Податок на прибуток

Податок на прибуток: виплати працівникам, фіндопомога від засновника, податкові канікули

Згідно з нормами Податкового кодексу витрати підприємства, якщо вони пов’язані з веденням господарської діяльності, зменшують базу оподаткування податком на прибуток.
У цій рубриці пропонуємо розглянути, чи зменшують базу оподаткування такі витрати, як виплата щоквартальних премій, з яких витрат складається первісна вартість самостійно виготовленого об’єкта основних засобів тощо.


Витрати на виплату щоквартальних премій

Комерційне підприємство з метою стимулювання обсягів реалізації виплачує своїм працівникам щоквартальну премію (за умови перевиконання плану). Премія виплачується у розмірі трьох посадових окладів (відповідно до умов колективного договору). Чи включаються зазначені виплати до складу податкових витрат підприємства?

Так, включаються. Право на включення таких виплат до складу податкових витрат передбачено п.  142.1 ст. 142 Податкового кодексу. Цим пунктом, зокрема, встановлено, що до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником, що включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод) (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, витрати підприємства на виплату щоквартальних премій, передбачених колективним договором, включаються до складу витрат підприємства при визначенні об’єкта оподаткування. Зазначені витрати враховуються у складі податкових витрат за умови наявності первинних документів, що підтверджують здійснення таких витрат, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу).

Виплата заробітної плати під час вимушеного простою

Чи можна включати до складу прямих витрат, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, витрати на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві таких товарів, під час вимушеного простою підприємства?

Ні, не можна.  Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких, зокрема, віднесені прямі витрати на оплату праці (п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу). До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (пп. 138.8.2 вищезазначеного пункту).

Оскільки заробітна плата працівників, виплачена їм за час вимушеного простою підприємства, не може бути безпосередньо віднесена до конкретного об’єкта витрат, то, відповідно, такі витрати не можуть бути включені до витрат, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів.

Водночас при обчисленні об’єкта оподаткування у складі податкових витрат можна врахувати інші витрати господарської діяльності, відносно яких розділом ІІІ Податкового кодексу прямо не встановлено обмежень щодо віднесення їх до складу витрат (пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138 зазначеного Кодексу).

Отже, витрати на виплату заробітної плати працівників, виплаченої їм за час вимушеного простою підприємства, враховуються у складі інших витрат платника податку у звітному податковому періоді, в якому такі виплати було здійснено.

Визначення первісної вартості

Підприємство власними силами (без залучення сторонніх організацій) збудувало цех для виготовлення корпусних меблів. Як визначити його первісну вартість у податковому обліку? Протягом якого строку та з якого періоду можна нараховувати амортизацію?

У податковому обліку первісна вартість самостійно виготовлених основних засобів складається із всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію. До таких витрат, зокрема, належать витрати на виготовлення технічної документації, сплату реєстраційних зборів, які здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на цей об’єкт, придбання будівельних матеріалів, нарахування заробітної плати працівникам, зайнятим на будівництві, та відрахувань з неї, а також інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням таких основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою, без урахування сплаченого ПДВ, у разі якщо платник податку зареєстрований платником ПДВ, незалежно від джерел фінансування.

Амортизація вартості об’єкта основних засобів, у тому числі самостійно виготовленого (збудованого), починається з місяця, що настає за місяцем введення його в експлуатацію. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) такого об’єкта, встановленого самим платником податку, але цей строк не може бути меншим за мінімальний допустимий строк, установлений п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу. Зокрема, згідно з класифікацією груп основних засобів для будівлі, яка відноситься до групи 3 основних засобів, строк корисного використання - 20 років, для споруди — 15 років.

Таким чином, первісна вартість самостійно виготовленого об’єкта основних засобів складається із всіх виробничих витрат, пов’язаних з його виготовленням та введенням в експлуатацію. Строк корисного використання платник податку встановлює самостійно, але він не може бути меншим, ніж встановлено п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу. Амортизація вартості такого об’єкта розпочинається з місяця, наступного за місяцем введення його в експлуатацію.

Грошова компенсація за невикористану відпустку

Підприємство за заявою працівника, який звільнився, перерахувало грошову компенсацію за не використану ним відпустку на рахунок підприємства, на яке цей працівник перейшов. Чи можна включити суму такої компенсації до складу податкових витрат?

