Податок на майно

Реєстрація податкової застави рухомого та нерухомого майна

З 1 січня 2013 р. почали діяти нововведення щодо правового регулювання відносин у сфері реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, пов’язані з набранням чинності Законом № 1878.
Запровадження цим законодавчим актом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і забезпечення в ньому державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень змінило ситуацію щодо встановленої наказом № 9/5/59 суцільної державної реєстрації податкової застави (рухомого та нерухомого майна) в одному державному реєстрі. Відтепер державна реєстрація податкової застави рухомого та нерухомого майна здійснюється окремо у відповідних державних реєстрах. На цій підставі наказом № 1884/5/456 було визнано таким, що втратив чинність, наказ № 9/5/59.
Розглянемо основні засади реєстрації податкової застави.


Щодо необхідності реєстрації податкової застави

Податковим кодексом закріплено положення, згідно з якими платник податків повинен сплачувати до відповідного бюджету податкові та/або грошові зобов’язання.

Так, відповідно до ст. 36 цього Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Внаслідок несплати платником податків у встановлений Податковим кодексом строк суми узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх невиконання), а також пені, нарахованої на суму такого грошового зобов’язання, виникає податковий борг.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу майно платника податків, який має податковий борг, з метою забезпечення виконання ним своїх обов’язків, визначених зазначеним Кодексом, передається у податкову заставу.

Право податкової застави:

  • виникає згідно з Податковим кодексом (у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації та/або контролюючим органом);
  • не потребує письмового оформлення;
  • поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім визначених випадків, а також на інше майно, на яке платник набуде прав власності у майбутньому.

Статтею 89 Податкового кодексу також передбачено, що документальне оформлення податкової застави здійснюється згідно з актом опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

Виходячи із засад цивільного законодавства та відповідно до вищенаведеної статті Кодексу для надання податковій заставі легітимного статусу закріплено обов’язковість реєстрації такої застави у відповідному державному реєстрі.

Виключення податкової застави з відповідних державних реєстрів здійснюється згідно зі ст. 93 Податкового кодексу в разі звільнення майна платника податків з-під податкової застави, підставою для якого є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій:

  • отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
  • визнання податкового боргу безнадійним;
  • набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
  • отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Суцільна реєстрація податкової застави (до 01.01.2013 р.)

Наказом № 9/5/59 було концептуально вирішено питання реєстрації податкової застави (рухомого і нерухомого майна) у Державному реєстрі застав рухомого майна.

Забезпечення державної реєстрації застав було започатковано Законом № 583, у якому визначено, що застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених законом, а застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі застав рухомого майна.

На міжвідомчому рівні рішення щодо врегулювання засад реєстрації податкової застави нерухомого майна разом з податковою заставою рухомого майна у Державному реєстрі застав рухомого майна було прийнято з метою захисту інтересів держави шляхом забезпечення податковою заставою виконання платником податків конституційного обов’язку зі сплати податків, а також погашення податкового боргу.

Державне регулювання зазначеного питання було продиктовано з одного боку необхідністю забезпечення законодавчої вимоги щодо обов’язковості державної реєстрації податкової застави нерухомого майна як невід’ємної складової частини загального поняття податкової застави, а з іншого — фактичною відсутністю на той час в Україні реєстру застав (обтяжень) нерухомого майна.

Наступним кроком у цьому питанні стало прийняття Закону № 1255, яким з метою забезпечення проведення реєстрації обтяжень рухомого майна було запроваджено Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Починаючи з 1 січня 2004 р. (дата набрання чинності Цивільним кодексом) положення щодо реєстрації застави нерухомого і рухомого майна регулюється ст. 577 Цивільного кодексу, якою передбачено, що застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених законом, а застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Внаслідок запровадження Державного реєстру обтяжень рухомого майна та припинення на цій підставі Державного реєстру застав рухомого майна наказом № 92/5/347 було внесено відповідні зміни до наказу № 9/5/59.

