Статті

Ігри, в які грають люди

Як реалістична економіка еволюціонувала в реальну.

Вирішили стати керівником? Спробуйте спочатку «потренуватися на кішках» або перевірити свої лідерські якості на мешканцях віртуального світу. Саме так влітку поточного року, за три місяці до парламентських виборів у Німеччині, вчинили члени Бундестагу, долучившись до проекту «SimCity: Передвиборча кампанія». Суть гри в симулятор мера полягає в реалізації кожним із трьох депутатів обіцяного електорату у власному місті. Інакше кажучи, декларуєш допомогу малому бізнесу — будуй кав’ярні й крамниці, переймаєшся соціальним захистом населення — подбай про забезпечення всім необхідним найвразливіших верств суспільства принаймні у грі.


Міфічні врожаї

— До чого тут податки? — запитає читач «Вісника». Відповідаємо. Одна з учасниць проекту, Доротея Бер із Християнсько-соціального союзу, хоч і досягла енергетичної незалежності свого віртуального міста, проте у фінансовому плані ледь зводить кінці з кінцями. «Я, як і в реальному житті, не наважуюся встановлювати високі ставки податків», — пояснила мер у спідниці.

А от іспанські парламентарії, яких не так давно упіймали на гарячому за іграми на планшетах і смартфонах, не пояснили своїм виборцям, чому вирішили розважитися в такий спосіб під час обговорення законодавства про податки. Кожен із них змушений був сплатити штраф у розмірі 300 євро.

Тенденція до відмежування від реального світу вигаданим притаманна й Україні. Причому в «групі ризику» — як депутатський корпус, непоодинокі фото представників якого в процесі саджання уявних городів «гуляють» Інтернетом, так і прості громадяни. Для останніх занурення в онлайн-ігри іноді перетворюється із способу вбити час на інструмент для витрачання зароблених непосильною працею грошей на проходження міфічних квестів.

Час або гроші

Віртуальна валюта відома нам із фантастики. Так, у творах Айзека Азімова згадуютьсяи калганіди, у серії романів Джоан Роулінг про Гаррі Поттера — галлеони, сиклі і кнати, а місячні коротуни з повісті Миколи Носова «Незнайко на Місяці» розраховувалися за товари фертингами й сантиками. Вигадані банкноти неодноразово доводилося споглядати й у телевізорі: так, чатли — гроші з фільму Георгія Данелія «Кін-дза-дза!», а в мультсеріалі «Флінтстоуни» «ходили» кламси.

З появою онлайн-розваг гральна валюта виникла як засіб розрахунку за віртуальні товари. Найбільшу популярність вона здобула з поширенням ігор жанру MMORPG (massively multiplayer online role-playing game — масова онлайнова рольова гра з багатьма користувачами одночасно). Дії в таких іграх розгортаються у віртуальному просторі, а основою геймплею є соціальна взаємодія гравців одного з одним. Золото або інші гроші, на які потім купується дорогий одяг чи, приміром, будинок, можна тут заробити чесною працею, виконуючи низку нудних, а подекуди й доволі складних завдань. А можна ті самі віртуальні гроші придбати за свої власні і таким чином прокачатися (мовою геймерів — з’їсти донат) швидше за сусідів по забавці, тим більше враховуючи, що чимало квестів обмежено в часі. І далеко не завжди є можливість зосередитися на їх проходженні на робочому місці.

Власне, приблизно з таких міркувань у розробників ігор жанру MMORPG зародилася традиція впроваджувати в свої проекти реалістичну економіку, засновану на обігу товарів у межах віртуального світу. Сьогодні вона вже еволюціонувала в реальну економіку, на якій побудовано майже кожну рольову гру за принципом «хто не бажає здобувати гральні монети працюючи, може обміняти реальні гроші на віртуальні».

Почому прокачка?

Практика показала, що більшість гравців готові розкошелитися на віртуальні цінності. Тож не дивно, що в Інтернеті почали з’являтися тематичні обмінники, де одні купують, а інші продають. Так, переважна частина гравців у Project Entropia і Second Life зізналися, що беруть участь у цих проектах заради заробітку. А вітчизняні запеклі гравці взагалі перетворили своє хобі на бізнес, одержуючи за продаж різноманітних артефактів та ігрових персонажів до 2,5 тис.  дол. на місяць.