Порядок виплати грошової компенсації за невикористані відпустки встановлено ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону про відпустки. Так, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням може бути перерахована на рахунок підприємства, на яке такий працівник перейшов.

Підпунктом 2.2.12 п. 2.2 Інструкції №  5 встановлено, що суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток належать до фонду додаткової заробітної плати. У податковому обліку такі виплати враховуються у складі витрат на підставі п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу.

Таким чином, сума грошової компенсації, належна працівнику підприємства за не використані ним дні щорічної відпустки, перерахована на рахунок підприємства, на яке такий працівник перейшов, враховується у складі податкових витрат при обчисленні податкового зобов’язання.

Несвоєчасна сплата уточненого податкового зобов’язання

У результаті самостійного виправлення помилки, допущеної у попередніх звітних періодах, у підприємства виявлено факт заниження податкового зобов’язання. Чи застосовуються штрафні санкції, якщо уточнюючий розрахунок подано, а визначене в ньому податкове зобов’язання сплачено протягом місяця?

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було самостійно виявлено.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 зазначеного Кодексу платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою. У разі якщо підприємство виправило помилку через поточну декларацію, то визначене в ній податкове зобов’язання необхідно сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації. А в разі якщо помилку було виправлено в уточнюючому розрахунку, то податкове зобов’язання, визначене в цьому розрахунку, необхідно сплатити до подання такого розрахунку (пп. «а» п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 цього Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; якщо ж затримка сплати грошового зобов’язання становить більш як 30 календарних днів, суму штрафу необхідно сплатити у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, якщо платник податку при самостійному виявленні помилки подав уточнюючий розрахунок, але задеклароване в ньому податкове зобов’язання сплатив протягом місяця, то до такого платника застосовується відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірах, передбачених ст. 126 Податкового кодексу.

Поворотна фінансова допомога від засновника

Платник податку на прибуток отримав поворотну фінансову допомогу від засновника. Чи включається така допомога до складу доходів підприємства у разі її неповернення протягом кварталу? Чи можна на суму такої допомоги видати засновнику простий вексель?

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу встановлено, що поворотна фінансова допомога — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення. Тобто це означає, що поворотна фінансова допомога має бути повернута виключно у грошовій формі.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до ст. 4 Закону про обіг векселів видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за винятком фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

У податковому обліку поворотна фінансова допомога, отримана платником податку від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника на строк не більше ніж 365 календарних днів, не включається до складу доходів.

У разі порушення зазначеного строку отримувач такої допомоги зобов’язаний включити суму неповернутої допомоги до складу доходів відповідного звітного періоду, якщо засновник не є платником податку на прибуток, або умовно нарахувати проценти та включити їх у доходи, якщо засновник є платником податку на прибуток.

Таким чином, для цілей податкового обліку сума коштів, отримана платником податків від засновника у вигляді поворотної фінансової допомоги та повернута йому не пізніше 365 календарних днів, не включається до складу доходів отримувача. Повернення такої допомоги слід здійснити виключно коштами, тобто застосувати вексель у цій операції неможливо.

Припинення дії податкових канікул

Підприємство протягом двох років застосовує ставку податку на прибуток 0%. За даними бухобліку станом на 01.10.2013 р. обсяг отриманих доходів поточного року перевищує 3 млн.  грн. Чи повинне підприємство припинити застосування податкових канікул? Якщо так, то за який період необхідно сплачувати податок на прибуток за загальною ставкою — з дати перевищення чи за весь 2013 р.?

У разі якщо платник податків перевищує дозволену межу одного із критеріїв, що надає йому право на застосування ставки податку 0%, то він втрачає право на податкові канікули.

Зазначена вимога міститься в абзаці п’ятому п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу. Зокрема, цією нормою встановлено, що у разі якщо платники податку, які застосовують ставку податку 0%, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, тобто право на застосування податкових канікул втрачається.

Згідно зі змінами, внесеними Законом № 5083 до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу, платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 млн.  грн., сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку вони подають до територіальних органів Міндоходів України за звітний (податковий) рік.

Отже, враховуючи те, що звітним (податковим) періодом є рік, підприємству слід нараховувати податок на прибуток із застосуванням ставки податку 19% за весь 2013 р.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42