Юридична практика

Документи, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості

Суть справи. За результатами перевірки митної декларації, поданої ТОВ «Б», митним органом скориговано митну вартість товару, збільшено розмір митного платежу та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
ТОВ «Б», не погоджуючись із позицією митного органу, вважає, що скоригована митна вартість товару не відповідає дійсності, є завищеною, у зв’язку з чим митні платежі сплачено в більшому розмірі та підлягають поверненню.


Рішення суду. Окружний адміністративний суд, відмовляючи в позові у справі № 826/12797/13-а від 20.09.2013 р., установив таке.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 14.03.2013 р., укладеного між компанією «G» та ТОВ «Б», до митного органу подано митну декларацію від 11.06.2013 р. та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення виробів з чорних металів.

Митна вартість товарів була визначена ТОВ «Б» за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей позивачем надано такі документи:

  • митну декларацію від 11.06.2013 р.;
  • картку обліку від 18.12.2012 р.;
  • міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 08.06.2013 р.;
  • коносамент від 27.04.2013 р.;
  • комерційний інвойс від 18.03.2013 р.;
  • зовнішньоекономічний контракт від 14.03.2013 р.;
  • додаток від 16.03.2013 р. до зовнішньоекономічного контракту від 14.03.2013 р.;
  • сертифікат походження від 07.05.2013 р.;
  • декларацію екологічного податку від 05.06.2013 р.

Посадовою особою митного органу на декларації митної вартості товарів від 11.06.2013 р. було зроблено запис про необхідність надання додаткових документів згідно зі ст. 53 Митного кодексу.

У зв’язку з цим митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2013 р., відповідно до якого митну вартість товарів № 1 — 3 самостійно визначено за резервним методом.

Згідно із зазначеним рішенням митну вартість товару № 1 було скориговано з 0,62 до 2,68 дол. США, товару № 2 — з 0,60 до 2,67 дол., товару № 3 — з 0,48 до 2,67 дол.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення і враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд дійшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з такого.

Статтею 49 Митного кодексу надано визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, — це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 52 цього Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), проводиться митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 Митного кодексу.

Із матеріалів справи вбачається: при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товарів за митною декларацією від 11.06.2013 р. митним органом було встановлено, що надані до митного оформлення документи містили такі розбіжності:

  • згідно з п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 14.03.2013 р. вартість упаковки включено до вартості товару, але в товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі від 18.03.2013 р., відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
  • було виявлено ненадання всіх документів, які містять відомості про вартість оцінюваних товарів, а саме: умови поставки CIF передбачають страхування, проте декларантом не надавалися страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та мають розбіжності.

Неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості його упаковки не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на упаковку, з урахуванням яких було сформовано вартість оцінюваного товару.

Крім цього, товар надійшов на умовах поставки CIF (м. Одеса). Згідно з Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF (вартість, страхування та фрахт) покладає на продавця обов’язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати на страхування та забезпечити здійснення митного оформлення товару при експорті.

Пунктом 7 частини десятої ст. 58 Митного кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів. Під час судового розгляду позивачем не було надано жодного страхового документа або документів, які б містили відомості про вартість страхування.

Викладене свідчить про те, що поставка товару відбулася з порушенням умов CIF згідно з Інкотермс 2010.

Частиною третьою ст. 53 Митного кодексу визначено перелік документів, які надаються декларантом або уповноваженою ним особою на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів, у разі якщо документи, надані на підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, пропозиція митного органу надати додаткові документи, конкретний перелік яких було зазначено на зворотньому боці декларації митної вартості товару від 11.06.2013 р., є доречною та такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

З декларантом було проведено процедуру консультації з приводу неможливості визнання заявленої митної вартості товарів за основним методом шляхом надіслання електронних повідомлень.

Вказавши на неможливість надання додатково запитуваних митницею документів, позивач скористався правом на випуск товарів у вільний обіг за митною декларацією від 11.06.2013 р. під гарантію зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Відповідно до п. 8 ст. 55 Митного кодексу протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

При цьому матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до митного органу із заявою про перегляд оскаржуваного рішення, надання будь-якого з додатково витребуваних документів. Такі документи не надавались і під час судового розгляду справи.

Відтак судом установлено, що митним органом було надано позивачу можливість як під час митного оформлення, так і протягом строку дії гарантійних зобов’язань підтвердити й узгодити заявлену митну вартість товару, якою позивач не скористався.

Також матеріали справи не містять даних стосовно вжиття позивачем заходів щодо отримання від спеціалізованих організацій, продавця та/або виробника товарів документів, необхідних для підтвердження заявленої ціни.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що висновок про якісні та вартісні характеристики товару, який мав бути підготовлений спеціалізованою експертною організацією, митному органу не надавався, оскільки його не було підготовлено.

Жодних мотивів та причин неможливості надання додаткових документів позивач суду не навів.

Враховуючи надане законодавством право на доведення заявленої митної вартості товарів після їх випуску у вільний обіг та беручи до уваги встановлений п. 8 ст. 55 Митного кодексу для цього строк, позивач не був позбавлений можливості отримати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також надати рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця та будь-які інші документи для підтвердження митної вартості товару (попередньо отримавши відповідні роз’яснення щодо виду й обсягу такої інформації під час проведення процедури консультації) вже після випуску товарів у вільний обіг.

Таким чином, посилання митного органу на неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за основним методом за результатами судового розгляду залишаються неспростованими.

Статтею 57 Митного кодексу передбачено такі методи визначення митної вартості товарів: основний — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні — за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою ст. 58 Митного кодексу встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні
та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2013 р. та пояснень, визначаючи митну вартість товарів за шостим (резервним) методом, митний орган обґрунтував неможливість застосування кожного з попередніх методів (від першого до п’ятого).

Зокрема, у застосуванні методів визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів було відмовлено у зв’язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості не були використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Згідно зі ст. 64 Митного кодексу у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 — 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, має ґрунтуватися на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості.

На підставі викладеного митним органом було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом визначення митної вартості.

У зв’язку з цим вимоги позивача щодо скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 11.06.2013 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, митний орган, на думку суду, довів правомірність прийнятого ним рішення.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42