Часом ситуація стає майже абсурдною. Нещодавно знайомий похвалився автору цього матеріалу, що продав якийсь супермодний віртуальний шлем за 3 тис. дол. Крім того, відомі випадки, коли вартість гральних об’єктів перевищувала вартість автомобілів представницького класу. Кілька років тому обручку королеви мурашок із Lineage 2 було оцінено в 50 тис. дол. (її прототип у реальному житті дешевший у 430 разів!), а в популярному серед російськомовних гравців «Бійцівському клубі» максимальний апгрейд героя коштує близько 100 тис. євро.

За підрахунками фахівців дослідницької компанії Inside Virtual Goods Market, орієнтовна вартість світового ринку віртуальних гральних товарів становить понад 7,3 млрд. дол. І це  далеко не межа, зважаючи на неоднозначні прогнози щодо щорічного поповнення армії гравців в Інтернет-світах на 30 — 40 млн.

У тренді — соцмережі

Особливу роль у такому тренді відіграють соціальні мережі. Їх появу по праву вважають вдалим маркетинговим ходом. І в соціальному «трубопроводі» перебуваєш: наприклад, даруючи на прохання сусіда по грі корову, зайвий раз пересвідчуєшся, що він живий-здоровий. І відвідуваність грі (читай — дохід її розробникам) забезпечуєш. І в пориві азарту рука так і тягнеться до поповнення рахунку віртуальної валюти. Інакше кажучи, враження незабутні. При цьому не важливо, вподобали ви «Нано-ферму», «Торговельний квартал» чи «Слотоманію», жодну з ігор у соцмережах не потрібно скачувати і встановлювати на комп’ютер — усі вони є браузерними і потребують лише підключення до Інтернету. Також бажано слідкувати за своєчасним оновленням програм, на основі яких вони створюються, — Adobe Flash Player, PHP і JavaScript, аби уникнути форс-мажорів, коли до завершення квесту залишаються лічені хвилини, а улюблена гра чомусь не завантажується.

Крім Google+, де сервіс вбудованих ігор припинив своє існування влітку поточного року, пограти можна в будь-якій соцмережі, оскільки їх перелік там майже однаковий. Якщо плануєте не «поматросити й кинути», як це буває, а грати системно, і при цьому маєте аккаунти в кількох мережах, радимо використовувати для забав ту з них, яку відвідуєте найчастіше.

Особливістю ігор у соцмережах, та й самих соцмереж, є наявність віртуальної валюти. Чимало їх завсідників віддають перевагу самостійній і чесній безкоштовній грі, але найнетерплячіші для якомога швидшого проходження епізодів завжди можуть конвертувати реальні гроші у вигадані. Очевидці стверджують: для задоволення своїх геймерських примх необхідно пройти подвійну процедуру, оскільки суму, якою жертвуєте, спершу потрібно конвертувати у валюту соцмережі.

Поповнення віртуального рахунку

У мережі LiveJournal курсує грошова одиниця ЖЖетони, в «Однокласниках» — ОКи, у «ВКонтакті» — голоси, у Facebook — кредити. Остання на теренах СНД не дуже активно використовується для ігор через англомовний інтерфейс розваг. Натомість «Однокласники» торік було визнано кращою гральною мережею Рунету. Минуло лише три роки після запуску цього сервісу, а аудиторія гравців в «Однокласниках» становить близько 30 млн. щомісяця. Цікаво також, що «грайливих» жінок в 1,5 раза більше, ніж чоловіків. Щодо небайдужих до розваг відвідувачів, то ними виявилися представники усіх вікових категорій: від 10 до 60 років. У тому числі на дорослих припадає 40% від загальної кількості юзерів від 18 років, а серед дітей до 12 років частка гравців становить усі 100%.

Жанрами найзатребуваніших соціальних ігор сьогодні є такі: аркади, рольові, пригоди, бійки, файтинг, логіка й головоломки, гонки. Поповнити ж рахунок у мережах, коли верх бере можливість побачити, що відбуватиметься далі, можна кількома способами. Найпоширенішим з них є оплата через sms, хоча цей спосіб є найменш вигідним порівняно з іншими. Крім того, можна використовувати банківську картку, але тут діє низка обмежень. По-перше, онлайн-платежі приймаються тільки з MasterCard або Visa (для власників карток Maestro:  блукати з ними лише поблизу гіпермаркетів або де завгодно з готівкою). По-друге, після здійснення проплати будьте готові, що зателефонують працівники банку — власника картки
і попросять уточнити, чи то не його часом була транзакція. А що робити, як не убезпечуватися, коли скрізь шахраї? Платежі в соцмережах можна здійснювати також через електронні платіжні системи і термінали.

