеральної сировини в надрах, гірничо-геологічних умов залягання, гірничотехнічних та інших умов розробки продуктивних покладів, дотримання яких під час підрахунку забезпечує найбільш повні та економічно ефективні видобуток і використання наявних запасів та ресурсів корисних копалин.

У підпункті 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу наведено визначення терміна «добування корисних копалин» — це сукупність технологічних операцій, зокрема, з вилучення на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини. Один із методів добування полягає у використанні вибухових матеріалів з метою як відокремлення, так і подрібнення гірських порід. Так, згідно з п. 3.6 Інструкції № 199 до категорії рваного каменю належать уламки гірської породи неправильної форми, які утворюються в результаті вибуху або подрібнення, зокрема бутовий камінь довільної форми та щебінь.

При добуванні в результаті вибуху утворюється суміш різнорозмірних уламків гірських порід, у тому числі таких видів товарної продукції, як камінь бутовий та піщано-щебенева суміш. З метою підготовки такої суміші до реалізації шляхом її приведення у відповідність із вимогами стандартів виконуються операції з класифікації уламків за розмірами, які пп. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу віднесено до первинної переробки як складової господарської діяльності з видобування корисних копалин.

На підставі викладеного гірнича маса, отримана в результаті вибухових робіт, є не класифікованою за розмірами сумішшю уламків вапняку, що належать до розмірних класів піску вапнякового, щебеню вапнякового, каменю бутового вапнякового (товарного) і які набудуть ознак видобутої корисної копалини в значенні пп. 14.1.128 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу після здійснення технологічної операціїкласифікації первинної переробки цієї гірничої маси.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом і в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами. Якщо законом установлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам (п. 4 ст. 673 Цивільного кодексу).

Таким чином, при провадженні господарської діяльності з видобування корисних копалин, зокрема видобування сировини для бутового каменю (всі види гірських порід, придатність яких визначається державними стандартами, у тому числі для щебеневої продукції), п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу встановлено ставку в розмірі 7,5% вартості видобутих корисних копалин — вартості обсягів карбонатного піску, піщано-щебеневої суміші та каменю бутового, що приведені у відповідність з вимогами стандартів якості шляхом класифікації суміші уламків за розмірами. Стандартизовані розмірні класи є окремими об’єктами оподаткування платою, і по кожному з них складається окремий додаток до податкового розрахунку. Суб’єкт господарювання як користувач запасами надр зобов’язаний дотримуватись умов господарської діяльності, встановлених кондиціями на мінеральну сировину, та реалізовувати не гірничу масу, а готову товарну продукцію: камінь бутовий, щебінь та піщано-щебеневу суміш.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42