Єдиний податок

Виїзна торгівля, здійснювана підприємцем

Фізична особа — підприємець окрім торгівлі у стаціонарних приміщеннях може займатися виїзною торгівлею. Для цієї торгівлі характерна певна специфіка, про яку йтиметься нижче.


Поняття виїзної торгівлі

Нормативне визначення терміна «виїзна торгівля» у чинному законодавстві не наводиться. Проте його зміст визначають норми Порядку № 833, Правил № 369, Положення про облік руху товарів.

Згідно з п. 12 Порядку № 833 у разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, відомостей про суб’єкта господарювання, що організував торгівлю:

  • для юридичної особи — найменування, адреса і номер телефону;
  • для фізичної особи — підприємця — прізвище, ім’я та по батькові.

Аналогічна норма міститься у п. 21 Правил № 369. До того ж остання додає, що на табличці для фізичної особи також зазначають номер свідоцтва про державну реєстрацію та найменування органу, що здійснив реєстрацію.

Водночас відповідно до п. 30 Порядку № 833 продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, та інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за наявності у суб’єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання та санітарних норм.

Пунктом 8 Правил № 369 передбачено, що у дрібнороздрібній торговельній мережі забороняється продаж алкогольних напоїв (крім автомагазинів системи споживчої кооперації, що здійснюють виїзну торгівлю у сільській місцевості, за наявності марок акцизного збору).

Пунктом 4.1 Положення про облік руху товарів зазначено, що виїзна (виносна) торгівля з використанням транспортних засобів чи без їх використання здійснюється одним (кількома) членом бригади об’єкта роздрібної торгівлі на вулиці, ринку, ярмарку, полі, фермі тощо на підставі Дозволу-накладної (форма № 082) (додаток 7).

Наведемо також загальновживане значення слова «виїзний»: влаштований, організований на певний строк за межами місця постійного перебування, місця роботи.

Отже, виїзна торгівляце торгівля зазвичай з використанням транспортних засобів або без них за межами постійного місця перебування, причому торгівля може вестися як безпосередньо з транспортних засобів, так і з інших торговельних місць.

Нормативна регламентація здійснення виїзної торгівлі

Окремого нормативного документа, яким би регламентувалася діяльність зі здійснення саме виїзної торгівлі, немає. При її здійсненні слід керуватися нормами загальних нормативних документів, що стосуються всіх інших видів торгівлі.

Наприклад, при з’ясуванні загальних умов здійснення торговельної діяльності керуються Порядком № 833, згідно з яким суб’єкти господарювання повинні забезпечити:

  • відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі та ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування — вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;
  • наявність на видному та доступному місці «Куточка покупця», в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книги відгуків і пропозицій, адрес та номерів телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів;
  • розміщення торгового патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог;
  • продаж товарів та їх обмін згідно з установленими правилами та нормами.

На вимогу споживача (покупця) відповідальний працівник суб’єкта господарювання повинен надати йому такі законодавчі та нормативні документи: Порядок № 833, Закон про захист прав споживачів, Санітарні правила № 5781-91, а також ветеринарні документи, правила продажу окремих видів товарів відповідно до спеціалізації суб’єкта господарювання.

Засоби вимірювальної техніки, що використовуються у торговельній діяльності, мають бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку (п. 11 Порядку № 833).

Згідно з п. 30 цього Порядку продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, та інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за наявності у суб’єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм (МАФ) та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання та санітарних норм. На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується якість і безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.

На сьогодні правовий статус МАФ визначено як тимчасові споруди. Підставою для розміщення останніх є паспорт прив’язки тимчасової споруди. Детальніше про його отримання йтиметься далі.

Згідно з п. 32 Порядку № 833 під час продажу товарів і після закінчення виїзної (виносної) торгівлі суб’єкт господарювання зобов’язаний вжити заходів для дотримання чистоти на місці торгівлі та навколо нього.

Відповідно до п. 35 Порядку № 833 суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію та своєчасність проходження ними медичних оглядів і контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку. Медичні книжки пред’являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.

Як зазначалося, існує й інший нормативний документ щодо регулювання виїзної торгівлі. Це — Правила № 369, які визначають вимоги до організації дрібно-роздрібної торговельної мережі.

