ПДВ

ПДВ: пайові інвестиційні фонди, інтелектуальна власність на сорти рослин, будівництво за бюджетні кошти, закордонні філії резидентів

Суспільні відносини, які виникають у сфері спільного інвестування щодо створення та діяльності суб’єктів спільного інвестування, забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку врегульовано Законом № 2299. Згідно з нормами цього Закону бухгалтерський і податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, що проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється такою компанією окремо від обліку операцій і результатів її господарської діяльності та обліку операцій і результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні. Про те, чи необхідно реєструвати як окремого платника ПДВ кожний пайовий інвестиційний фонд, читайте у цій рубриці. Також розглянуто питання оподаткування ПДВ послуг з тимчасового карантинного зберігання-утримання тварин та прав інтелектуальної власності на сорти рослин, породи тварин тощо.


Пайові інвестиційні фонди

Компанія з управління активами одночасно управляє діяльністю кількох пайових інвестиційних фондів. Чи має компанія реєструвати як окремого платника ПДВ кожний із пайових інвестиційних фондів, активами яких управляє, та забезпечувати подання окремої податкової звітності з ПДВ за результатами діяльності кожного з них?

Підпунктом 5 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу визначено, що для цілей оподаткування ПДВ платником податку є, зокрема, особа — управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами управління майном.

Водночас норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону (абзац другий зазначеного підпункту Кодексу).

Крім того, згідно з п. 3.5 розділу третього Порядку № 1588 угоди щодо операцій, пов’язані з управлінням активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону, як окремі платники податків на податковий облік не беруться.

Те саме визначено пп. 1.5.5 п. 1.5 розділу першого Положення № 1394.

Отже, податковим законодавством не передбачено додаткове взяття на облік та подання окремої податкової звітності для управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.86 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства, з метою застосування податкового законодавства розглядаються як інститути спільного інвестування.

Відповідно до ст. 22 розділу третього Закону № 2299 пайовий інвестиційний фонд — це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Таким чином, компанія з управління активами, яка для цілей оподаткування є управителем майна та одночасно управляє активами кількох пайових інвестиційних фондів, не реєструє як окремого платника ПДВ кожний пайовий інвестиційний фонд.

Результати діяльності такої компанії (управителя майна) щодо управління активами пайових інвестиційних фондів відображаються в податковій декларації з ПДВ разом з іншою її діяльністю.

Право на користування сортом рослин не є роялті

Чи вважаються платежі, отримані як винагорода за надання права на користування сортом рослин, роялті і чи є такі платежі об’єктом оподаткування ПДВ?

Згідно з пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу не є об’єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу визначено, що роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або
аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір є авторським правом (глава 36 Цивільного кодексу).

Згідно зі ст. 420 цього Кодексу до об’єктів права інтелектуальної власності крім об’єктів авторського права належать, зокрема:

  • винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
  • сорти рослин, породи тварин;
  • комерційні таємниці.

Отже, право інтелектуальної власності на сорти рослин, породи тварин не належить до об’єктів авторського права.

Таким чином, як випливає з визначення, наведеного в пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, винагорода, що сплачується за право користування або за надання права на користування іншими об’єктами права інтелектуальної власності, відмінними від об’єктів авторського права, не підпадає під визначення роялті, а тому пільга, встановлена пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу, не може бути застосована до операцій з надання права на використання сортів рослин.

Зберігання тварин у карантині

Платник ПДВ здійснює ввезення на митну територію України живих чистокровних племінних свиней з покращеною генетикою. В подальшому підприємство укладає із сільськогосподарськими підприємствами договори тимчасового відповідального ізольованого карантинного зберігання-утримання свиней і після проходження місячного карантину на тваринницьких фермах здійснює постачання таких свиней цим самим сільськогосподарським підприємствам. Чи вважатиметься така сільськогосподарська продукція продукцією власного виробництва підприємства, що її імпортує, та в якій декларації слід відображати такі операції?

Відповідно до ст. 209 Податкового кодексу однією з умов для застосування спеціального режиму оподаткування є постачання сільськогосподарським підприємством вироблених ним на власних або орендованих виробничих потужностях сільськогосподарських товарів/послуг. При цьому питома вага вартості таких сільськогосподарських товарів/послуг повинна становити не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 — 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку — суб’єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку — їх виробником (п. 209.7 ст. 209 цього Кодексу).

Відповідно до п. 209.11 зазначеної статті Податкового кодексу якщо суб’єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ. При цьому зазначене підприємство зобов’язане визначити податкові зобов’язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Враховуючи вищенаведене, зазначене підприємство не може вважатися виробником сільськогосподарської продукції (свиней), оскільки така продукція придбавається у інших осіб (ввозиться на митну територію України) та в подальшому здійснюється її перепродаж. Отже, така сільськогосподарська продукція не може вважатися продукцією власного виробництва підприємства і підлягає відображенню у декларації з ПДВ з позначкою «0110», за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Подвійна плата за електроенергію є базою оподаткування ПДВ

Чи включається до бази оподаткування ПДВ подвійний розмір плати за спожиту електроенергію у випадку її споживання понад встановлені договором норми?

Абзацом шостим ст. 26 Закону № 575 встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І — IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Тобто якщо протягом відповідного розрахункового періоду споживачем використано більшу кількість електроенергії, ніж передбачено нормами її споживання (договірна величина), плата за надміру спожиту електроенергію змінюється (збільшується вдвічі).

