Юридична практика

Незаконна господарська діяльність підприємства

Суть справи. Під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. встановлено заниження податку на прибуток у сумі 10 746,00 грн. та ПДВ у сумі 10 234,00 грн. при відносинах з ТОВ «Г».
ТОВ «К», не погоджуючись з контролюючим органом, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено з порушенням чинного законодавства, обґрунтовано неправильним застосуванням норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Рішення суду. Окружний адміністративний суд, відмовляючи в позові у справі, встановив таке.

Територіальним органом Міндоходів України було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «К» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відносинах з ТОВ «Г» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 29.05.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 10 746,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 р. у сумі 10 746,00 грн., пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6 — 201.8, 201.10 ст. 201 цього Кодексу, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 10 234,00 грн., в тому числі за липень 2012 р. — 10 234,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення щодо акта. Листом від 12.06.2013 р. контролюючий орган повідомив позивача, що висновки акта перевірки залишено без змін.

Контролюючим органом на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

  • від 17.06.2013 р. — за позивачем визначено податкове зобов’язання, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 13 433,00 грн., за основ-ним платежем — 10 746,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями;
  • від 27.12.2012 р. — за позивачем визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 128 171,00 грн., за основним платежем — 128 596,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями;
  • від 17.06.2013 р. — за позивачем визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 12 793,00 грн., за основним платежем — 10 234,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач зазначає, що ним було придбано у ТОВ «Г» на підставі рахунків-фактур:

  • від 11.07.2012 р. — інвертор APS INT 3636 в кількості 1 шт. на суму 7600 грн.;
  • від 16.07.2012 р. — інвертор типу Inverpack 1000 48/230 в кількості 5 шт. на суму (без ПДВ) 22 230,00 грн., контролер Smartpack WEB/SNMP в кількості 1 шт. на суму (без ПДВ) 3781,00 грн., інтерфейсну плату FP2.48 в кількості 7 шт. на суму (без ПДВ) 6279,00 грн., інвертор APS INT 2012 в кількості 1 шт. на суму (без ПДВ) 4987,00 грн., інвертор APS INT 750 в кількості 2 шт. на суму (без ПДВ) 6292,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що зобов’язання сторін було виконано належним чином і в повному обсязі та надано суду рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні.

Під час перевірки було встановлено таке.

До територіального органу Міндоходів України надано копію протоколу допиту свідка — Особи 1, засновника ТОВ «Г». Відповідно до зазначеного протоколу допиту Особа 1 повідомила, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Г» не має ніякого відношення, документи фінансової звітності підприємства не підписувала, статут не складала. У зв’язку зі скрутним матеріальним становищем зареєструвала підприємство за грошову винагороду в розмірі 200 дол. США.

Згідно з поясненням Особи 1, яка відповідно до бази даних є засновником ТОВ «Г», вона не має відношення до зазначених обов’язків, покладених на неї згідно із Законом про бухоблік.

Враховуючи те, що у ТОВ «Г» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, операції ТОВ «Г» не є господарською діяльністю підприємства.

Згідно з поясненнями Особи 1, засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Г», та вимогами норм законодавчих актів первинні документи, виписані від імені ТОВ «Г», складено всупереч вимогам чинного законодавства України, у зв’язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій.

У ТОВ «Г» відсутній об’єкт оподаткування ПДВ операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу, а також відсутнє право на формування витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування за операціями з підприємствами-постачальниками в розумінні цього Кодексу.

Реальність здійснення фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р. з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків є непідтвердженою. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Г» здійснювало діяльність, спрямовану на провадження операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Податкові накладні, виписані постачальниками ТОВ «Г», не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту ТОВ «К».

У порушення п. 2.4 Положення № 88, п. 9.1 ст. 9 Закону про бухоблік, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу ТОВ «К» безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ за отриманими податковими накладними від ТОВ «Г» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.

Суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти показання свідка Особи 1, засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Г», та не надав суду документів, які б спростовували встановлене перевіркою.

З матеріалів справи випливає, що сторонами не було належним чином виконано умови договору в повному обсязі, тобто посилання позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджуються.

Як зазначено у листі № 1112/11/13-10, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з ПДВ має включати такі етапи:

  • встановлення факту здійснення господарської операції;
  • встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції;
  • встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;
  • встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування ПДВ.

З аналізу законодавчих норм вбачається, що визначальними факторами для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як випливає з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з ПДВ в складі податкового кредиту відобразив суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв’язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу на те, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виданих продавцями, не є безумовною підставою формування податкового кредиту у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використано в межах господарської діяльності.

Правові норми свідчать, що визначальними умовами правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

У зв’язку з тим, що обставини справи, які відповідно до законодавства мають бути підтверджені певними конкретними засобами доведення, не можуть підтверджуватись іншими засобами доведення, суд дійшов висновку, що в позовній заяві наведено обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийнято з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42