Отже, реєстрацію податкових застав (нерухомого і рухомого майна) у Державному реєстрі застав рухомого майна було продовжено у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відокремлена реєстрація податкової застави (після 01.01.2013 р.)

Щодо рухомого майна

Загальні засади реєстрації податкової застави рухомого майна платника податків у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна регламентуються Законом № 1255, Порядком № 830 та Інструкцією № 73/5, якою визначено загальні вимоги до заповнення заяв, передбачено порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про заяву та про обтяження рухомого майна, внесення змін до запису в реєстрі, надання витягу з реєстру, пошуку запису про обтяження в реєстрі.

Щодо нерухомого майна

Процедуру державної реєстрації податкової застави нерухомого майна запроваджено Законом № 1878, яким викладено у новій редакції Закон № 1952 та внесено зміни до деяких законодавчих актів, що регулюють відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.

У зв’язку з визначенням нових підходів до державного регулювання цивільних правовідносин, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, запровадженням єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також створенням умов для функціонування ринку нерухомого майна та забезпечення офіційного визнання, підтвердження та захисту державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно та обтяження таких прав Законом № 1878 запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, у якому починаючи з 1 січня 2013 р. проводиться державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Під обтяженням відповідно до Закону № 1878 мають на увазі заборону розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яку встановлено законом чи актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб, або яка виникає на підставі договорів.

Цим самим Законом визначено, що податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, визнається обтяженням, що підлягає обов’язковій державній реєстрації, а підставою для такої реєстрації є акти відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до частини четвертої ст. 3 Закону № 1952 права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої зазначеним Законом, за таких умов:

  • якщо реєстрацію прав було проведено згідно із законодавством, що діяло на момент їх виникнення;
  • якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Згідно з концепцією системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, що містяться у відповідних реєстрах, використовуються і захищаються від їх втрати. Так, реєстраційні дані Державного реєстру обтяжень рухомого майна використовуватимуться державним реєстратором прав під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заявлено вперше.

Процедура проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно і їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права і обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав визначаються Законом № 1952, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядком надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою № 703, а також іншими нормативними актами.

Особливості державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно передбачено пунктами 66 — 71 відповідного розділу Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою № 703.

Згідно з п. 7 зазначеного Порядку державна реєстрація права власності на нерухоме майно, інших речових прав проводиться за заявочним принципом шляхом подання уповноваженому суб’єкту відповідної заяви про державну реєстрацію, форму і вимоги до якої встановлює Мін’юст України.

Для проведення будь-яких дій, пов’язаних із здійсненням державної реєстрації податкової застави нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (зокрема, щодо внесення запису про обтяження, змін до запису, припинення застави, скасування запису, отримання інформації тощо), подаються відповідні заяви, форми та вимоги до заповнення яких у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено наказом № 595/5.

Процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов’язки суб’єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначено наказом № 3502/5.

Записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятих рішень про державну ре-єстрацію прав та їх обтяжень. При цьому, як передбачено частиною четвертою ст. 9 Закону № 1952, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в державній реєстрації, її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав за формами, наведеними у наказі № 3601. Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень передбачено ст. 19 Закону № 1952, а для відмови у державній реєстрації — ст. 24 цього  Закону.

Процедуру ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно (зокрема, реєстрація заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав; пошук відомостей у Державному реєстрі прав; оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно; відкриття розділів Державного реєстру прав та/або внесення записів до нього; внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів Державного реєстру прав; надання інформації з Державного реєстру прав; закриття розділів Державного реєстру прав) визначено постановою № 1141.

Процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно визначено наказом № 1844/5.

Насамкінець слід зазначити, що правовідносини, пов’язані з державною реєстрацією обтяжень нерухомого майна, впорядковано на законодавчому рівні, тому накази № 9/5/59 та № 92/5/347, якими встановлювався міжвідомчий порядок реєстрації податкової застави, що існував десять років, скасовано.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42