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу з метою застосування терміна «постачання товарів» електрична енергія вважається товаром.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів (послуг) на митній території України (п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу).

Згідно з правилами, встановленими п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу, базою оподаткування таких операцій є їх договірна вартість (у разі здійснення контрольованих операцій — не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, суми коштів, які надійшли платнику податку у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії, включаються таким платником до бази оподаткування ПДВ.

Акт прийняття робіт може бути додано до заяви зі скаргою

Чи є акт виконаних робіт первинним документом у розумінні абзацу одинадцятого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу та Закону про бухоблік? Чи є достатнім до податкової декларації за звітний податковий період додатком до заяви зі скаргою на постачальника акт здачі-прийняття робіт (послуг), який є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту?

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 цієї статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, зазначеної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Виняток із цього правила встановлено абзацом одинадцятим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, згідно з яким у разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону про бухоблік, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Виконання платником зазначеного правила дає можливість платнику ПДВ реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

Форму заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) затверджено наказом № 1492 (додаток 8 до податкової декларації з ПДВ).

Статтею 1 Закону про бухоблік визначено, що первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення, на паперових або машинних носіях і мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому ведення зазначених документів передбачено Положенням № 88.

Отже, акт виконаних робіт, що містить усі обов’язкові реквізити первинного документа бухгалтерського обліку, може бути додано до заяви зі скаргою на постачальника, який своєчасно не надав податкову накладну, та є достатньою підставою для включення сум ПДВ, сплачених у складі вартості поставлених згідно із зазначеним актом послуг, до складу податкового кредиту звітного періоду.

Реєстрація платником ПДВ органу місцевого самоврядування

Чи потрібно органу місцевого самоврядування реєструватися платником ПДВ у зв’язку із здійсненням операцій з продажу земельних ділянок комунальної власності?

Пунктом 1 ст. 16 Закону № 280 встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою ст. 17 Закону № 755 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР) містяться відомості щодо органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема дата створення юридичної особи та дата державної реєстрації юридичної особи.

Підпунктом 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що особа для цілей розділу V цього Кодексу — будь-яка юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Для цілей оподаткування платником ПДВ є, зокрема, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 Податкового кодексу (п. 180.1 ст. 180 цього Кодексу).

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) із дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 цього Кодексу.

Отже, орган місцевого самоврядування в обов’язковому порядку має зареєструватися платником ПДВ, якщо він здійснює операції, які є об’єктом оподаткування (у тому числі звільнені від оподаткування) і загальна сума таких операцій перевищує 300 000 грн.

У доповнення до вищевикладеного зазначаємо, що згідно з пп. 197.1.21 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу звільняються від оподаткування операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого пп. 197.1.13 зазначеного пункту Кодексу).

Дата виникнення права на податковий кредит при постачанні товарів/робіт за бюджетні кошти

Підприємство, основним видом діяльності якого є будівництво, здійснює операції з постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів. Чи є касовий метод податкового обліку обов’язковим у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів? Чи має право підприємство суми ПДВ, сплачені у зв’язку з придбанням (виготовленням) товарів/послуг та основних фондів, які призначаються для їх використання в операціях з постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, віднести до складу податкового кредиту за першою подією згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу?

Відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу — метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

При цьому Податковим кодексом чітко визначено коло операцій, на які поширюється касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту.

Так, згідно з п. 187.1 ст. 187 цього Кодексу за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб’єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому платник податку, який виконує підрядні будівельні роботи, може обрати за власним бажанням порядок ведення податкового обліку за касовим методом.

Щодо п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу, згідно з яким датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом, слід зазначити таке.

Враховуючи те, що вищезазначеним пунктом визначено особливий порядок виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, але не визначено, що на ці операції поширюється касовий метод, дата виникнення права на податковий кредит при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів визначається у загальновстановленому порядку за правилом першої події згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу.

Підтвердженням того, що товари/послуги оплачуються за рахунок бюджетних коштів, є наявність у договорі на поставку товарів/послуг умови, що оплата за поставлені товари/послуги здійснюється з відповідного рахунку Держказначейства України.

Сплата ПДВ відокремленими зарубіжними філіями

Підприємство — резидент України має філії, окремі з яких розташовані за межами митної території України (на території Російської Федерації), здійснюють там підприємницьку діяльність, є самостійними платниками ПДВ відповідно до законодавства РФ. Чи повинно відображати головне підприємство у податковій звітності з ПДВ діяльність його закордонних філій?

Пунктом 1 ст. 68 Господарського кодексу визначено, що підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною третьою цієї статті Кодексу підприємство, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.

Статею 5 Закону № 959 визначено, що здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у ст. 4 цього Закону, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав. Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Пунктом 5.1 ст. 5 Податкового кодексу передбачено, що поняття, правила та положення, встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу.

Враховуючи те, що філії підприємства, розташовані за межами митної території України, зокрема на території Російської Федерації, здійснюють підприємницьку діяльність у РФ та є самостійними платниками ПДВ відповідно до законодавства Російської Федерації, операції з придбання та постачання товарів (послуг) цих філій не регламентуються нормами Податкового кодексу, а тому не є об’єктом оподаткування ПДВ на митній території України й не відображаються у податковому обліку та податковій звітності з ПДВ головного підприємства, яке є зареєстрованим платником ПДВ в Україні.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42