Згідно з п. 6.35 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля» дрібнороздрібна торговельна мережа — це частина роздрібної торговельної мережі, яка об’єднує торговельні об’єкти, розміщувані у спорудах некапітального типу або в пересувних (переносних) технічних засобах, і призначена для організування продажу товарів певного асортименту з використанням найпростішої технології торговельного процесу.

Таким чином, виїзна торгівля цілком укладається в наведене визначення.

Торгівля продовольчими та непродовольчими товарами в одному дрібнороздрібному торговельному пункті дозволяється лише за умови, що продовольчі товари фасовані, мають герметичну (непошкоджену) упаковку, і при цьому дотримано принцип товарного сусідства (п. 6 Правил № 369).

У п. 8 цих Правил наведено перелік товарів, заборонених для продажу в дрібнороздрібній торговельній мережі. Наприклад, забороняється продаж продовольчих товарів, якщо при їх продажу відсутні умови для дотримання санітарних норм і правил, а також температурних режимів, умов зберігання та продажу цих товарів, у тому числі нефасованих і неупакованих продовольчих товарів з розносок, лотків, столиків, кошиків і неспеціалізованого транспорту, крім картоплі, овочів, фруктів, плодів, ягід, баштанних культур в період сезонного продажу, морозива, квітів тощо.

Згідно з п. 21 Правил № 369 на кузовах автомагазинів, автокафе, авторозвозок, автопричепів, автоцистерн має бути чіткий напис, нанесений фарбою, в якому зазначаються найменування, адреса суб’єкта господарювання, номер його телефону та номер точки пересувної торговельної мережі. На автотранспорт, який перевозить продовольчу сировину та продовольчі товари для дрібнороздрібної торговельної мережі, слід оформити санітарний паспорт.

Окрім того, залежно від виду продукції, яку реалізовуватиме фізична особа — підприємець, слід дотримуватися норм правил № 104 (непродовольчі товари); № 185 (продовольчі товари); № 219 (продукція, виготовлена закладом ресторанного господарства фізичної особи — підприємця); № 344 (картопля та плодоовочева продукція).

Зазначимо: у разі якщо фізична особа — підприємець здійснює виїзну торгівлю на ринку, слід дотримуватися правил торгівлі на даному ринку, які розробляються відповідно до Правил торгівлі на ринках.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності

Статтею 28 Закону № 3038 зазначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (за текстом — тимчасова споруда) — одноповерхова споруда з полегшених конструкцій, зведена з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, яку встановлюють тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 м2 по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється відповідно до п. 1.4 Порядку № 244, у якому уточнюється, що тимчасова споруда може бути як пересувною, так і стаціонарною.

Пересувна тимчасова споруда — це споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій можна розміщувати торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності.

Стаціонарна тимчасова споруда — це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 м2.

З наведеного випливає, що навіть якщо фізична особа — підприємець здійснює виїзну торгівлю з транспортного засобу, прилавка, лотка тощо, такі засоби згідно з Порядком № 244 є тимчасовими спорудами для провадження підприємницької діяльності. Отже, дотримуватися норм цього Порядку слід і при торгівлі з таких пересувних споруд, а також якщо фізична особа — підприємець для провадження торгівлі встановлює стаціонарну тимчасову споруду.

Щоправда, слід зазначити, що розміщення тимчасової споруди під час проведення ярмарок, державних і місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування (п. 1.11 Порядку № 244). Тобто в такому разі вимоги цього Порядку щодо отримання паспорта прив’язки тимчасової споруди не застосовуються.

Для того щоб розмістити тимчасову споруду, фізична особапідприємець повинна звернутися до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із заявою (у довільній формі) щодо можливості розміщення тимчасової споруди.

До заяви додаються:

  • графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування тимчасової споруди, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500, креслення контурів тимчасової споруди з прив’язкою до місцевості;
  • реквізити замовника (найменування, прізвище, ім’я, по батькові, адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви відповідний орган з питань містобудування та архітектури письмово повідомляє фізичну особу — підприємця про відповідність намірів будівельним нормам і комплексній схемі розміщення тимчасових споруд (у разі її наявності).

