Статті

Риба шукає де глибше, а підприємці — де ліпше

Про законодавчі новації і перспективи розвитку рибництва в Україні

Нещодавно науковці Великої Британії оприлюднили результати проведених ними експериментів, які підтверджують незамінність риби у харчовому раціоні. Виявилося, що їсти рибу корисно не тільки через фосфор, який міститься в ній і позитивно впливає на діяльність мозку. Значно корисніші полінасичені жирні кислоти, на які багата риба. Вони допомагають підвищити швидкість реакції, уповільнити процеси, що спричинюють втомлюваність. Втім пересічні українці і досі не можуть похвалитися тим, що вживають рибу у достатніх обсягах. Якщо порівнювати кількість спожитої у нашій країні риби з обсягами цього продукту, спожитого європейцями, то, за даними Асоціації рибалок України, за минулий рік споживання в Україні рибного продукту в перерахунку на душу населення становить 14,5 кг на рік, тоді як за інформацією ФАО (Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН), у європейських країнах цей показник становить 19,6 кг на рік. Причому у продуктовому кошику українців лише 15% рибного продукту вітчизняного виробництва, решта 85% становить імпортна риба.


Зі слів міністра Мінагрополітики Миколи Присяжнюка, наша продукція втрачає свою конкурентоспроможність через те, що собівартість української риби перевищує собівартість імпортної. Причина такого стану справ, переконаний міністр, полягає, зокрема, у відсутності профільного флоту, підприємств переробної промисловості, квот у нейтральних водах та через браконьєрство. На думку багатьох експертів, один із перспективних шляхів розвитку рибництва в Україні — зробити ставку на рибу штучно вирощену. Сприяти цьому має Закон України «Про аквакультуру», який набрав чинності з 1 липня 2013 р.

Підприємливість — ознака королів

В Україні штучні водоймища для розведення риби розпочали створювати жителі Поділля, Волині та Східної Галичини ще в IV ст. Далася взнаки наближеність до Європи, де традиції риборозведення закладалися з давніх-давен. У цій справі свого часу відзначився король Франкської імперії Карл I Великий. Він видав наказ, за яким кожен управитель земельних угідь повинен був утримувати рибні ставки. «Там, де вони є, їх слід примножити, а де немає — створювати», — йшлося в королівському посланні. Риби потребувалося багато. Адже за суворими канонами католицької церкви з меню віруючих по п’ятницях, перед усіма церковними святами, сорок днів під час Великого посту категорично виключалася м’ясна їжа, замість якої на цей час вживали рибу. Зазвичай поблизу міст і створювали ставки, в які запускали для розмноження линів, карасів, що водилися у природних водоймах, а також привезених коропів. Тож королівський наказ підкріплювався розпорядженнями католицької церкви, суворих приписів яких неухильно дотримувалися. Найактивніше розвивалося риборозведення при монастирях, що мали обширні земельні володіння зі ставками, озерами, ріками. А головне — безоплатну працю приписаних на цих землях селян.

Історичні джерела свідчать, що у XVI — XVIII ст. розведення риб у ставках стало в Європі заняттям захоплюючим, масовим та вигідним. