Оплата праці

Оплата простою

Як оплачується час простою з вини підприємства та чи відносяться ці виплати до фонду оплати праці?


Згідно зі ст. 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Порядок оплати часу простою врегульовано ст. 113 КЗпП. Установлено, що час простою не з вини працівника оплачується із розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Тобто оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою роботодавця (бригадира, майстра, інших службових осіб), у тому разі коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Слід зазначити, що простій з вини працівника у будь-якому разі оплаті не підлягає.

Підпунктом 2.2.12 п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, передбачено, що оплата за невідпрацьований час, така як оплата простоїв не з вини працівника, включається до фонду додаткової заробітної плати.

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42