Далі фізична особа — підприємець повинна за власний рахунок отримати (виготовити) такі документи:

  • схему розміщення тимчасової споруди (за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 244);
  • ескізи фасадів тимчасової споруди у кольорі М 1:50 (для стаціонарних тимчасових споруд), виготовлені суб’єктом господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 244);
  • схему благоустрою прилеглої території, складену фізичною особою — підприємцем або суб’єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат;
  • технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником (фізичною особою — підприємцем) у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Отримані (виготовлені) документи додаються до заяви щодо оформлення паспорта прив’язки тимчасової споруди, а паспорт подається до органу з питань містобудування та архітектури. Оформляється паспорт прив’язки (за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 244) протягом 10 робочих днів з дня подання заяви.

Після отримання паспорта прив’язки фізична особапідприємець має право розмістити тимчасову споруду.

Після розміщення тимчасової споруди до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації подається письмова заява за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку № 244, у якій зазначається, що вимоги паспорта прив’язки виконано.

Слід зауважити, що за торгівлю в неустановлених місцях передбачено адміністративну відповідальність згідно зі ст. 160 КпАП, тобто торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших неустановлених місцях тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17119 грн.) з конфіскацією предметів торгівлі або без неї. Торгівля з рук у неустановлених місцях промисловими товарами тягне за собою накладення штрафу від шести до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102255 грн.) з конфіскацією предметів торгівлі. Складають протоколи про такі правопорушення уповноважені посадові особи органів внутрішніх справ, посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, представники громадських організацій або органів громадської самодіяльності, а саме члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (ст. 255 КпАП). А розглядають справи про зазначені адміністративні правопорушення і, відповідно, накладають штрафи районні, районні в місті, міські чи міськрайонні суди (ст. 221 КпАП).

Варто звернути увагу, що при розгляді справ про такі адміністративні правопорушення є обов’язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути піддано приводу органом внутрішніх справ (міліцією) (ст. 268 КпАП)

Первинні документи на товар при здійсненні виїзної торгівлі

Вимоги до таких документів сформульовано у кількох нормативних документах.

Передусім п. 17 Порядком № 833 забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про застосування (в установлених випадках), належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість і безпеку.

Тобто в першу чергу на товари мають бути документи, які засвідчують їх якість і безпеку. Такими документами можуть бути сертифікат відповідності, декларація відповідності, свідоцтво про визнання відповідності. Замість документів підтвердження може застосовуватися знак відповідності. Тут зазначимо, що перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, наведено в Переліку № 28. Однак є суттєвий нюанс: продавець (фізична особа — підприємець) може не мати у себе відповідних сертифікатів (їх копій), адже їх надання виробником постачальнику не передбачено законодавством. Згідно зі ст. 13 Закону № 2406 інформація про сертифікацію (реєстраційні номери сертифікатів) має зазначатися в документах, відповідно до яких передається продукція від виробника до постачальника. Такими документами є накладні, товарно-транспортні накладні тощо. Тож фізична особа — підприємець повинна мати накладні, товарно-транспортні накладні на продукцію, яка підлягає обов’язковій сертифікації і яку вона реалізує, із зазначенням інформації про сертифікацію.

При продажу тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження документом, який підтверджує якість, є ветеринарна довідка чи ветеринарне свідоцтво (ст. 32 Закону № 2498). Порядок отримання та застосування цих документів встановлено Порядком № 85.

Згідно з п. 28 Правил № 369 працівники пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі на товари, одержані для продажу, якщо це передбачено законодавством, повинні мати:

  • товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, заборні листи тощо із зазначенням назви, сорту, кількості, ціни та загальної вартості товару;
  • документи, згідно з якими надійшли товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, з позначенням реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний товар;
  • копії гігієнічних висновків, завірених печаткою суб’єкта господарювання, від якого одержано ці товари, щодо товарів, які не підлягають обов’язковій сертифікації відповідно до переліку, затвердженого Мінохорони здоров’я України;
  • документи, які засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів (для імпортних товарів — копії сертифікатів, викладені мовою країни-експортера та українською або російською мовою, завірені печаткою суб’єкта господарювання, від якого одержано ці товари).