У що б таке пограти, аби відпочити від роботи й буденних проблем, — обирати нашим читачам. Наведемо кілька яскравих ігор, що користуються неабияким попитом.

«Нові землі, або Дикий Захід»

Гра зацікавить прихильників віртуального фермерства. Її герой, збираючи врожай і виконуючи численні завдання, розвиває невеличку ферму у справжню фазенду з купою екзотичних дерев і тварин. Гра чимось нагадує «Веселу ферму» з поправкою на те, що брати участь у пригодах потрібно не наодинці, а разом з друзями. Валюти у грі дві — монети й агробакси. Монети здобуваються порівняно легко, тоді як агробакси — навпаки. Їх потрібно заслужити: досягнути нового рівня, заходити у гру п’ять днів поспіль, обміняти 15 колекцій, які випадають у процесі роботи на грядках, тощо.

«Торговельний квартал»

Кажуть, що це гра для потенційних бізнесменів: вона дає змогу у віртуальному просторі реалізувати мрію про власний магазин. Це може бути модний бутік, вишуканий салон або величезний універсам. Гравець сам повинен вирішити, скільки прилавків і продавців у нього буде, чим торгувати і що будувати спочатку — парковку чи СПА-салон. Щоб пройти черговий рівень, потрібно розібратися з простроченим товаром, зловити злодіїв, і загалом всіляко стежити за розвитком крамниці. Валюта тут — монети й бакси. Здобуваються за аналогією з попередньою грою.

«Мегаполіс»

Вирізняється тим, що в неї можна грати навіть на IPad, причому як самотужки, так і з сусідами, використовуючи логін і пароль доступу до однієї із соцмереж. Чудова анімація та реалістично виконані споруди дають змогу гравцям відчути себе справжніми архітекторами — творцями міста своєї мрії. Основне джерело гральної валюти, якою є монети й мегабакси, — виконання робіт і доставка товарів. Максимальну кількість монет приносить будівництво супермаркетів, а будівництво суші-барів дає більше очок і досвіду. За кожного п’ятого друга, залученого до гри, можна отримати бонус у вигляді п’яти мегабаксів.

«Моє королівство»

Ця онлайн-гра дуже вигідно відрізняється від своїх попередників, про що свідчать не тільки чудова і якісна графіка, захоплююча сюжетна лінія, а й цікава комбінація класичних фермерських гральних елементів із дослідженням нових локацій. Головною метою гри є відновлення свого зруйнованого королівства після страшного урагану. Все це необхідно для того, щоб врятувати чарівну принцесу. А потім, якщо вам, звісно, пощастить і ви впораєтеся з усіма складними завданнями, подолаєте всі хитрі пастки, неодмінно одержите винагороду — півкоролівства. Валютою у грі є монети й корони. Останні — аналог
агро/мега і просто баксів.

У пошуках істини

Це  лише короткий екскурс у багатогранний світ соціальних ігор, де поряд із баксами всіляких мастей розплачуватися за дорогі товари можна також кристалами, рубінами, золотими злитками й навіть пиріжками. Головне — враховувати, що в кожній грі курс обміну на її внутрішню валюту валюти соцмережі різний.

Єдине «але», яке відзначають майже всі, хто хоч раз пробував погратися в соцмережах, — такі забави затягують значно більше, ніж звичайні, де попри захоплюючий сюжет користувач перебуває віч-на-віч із монітором. Власне, це і є основним двигуном вкладення коштів у подібні розваги. До речі, 95% залучених до ігор жінок зізналися, що віртуальна валюта слугує для них засобом просування в іграх і придбання подарунків.

Втім, більшість геймерів на різноманітних форумах висловлюються проти матеріалізації віртуальних цінностей. Їхні міркування можна узагальнити приблизно так: гра повинна залишатися грою, інакше участь у ній нічим не краща за пристрасть до азартних ігор. Є, щоправда, особлива думка: якщо йдеться про підлітків, то витрачання кешу на віртуальні розваги — непогана альтернатива придбанню алкогольної і тютюнової продукції. Істина ж, імовірно, як завжди, — десь посередині.

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42