Статті

Князі — в грязях

Чудеса природи — це не тільки надзвичайної краси величні пейзажі і коштовне каміння. Часом ми і не підозрюємо, що вони — поруч із нами. Більше того, іноді ми знаходимося в них... по коліно.


Звернувши з чумацького шляху...

По коліно в густій та в’язкій багнюці стояв чумак біля свого воза із сіллю, який застряг на березі Сакського озера. Опинився він там випадково. Стомлений, прикрив очі на хвилинку і не помітив, як воли збилися з прокладеного шляху і забрели в прибережну багнюку. Сон «за кермом», нехай навіть і нетривалий, і в ті часи часто призводив до неприємностей. Усю ніч і весь наступний день чумак намагався витягти воза на тверду землю. То тягнув, то штовхав, то «домовлявся» із впертими тваринами, у результаті так у багнюці перемазався, що воли, дивлячись на хазяїна, здригалися. Чумаки з обозу, помітивши зникнення товариша, повернулися на пошуки і допомогли потерпілому вибратися на сушу. День пройшов, другий, і відчув чумак, що біль у ногах, яка турбувала його протягом кількох років, почала відступати, а потім і зовсім зникла.

Ця легенда — одна із багатьох, яка оповідає про відкриття цілющих властивостей грязей Сакського озера. Нині тут розташувалася знаменита грязелікарня, де успішно лікують захворювання нервової, кістково-м’язової систем, шкіри, гінекологічні, хвороби органів травлення, верхніх дихальних шляхів.

Але виявляється, що лікування грязями уже мало свою історію, перш ніж було відкрито чумаками. Ще в Давньому Єгипті місцеві цілителі лікували хворих так званим священним мулом, який добували з дна священної ріки Ніл. Просто на березі в спеціально приготовленій ямі хворого засипали підігрітою на сонці гряззю так, щоб видно було тільки голову. Напевно, прийнявши таку ванну, хворий мав непогані шанси позбутися багатьох недуг за умови, звісно, що до нього не підпускатимуть «священних» нільських крокодилів.

 Збереглися письмові свідчення популярності грязелікування в давніх Індії та Китаї. Греки, не маючи власних джерел лікувальної грязі, захоплювалися кримськими запасами. Геродот писав про Таврику і розташовані там озера з лікувальною гряззю. Дійшов до наших днів також лист грецького купця Менофана, який, мабуть, можна вважати однією із найстаріших товарно-транспортних накладних. У ньому згадується, що з-поміж іншого товару до Греції відправляється близько півтонни цілющої кримської грязі, одна бочка якої мала бути пожертвувана богу Гермесу. Зрозуміло, що не Гермес натирався нею, а жерці з його храму. Це був досить дорогий метод лікування, доступний у Греції лише знатним людям.

У наш час лікування грязями — пелоїдотерапія (від грецького рelos — бруд, мул) за допомогою науково обґрунтованої методики ставить на ноги тисячі людей у всьому світі. Хіба це не чудо природи — грязь? Особливо, якщо природа до того ж гарненько її посолила!

Сільіще одне чудо природи. У давнину цей продукт був важливою частиною економіки. Дві незмінні якостінеможливість підробки солі й те, що вона необхідна для життя абсолютно всім,дали змогу використовувати її як податковий інструмент. Уперше габель (податок на сіль) було застосовано у Франції ще в ХIII ст. і стосувався він кожного. А щоб викорінити контрабанду, уряд просто зобов’язав усіх громадян купувати таку кількість солі, понад яку придбавати її не мало сенсу.
Цікаві події, пов’язані з сіллю як податком, відбувалися в Індії в 1930 р. Махатма Ганді зі своїми однодумцями пройшов пішки 390 км від Ахмадабада до узбережжя Аравійського моря. Це був «соляний похід», який поклав кінець англійській колоніальній монополії на продаж солі в Індії. Махатма Ганді з товаришами в порушення драконівських колоніальних законів самі випарювали сіль із морської води, за що через деякий час були арештовані. Арешт Ганді став початком масової непокори населення Індії колоніальній адміністрації.

Брудне, солоне, корисне

Природа щедро всипала солі у Мертве море: у кожен літр води — по 350 г солей кальцію, магнію, натрію та калію. Мертве море — безстічна водойма, де закінчується річка Йордан і кілька безіменних струмків. Море переживає нині не кращі часи, тому що його обсяги зменшилися майже удвічі. Збільшене використання для потреб сільського господарства води Йордану, промислове добування солі в південній частині водойми, відсутність очисних споруд на палестинській частині узбережжя, гори пластикового сміття, принесеного весняним паводком, — головні причини екологічної катастрофи, що насувається. Щороку рівень моря знижується майже на метр. Тому бажаючі з’їздити до Мертвого моря повинні поквапитися, — через 600 років воно зникне. А з’їздити варто. Одна з причин — його лікувальна грязь.

Береги Мертвого моря вкрито красивими кристалами солі, а от на дні упродовж багатьох років накопичився шар лікувальної грязі завтовшки близько 100 м. Її унікальний склад відрізняється від складу солі інших морів. У грязі цього моря — високий вміст брому, йоду, сполук сірки, що сприяє продуктивному лікуванню захворювань опорно-рухового апарату, і, нарешті, вона просто незамінна в сучасній косметології.

