Інтерв’ю

У питаннях трансфертного ціноутворення в Німеччині прислуховуються до промисловців

За ініціативи Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ){h}Довідково
GIZ є німецькою федеральною установою, що надає підтримку уряду Німеччини у досягненні визначених ним цілей у сфері міжнародного співробітництва задля сталого розвитку.
Більшу частину діяльності GIZ здійснює на замовлення Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини. Проте воно також проводить діяльність за дорученням інших німецьких міністерств, державних установ та приватних організацій у Німеччині і за кордоном. До них належать уряди інших країн, Європейська комісія, Організація Об‘єднаних Націй та Світовий банк. Крім того,
GIZ допомагає і своїм клієнтам у приватному секторі у досягненні їхніх цілей.
Сьогодні GIZ здійснює діяльність у 15 регіонах України, маючи у своєму складі близько 90 національних та міжнародних експертів.
{/h}
GmbH (Німецького товариства міжнародного співробітництва) у Міністерстві доходів і зборів України відбувся триденний семінар-навчання на тему трансфертного ціноутворення. Захід проведено у рамках проекту «Підтримка реформи управління державними фінансами». Лекторами на семінарі були експерти Федерального центрального податкового відомства Німеччини Томас ХОРН та Дітмар ЕЛЬБЕРТ. Розуміючи, наскільки актуальною є тема трансфертного ціноутворення, ми не могли не скористатися цим шансом і звернулися до наших колег із проханням поділитися досвідом та практикою використання механізму трансфертного ціноутворення у цій країні.


В. — Пане Томас, на Вашу думку, у чому причина настільки великої уваги європейських і не тільки держав до питання трансфертного ціноутворення?

Т. Х. — Насамперед це обумовлено питанням світової глобалізації. Чимало компаній не лише ведуть бізнес у своїй країні, а давно й активно займаються міжнародним бізнесом. Податкові відомства, фінансові адміністрації країн мають стежити за цими процесами та йти, як кажуть, у ногу з часом. І ми бачимо, що багато мультифункціональних корпорацій у питаннях оподаткування, податкових відрахувань давно вже мислять не національними, а інтернаціональними масштабами.

Загальний підхід тут такий: де мультинаціональна компанія веде свій бізнес, там вона отримує прибуток і там, відповідно, мають сплачуватися податки, звісно, з урахуванням місцевого законодавства. Насправді, є дещо відмінне трактування цього твердження в різних країнах, але в цілому всі дотримуються такої позиції. 

В.Як Німеччина дійшла висновку щодо необхідності запровадження механізму контролю за трансфертними цінами? Чи довгим був цей шлях? Можливо, в Україні це відбувається інакше?

Т. Х. — Ми уже встигли трохи ознайомитися з вашим досвідом. В Україні лише починають вибудовуватися чіткі механізми. У нас цей процес почався у 70-х роках, точніше, в 1972 році, коли було прийнято перші закони щодо регулювання трансфертного ціноутворення (далі — ТЦ. — Ред.). Зараз законодавці й ми здійснюємо поетапні кроки, щоб постійно вдосконалювати процес ТЦ і в рамках світової глобалізації йти в ногу з часом, приймаючи актуальні закони.

У Німеччині постійно відбуваються якісь зміни, доповнення, уточнення, що регламентують окремі норми ТЦ. Зокрема, суттєві корективи вносились у 1983, 1999, 2001, 2005, 2010 роках. Усі доповнення
у вигляді адміністративних принципів є невід’ємною частиною законодавства та обов’язковими до виконання.

В.Якщо брати правила трансфертного ціноутворення, що застосовуються в Німеччині, які переваги або, можливо, недоліки порівняно з нашими Ви можете виділити?

Т. Х. — Наші фінансова адміністрація та фінансова система прислуховуються до думок промисловців. Те, що добре для розвитку нашої промисловості, буде добре для всієї економіки в цілому. Такий досвід і думки ми й намагаємося реалізувати у нашому законодавстві.

Податкове консультування великого бізнесу, великих мультифункціональних підприємств набуло в сучасному світі нового значення. Є певні виклики. Мультифункціональні компанії працюють в усьому світі, структура фінансів доволі складна, тому податкові відомства, адміністрації різних країн, у тому числі німецькі, тісно співпрацюють з податковими відомствами інших країн шляхом запитів, взаємних консультацій тощо, щоб знайти можливості вирішення. Якщо фінансова корпорація в одній країні якимось чином занижує прибуток, то там недоотримуть податки. Відповідно в іншій завищують — і там одержують більше. Тобто нами відпрацьовується певний механізм збереження балансу інтересів між країнами. Потрібно віднайти такий баланс, щоб обсяги сплати податків були оптимальними для бюджету й однієї, й іншої країни.

Перед Україною наразі стоїть завдання:  за досить короткий відрізок часу догнати інші країни і пройти той шлях, який Західна Європа чи Америка проходили за десятиріччя. Вплив глобальної економіки, який зростає, вимагає від країни, навіть створює певний тиск, аби українське законодавство і податкова система наближалися до міжнародних норм.

