Податок на майно

Плата за землю для фізичних осіб

Згідно зі ст. 269 Податкового кодексу власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі є платниками земельного податку.


Статтею 281 вищезазначеного Кодексу встановлено пільги щодо сплати податку для фізичних осіб. Так, від сплати цього податку звільняються: інваліди першої і другої груп, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551, фізичні особи, визнані особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому таке звільнення поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

  • для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більше ніж 2 га;
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більше ніж 0,25 га, в селищах — не більше ніж 0,15 га, в містах — не більше ніж 0,10 га;
  • для індивідуального дачного будівництва — не більше ніж 0,10 га;
  • для будівництва індивідуальних гаражів — не більше ніж 0,01 га;
  • для ведення садівництва — не більше ніж 0,12 га.

Розглянемо деякі питання, пов’язані з наданням пільг щодо сплати земельного податку фізичним особам.

Пільги щодо сплати земельного податку для подружжя, що виховує трьох і більше дітей віком до 18 років

Хто з подружжя, що виховує трьох і більше дітей віком до 18 років, може скористатися пільгою щодо сплати земельного податку?

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу суб’єктами права приватної власності на землю є громадяни та юридичні особи.

Земельна ділянка може перебувати у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб’єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю (ст. 86 Земельного кодексу).

При цьому згідно з п. 5 ст. 88 вищезазначеного Кодексу учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах з утримання та зберігання спільної земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ст. 89 Земельного кодексу земельна ділянка подружжя може належати чоловіку та дружині на праві спільної сумісної власності без визначення часток учасників спільної власності. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом (п. 5 ст. 89 Земельного кодексу).

Згідно зі статтями 269 та 270 Податкового кодексу платниками земельного податку, зокрема, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), а об’єктами оподаткування — земельні ділянки або земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пп. 282.1.2 п. 281.1 ст. 281 цього Кодексу від сплати земельного податку звільняються фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років.

Таким чином, якщо подружжя виховує трьох і більше дітей віком до 18 років, то кожен із батьків має право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать йому на правах приватної власності. При цьому вид земельних ділянок і розмір, щодо яких застосовується пільга, визначено п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу.

Водночас якщо подружжя володіє земельною ділянкою на праві спільної часткової власності, то платником земельного податку за земельну ділянку пропорційно своїй частці є кожен з батьків, і відповідно право на пільги щодо земельного податку має кожен з них.

Якщо таке подружжя володіє земельною ділянкою на праві спільної сумісної власності і поділ земельної ділянки не проводився, то платником земельного податку за таку ділянку є один з батьків, який і може скористатися пільгою щодо сплати земельного податку.

Право на пільгу щодо сплати земельного податку мають фізичні особи, право власності яких на земельні ділянки посвідчено належними документами та даними державного земельного кадастру. При цьому фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, свідоцтва про народження дітей тощо).

Пільги щодо сплати земельного податку для членів садівницького товариства

У якому випадку члени садівницького товариства звільняються від сплати сплати земельного податку?

Статтею  35 Земельного кодексу визначено, що громадяни — члени садівницького товариства мають право приватизувати земельну ділянку. Така приватизація здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Землі загального користування садівницького товариства є його власністю, до них належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об’єктами загального користування. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону і статутів цих товариств.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 281 Податкового кодексу визначено коло осіб, яких звільнено від сплати податку. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для ведення садівництва — не більше ніж 0,12 га.

Якщо земельні ділянки приватизовано громадянами — членами садівницького товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, такі громадяни, крім тих, кому надано пільги щодо земельного податку згідно зі ст. 281 Податкового кодексу, самостійно сплачують земельний податок до бюджету. За земельні ділянки загального користування, які перебувають у власності товариства, земельний податок до бюджету сплачується товариством.

Статтею 286 цього Кодексу зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу документи, що посвідчують право власності або право користування землею, є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Враховуючи зазначене, якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, надану для ведення садівництва, і ця ділянка посвідчується Державним актом на право власності, лише в цьому випадку зазначена особа має пільги щодо сплати земельного податку відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.

Згідно з п. 284.1 ст. 284 цього Кодексу Верховна Рада АР Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Сплата земельного податку гаражно-будівельним кооперативом, співвласники якого належать до пільгових категорій платників

Чи поширюється пільга, передбачена ст. 281 Податкового кодексу, на власників гаражів, якщо гараж перебуває у гаражно-будівельному кооперативі?

Статтею 41 Земельного кодексу визначено, зокрема, що гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду в розмірі, який встановлюється відповідно до затверд-женої містобудівної документації.