Про деякі документи з цього переліку зазначалося вище. Детальніше розглянемо інші, зокрема копії гігієнічних висновків. Зауважимо, що наразі замість гігієнічного висновку видається висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи згідно з Порядком № 247 за формою, наведеною у додатку 5 цього Порядку. Причому державній санітарно-епідеміологічній експертизі з видачею висновку підлягають у тому числі продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких можуть завдати шкоди здоров’ю людей (ст. 11 Закону № 4004). Зауважимо, що нормативно встановленого переліку такої продукції немає. Тому з метою недопущення порушення санітарно-епідеміологічного законодавства слід мати висновки на всю продукцію, яка реалізується.

Згідно з п. 3.6 Порядку № 247 у разі, якщо висновок експертизи видано виробнику продукції, її постачальник не зобов’язаний замовляти повторну експертизу цієї продукції і несе відповідальність за дотримання вимог висновку. Тобто якщо фізична особа — підприємець реалізує покупну продукцію іншого виробника, а у такого виробника є відповідний висновок, немає потреби повторно отримувати такий висновок.

Декілька слів про товаросупровідні документи. Такими документами можуть бути товарно-транспортні накладні, накладні тощо. Отже, на всі товари, які реалізуються під час виїзної торгівлі, мають бути зазначені документи.

Вимоги до первинних документів, встановлені Податковим кодексом

Згідно з п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу фізична особа — підприємець зобов’язана вести Книгу обліку доходів і витрат і мати підтвердні документи щодо походження товару: товарно-транспортні накладні, накладні та інші подібні документи. Ці документи потрібні також у тому числі для обліку витрат, заповнення Книги обліку доходів і витрат.

Наведена норма стосується фізичних осіб — підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування. Проте для останніх обов’язкова наявність таких документів випливає з інших норм Податкового кодексу, зокрема із:

  • п. 44.1 ст. 44, пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 — ведення обліку, в тому числі витрат, фізичними особами — підприємцями — платниками єдиного податку третьої та п’ятої груп, які є платниками ПДВ;
  • абзаца другого п. 292.3 ст. 292 — до доходу включається вартість безоплатно отриманого товару, тобто якщо документів на товар немає, є підстави вважати такий товар безоплатно отриманим;
  • абзаца третього п. 292.3 ст. 292 — для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку третьої та п’ятої груп, які є платниками ПДВ, до доходу включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, а така заборгованість має визначатися також за даними первинних документів.

Як правильно оформити податкову накладну, якщо фізична особа — підприємець є платником ПДВ

У разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником ПДВ) податкова накладна виписується у двох примірниках продавцем — платником ПДВ за щоденними підсумками операцій (якщо її не виписали на ці операції) (пп. 8.4 п. 8 Порядку № 1379).

При цьому усі примірники податкових накладних залишаються в особи, що їх виписала, і зберігаються відповідно до викладеного в підпунктах 6.1 і 6.4 п. 6 цього Порядку. У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної робиться відповідна помітка «Х» та зазначається тип причини: 11Виписана за щоденними підсумками операцій.

Зазначена податкова накладна не реєструється в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 4 Порядку № 1246).

Реквізити (поля) такої податкової накладної заповнюються за правилами та порядком, затвердженими наказом № 1379.

Зауважимо, що у разі повернення покупцем (кінцевим споживачем) товару, а продавцемкоштів розрахунок коригування до податкової накладної, виписаної за щоденним підсумком операцій з постачання товарів за готівку кінцевому споживачеві, не виписується.

Застосування РРО

Нормами ст. 3 Закону про РРО встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або  безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (за текстом — РК).

Водночас ст. 9 вищезазначеного Закону встановлено випадки, коли РРО та РК не застосовуються, зокрема:

  • при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особамипідприємцями, які сплачують єдиний податок;
  • при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Податкового кодексу (види діяльності, які провадяться з придбанням пільгового торгового патенту, наведено у п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу);
  • при продажу у кіосках, з лотків і розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50% загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв і підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів і проїзних квитків у касах метрополітену;
  • при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв і безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу.

Крім того, Переліком № 1336 визначено окремі форми та умови проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій (за текстом — КОРО), зокрема:

  • роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), розташовані за межами стаціонарних приміщень;
  • роздрібна торгівля на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу);
  • торгівля на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом № 56 надано статус гірських (перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, наводиться в Переліку № 647).