В.Хотілося б дізнатися детальніше про практику адміністрування в Німеччині. Як у вас організовано контроль за використанням трансфертних цін та скільки часу займає проведення такої перевірки? Хто здійснює перевірки правильності застосування трансфертних цін? Які правила подання звітності? Яку відповідальність передбачено за її неподання?

Т. Х. — Сам механізм ТЦ має відображатись у певній документації, яка готується підприємствами. І така документація повинна подаватися до податкового відомства з початку податкової перевірки в компанії. У Німеччині підприємства перебувають під постійним контролем щодо цього питання.

Процес перевірки досить тривалий, адже можуть контролюватись операції за останні кілька років.

В. — Тобто звітності про трансфертні ціни у вас немає?

Т. Х. — Немає. Документація щодо ТЦ подається платником на нашу вимогу. Якщо ж вона не відповідає нашим уявленням або є недостатньою для нас, ми просимо подати додаткові роз’яснення та документи. Якщо ж документацію було подано не в установлені терміни, тоді накладаються штрафи — вони можуть становити від 100 євро на день.

В. — А який максимальний розмір штрафу?

Т. Х. — Максимальна сума штрафу може становити 1 млн. євро. Але у нашій практиці ще не було жодного випадку, щоб компанія змушена була сплатити 1 млн. євро штрафу. Здебільшого питання вирішується на рівні наших «погроз» про перевірку підприємства іншими аудиторами та відповідно про необхідність сплатити чималий штраф.

В. — І ще декілька слів про методи визначення трансфертних цін. Чи є якісь методи, більш поширені на практиці?

Т. Х. — Зазвичай ми використовуємо ті основні методи, які рекомендує Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)та які містяться в її основних положеннях, і це правильно, тому що випадків у бізнес-практиці багато. Платник податків обирає для себе певний метод, а ми уже перевіряємо, чи правильний він був для конкретного випадку.

Усього є п’ять методів. Раніше офіційно прописаними були чотири. Щоправда, метод розподілення прибутку ми використовували і раніше разом з чотирма іншими методами, але спочатку ми мали користуватися цими чотирма основними методами. У разі якщо жоден з них не підходить, тоді використовувати метод розподілення прибутку. Лише недавно цей метод почав використовуватись нарівні з іншими.

В. — Запитання до пана Дітмара. Ви з паном Томасом представляєте федеральний та регіональний рівень свого відомства. Чи відрізняється механізм контролю за трансфертними цінами на цих рівнях? Наші платники скаржаться, що вітчизняні правила трансфертного ціноутворення для них надто складні...

Д. Е. — Сама структура перевірки на федеральному чи регіональному рівні склалась історично. Ми працюємо в рамках однієї федеральної землі, тож працюємо в команді. Приходимо на підприємство і там вирішуємо, хто яку сферу діяльності даної компанії перевірятиме. Але звіт буде єдиним. Окремої перевірки щодо ТЦ немає — воно перевіряється в рамках загальної податкової перевірки. Аудитор, який спеціалізується на цих питаннях, перевіряє напрям ТЦ у компанії.

Щодо скарг українських платників податків, то це вже така міжнародна визнана практика, коли платники скаржаться на податкові системи своїх країн, вважаючи їх одними з найгірших у світі.

В. — В Україні є поріг операцій, які вважаються контрольованими, — 50 млн. грн. протягом одного року з одним контрагентом. Чи є в Німеччині якийсь подібний поріг? Чи перевіряються у вас малі та середні підприємства щодо трансфертного ціноутворення чи цей механізм стосується лише великих підприємств?

Д. Е. — Щодо малих та середніх підприємств: якщо сума за укладеними ними угодами становить менше ніж 500 тис. євро, їм не доведеться готувати якусь особливу документацію, як це роблять великі компанії. Але якщо на підприємство приходить перевіряючий, то за своїм бажанням він може ставити уточнюючі запитання щодо угоди, і на підприємстві до цього мають бути готові.

Якогось чіткого критерію немає. У кожному конкретному випадку аудитор сам вирішує, чи потрібно перевіряти трансфертні ціни.

В. — Як Ви оцінюєте перспективи співпраці Міністерства доходів і зборів України з податковим відомством Німеччини у рамках питань трансфертного ціноутворення в майбутньому?

Д. Е. — У Європейському Союзі законодавство щодо ТЦ постійно оновлюється. Ми перебуваємо у цій темі, намагаємося вивчати дію законодавства в рамках ЄС. Як співпраця здійснюватиметься за межами ЄС, — покаже час. Звичайно, обмін інформацією відбувається і зараз. Але гадаємо, що співпраця з Україною посилюватиметься, особливо в рамках міжнародних договорів та угод про уникнення подвійного оподаткування.


Розмову вів
Петро КРИЧУН,
головний редактор «Вісника»

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42