Статтею 281 Податкового кодексу визначено коло фізичних осіб, звільнених від сплати податку. При цьому звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів — не більше ніж 0,01 га.

Якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, надану для будівництва індивідуального гаража і ця ділянка посвідчується Державним актом на право власності, тільки в цьому випадку зазначені особи мають пільги щодо земельного податку відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.

Таким чином, пільги, передбачені ст. 281 Податкового кодексу для власників земельних ділянок або землекористувачівфізичних осіб, не поширюються на гаражно-будівельні кооперативиюридичних осіб, навіть якщо їх співвласники належать до пільгових категорій платників земельного податку, тобто гаражно-будівельний кооператив має сплачувати податок за земельну ділянку на загальних підставах.

Розміщення тимчасової споруди

Чи має пільгу щодо сплати земельного податку фізична особа, яка розмістила на власній земельній ділянці тимчасову споруду (МАФ)?

Згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Враховуючи зазначене, якщо суб’єкт господарювання або фізична особа придбала будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території, і податок сплачується відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру.

Пунктом 281.2 ст. 281 Податкового кодексу встановлено перелік видів використання земельних ділянок у межах граничних норм, на які поширюється звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що земельна ділянка, на якій розміщено тимчасову споруду (МАФ), до пільгової категорії використання земель у межах граничних норм не належить і земельний податок сплачується на загальних підставах.

Відсутність документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку

Чи має право на пільгу щодо сплати земельного податку фізична особа, яка належить до категорії пільговиків, якщо відсутні документи на право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні (документи перебувають у процесі оформлення)?

Згідно зі статтями 269 та 270 Податкового кодексу платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Власники земельних ділянок — це фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Землекористувачі — це фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Згідно з п. 286.1 ст. 286 вищезазначеного Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених згідно із законом.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом територіального органу Міндоходів України за місцезнаходженням земельної ділянки надають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952.

Враховуючи зазначене та з огляду на ст. 206 Земельного кодексу, згідно з якою використання землі в Україні є платним, у разі якщо фізична особа користується земельною ділянкою, але відсутні документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, підстав для несплати земельного податку немає.

Стосовно права на пільгу щодо сплати земельного податку, то право на неї мають особи, які є платниками відповідно до ст. 269 Податкового кодексу, тобто власники земельних ділянок, право власності на земельні ділянки яких посвідчено належними документами та даними державного земельного кадастру. Тобто фізична особа, яка належить до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, отримає право на пільгу відповідно до ст. 281 Податкового кодексу лише після отримання права власності на земельну ділянку у законодавчо встановленому порядку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.

Для отримання пільги власник земельної ділянки має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки документи, що посвідчують його право на пільгу. При цьому якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право (п. 284.2 ст. 284 Податкового кодексу).

Пільги, передбачені для фізичних осіб, не поширюються на ЖБК

Чи поширюється пільга, передбачена ст. 281 Податкового кодексу для власників квартир, якщо квартира знаходиться у багатоквартирному жилому будинку, житлово-будівельному (житловому) кооперативі?

Статтею 40 Земельного кодексу визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель у межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 41 Земельного кодексу житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду в розмірі, який встановлюється згідно із затвердженою містобудівною документацією.

Відповідно до ст. 42 цього Кодексу земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників.

Тобто якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і ця ділянка посвідчується Державним актом на право власності, тільки в цьому випадку зазначені особи мають пільги щодо земельного податку відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.

Враховуючи наведене, пільги, передбачені ст. 281 Податкового кодексу для власників земельних ділянок або землекористувачівфізичних осіб, не поширюються на багатоквартирні жилі будинки, житлово-будівельні (житлові) кооперативиюридичних осіб навіть якщо їх співвласники належать до пільгових категорій платників земельного податку, тобто ЖБК має сплачувати податок за земельну ділянку на загальних підставах.

Пенсіонер — власник нежилого приміщення

Чи поширюється пільга щодо сплати земельного податку на фізичну особупенсіонера, який є власником нежилого приміщення (його частини)?

Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу за земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває у їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення до спільної площі усіх приміщень у будинку.

Перелік осіб, звільнених від сплати земельного податку, визначено ст. 281 Податкового кодексу.

При цьому звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу.

Таким чином, громадянинвласник нежилого приміщення (його частини) у будинку сплачує земельний податок з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території, оскільки пільга не поширюється на громадян за вищезазначеним цільовим призначенням земельної ділянки.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42