При цьому для вищезазначених видів діяльності установлено обмеження — граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) від їх здійснення не має перевищувати 200 тис. грн. на один суб’єкт господарської діяльності. У разі перевищення застосування РРО є обов’язковим.

Оприбуткування готівки

Фізична особа — підприємець продала товар, отримала готівку в рахунок проданого товару. Що слід зробити далі з цією готівкою? — Оприбуткувати.

При вирішенні питань оприбуткування готівки слід керуватися Положенням № 637, яким встановлено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями). Так, п. 2.6 цього Положення визначено, що уся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання коштів) та повною сумою оприбутковуватися.

Оприбуткування готівки — це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, Книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення № 637, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Слід зазначити, що згідно з п. 4.2 цього Положення фізична особа — підприємець касову книгу не веде, але може вести КОРО.

Для обліку касових операцій нормативно-правовими актами України передбачено ведення підприємцями Книги обліку доходів і витрат.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи — підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Форму та порядок її ведення затверджено наказом № 481.

Фізична особа — підприємець, яка застосовує спрощену систему оподаткування згідно з підпунктами 296.1.1 та 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу, веде Книгу обліку доходів або Книгу обліку доходів і витрат, за формою та в порядку, визначеному наказом № 1637. У разі ведення Книги обліку доходів платники єдиного податку щодня, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи, а у разі ведення Книги обліку доходів і витрат — понесені витрати.

Отже, відсутність запису у вищезазначених книгах про отриману готівку є порушенням фізичними особами норм обігу готівки.

У разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, встановлених Положенням № 637, відповідно до п. 1 Указу № 436 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Збір за провадження певних видів підприємницької діяльності

Відповідно до норм п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу платниками цього збору є в тому числі фізичні особи — підприємці, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Згідно з пп. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу торговельна діяльністьроздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство) за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

До пункту продажу товарів належать, зокрема:

  • кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;
  • автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;
  • лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання — фізичним особам і розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі — ринків усіх форм власності тощо (пп. 14.1.211 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Отже, фізична особа — підприємець, яка здійснює виїзну торгівлю, є платником даного збору і повинна придбавати торговий патент. Водночас слід зазначити, що не є платниками збору і не придбавають торговий патент фізичні особипідприємці, які:

  • провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності (абзац «в» пп. 267.1.2 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу);
  • здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва (абзац «г» пп. 267.1.2 п. 267.1 ст. 267 цього Кодексу);
  • провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліба та хлібобулочних виробів; борошна пшеничного та житнього; солі, цукру, олії соняшникової та кукурудзяної; молока та молочної продукції, крім молока і вершків згущених із домішками та без них; продуктів дитячого харчування; безалкогольних напоїв; морозива; яловичини та свинини; свійської птиці; яєць; риби; ягід і фруктів; меду та інших продуктів бджільництва, бджолоінвентаря і засобів захисту бджіл; картоплі та плодоовочевої продукції; комбікорму для продажу населенню (абзац «е» пп. 267.1.2 п. 267.1 ст. 267 Кодексу);
  • є платниками єдиного податку (пп. 5 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).

У разі якщо фізична особа — підприємець, яка є платником збору, здійснює торгівлю товарами за переліком, наведеним у п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу, вона придбаває пільговий торговий патент.

Порядок і строки сплати збору, порядок придбання та використання торгового патенту, строк його дії визначено ст. 267 Податкового кодексу. Детально на цих питаннях не зупинятимемося, зазначимо лише особливості патенту для здійснення виїзної торгівлі.

Згідно з пп. 267.6.6 п. 267.6 цієї статті торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазинів, розвозок тощо), діє на території України. Його оригінал має бути розміщено на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях.

Зазначений збір фізичні особи — підприємці, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, сплачують за місцем своєї реєстрації, а ті, які здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товарів, — за місцем провадження такої діяльності (пп. 267.5.1 п. 267.5 цієї статті). До речі, у разі торгівлі на ярмарках, виставках-продажах тощо фізична особа — підприємець придбаває короткотерміновий торговий патент (пп. 267.4.7 п. 267.4 цієї статті).

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42