Мертве море, яке насправді є озером, — найнижче розташована відкрита водойма на планеті. Поверхня води в ньому на 427 м нижча від рівня моря. Проте висока солоність — 30 — 35% (для порівняння, солоність води Середземного моря — близько 4%, а Чорного моря — 1,8%) не є світовим рекордом. Є ще солоніші озера. Найсолонішим на Землі вважається озеро Ассаль в Африці (Республіка Джибуті). Солоність води тут сягає 40%, тобто 400 г солі на кожен літр води. Але на відміну від Мертвого моря, озеро Ассаль не користується популярністю. Його вода має неприємний запах, іншими словами, дуже смердить. Навіть якби озеро було лікувальним, хто б захотів загорати в протигазі?

Грязьові скарби України

«Золотий запас» української лікувальної грязі — це, звісно, озеро Сиваш, що в перекладі з кримськотатарської мови означає «грязь». Затока Азовського моря, відділена від моря Арабатською стрілкою, має солоність, яка подекуди перевищує показники Мертвого моря: від 22% у північній частині до 87% на півдні. Запаси лікувальної грязі в озері становлять близько 200 млн. т. Цього досить, щоб усе населення земної кулі могло пройти курс лікування. Але в наш час тут лікуються або найсамовідданіші, або ті, кого зовсім «скрутила» безжалісна хвороба. Відсутність інфраструктури та сервісу поки що тримають Сиваш «у запасі», але розвиток грязелікування у цьому місці — це лише справа часу.

Ще одна «грязьова перлина» Криму — озеро Чокрак, відділене від Азовського моря вузькою гальковою косою, через яку до нього надходить відфільтрована морська вода. Із дна озера «оптом» поставляють у воду лікувальні речовини кілька грязьових вулканів. Інтенсивне випаровування води і постійне підживлення сіллю стали причиною високої солоності Чок-рак — 280 г солей на 1 л води. Тут успішно лікують захворювання опорно-рухового апарату, гінекологічні й урологічні захворювання, позбуваються проблем нервової системи. Лікувальні властивості грязі цього озера виявили дуже давно. Ще боспорський цар Мітрідат (персонаж багатьох кримських легенд) лікувався саме тут. А в «аптечці» кожного кримсько-татарського воїна завжди був мішечок з висушеною гряззю з озера Чокрак — чудовий ранозаживляючий засіб.

До речі, з давніх часів на берегах цих озер ведеться добування солі. На Сиваші й нині працюють кілька заводів з виробництва соди, двоокису титану і брому.

Олексій ДМИТРЕНКО, електрик:
«Неподалік нашої дачі, у селі Забуччя Київської області, був старий глиняний кар’єр. Коли розвалився Радянський Союз, роботи тут поступово припинилися, а устаткування порозтягували. У тому числі украли й насоси, якими з кар’єру відкачували воду. Уже через два роки він був повний чистої прозорої води. Але потім бізнесмени взяли кар’єр в оренду, намагаючись добувати там пісок, причому невдало. Половину води, прокопавши канал, відвели в сусіднє болото. Рівень води став нижчим, і на берегах водойми утворилися глиняні пляжі. Виявилося, що це та сама синя глина, яку в аптеках продають невеликими пакетиками. Кілька років підряд з початком купального сезону на цьому пляжі завжди можна було зустріти «інопланетян». Усі відпочивальники від голови до ніг, включаючи обличчя, перемазувалися цією глиною. Так і ходили вздовж води синьо-зелені чоловічки, як марсіани в плавках. Усі жінки однозначно заявляли, що ця глина дуже добре пом’якшує та очищає шкіру, а дітям було просто весело. Один лише мій сусід ніколи не мазався нею. Коли ще кар’єр працював, він цю глину возив на самоскиді на завод. Говорить, вимазався в ній тоді на сто років наперед і більше не хоче. Я дізнавався, такою глиною лікують хронічні захворювання м’язів, суглобів, нервової системи. А в народній медицині синю глину використовують при лікуванні нежитю та навіть у боротьбі з туберкульозом і раком.
Але потім інші горе-бізнесмени знову вирішили добувати тут пісок, і знову невдало. У результаті пляж, на жаль, зовсім знищено. А можна було б відкрити популярну грязелікарню, адже до Києва
рукою подати, а до кар’єру прокладено бетонну дорогу»

Вона «працює»

Лікувальна грязь — це дуже складна зо своїм складом речовина. Вона утворювалася в результаті тривалих процесів, для вивчення яких знайшлася б робота всім фахівцям Академії наук: геологам, хімікам, біологам, кліматологам і багатьом іншим.

Що таке лікувальна грязь і як вона «працює», впливаючи на організм людини, можна з’ясувати на прикладі знаменитої грязі Куяльницького лимана. Ця сульфідно-мулова грязь вважається однією з найкращих. Її можна розділити на дві фази — тверду і рідку. Тверда складається з мінеральних та органічних частинок, що містять безліч мікроелементів: йод, нікель, кобальт, мідь, молібден, титан тощо. А рідка — з розчинених у воді мінеральних солей, органіки та газів. До речі, гази — сірководень (саме він надає грязі специфічний запах), метан, водень — це важлива частина лікувальної грязі. Одразу після добування її з лимана починається активне виділення газів із розчину, утворюється так званий леткий комплекс, який має активну терапевтичну дію. Це головна особливість, завдяки якій застосування лікувальної грязі має найбільшу ефективність саме там, де її добувають. Тобто свіжість грязі впливає на її лікувальні властивості.

Крім того, у лікувальній грязі містяться специфічні мікроорганізми. Так, наприклад, в 1 г Куяльницької — від 1,2 до 3,1 млрд. Їх біологічна активність також впливає на властивості грязі.

Лікувальна грязь — комплексні і складні ліки, вона може мати максимальний вплив лише під наглядом і за призначенням лікарів-фахівців і при правильному застосуванні завжди є доказом того, що грязь — справжнє чудо природи.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42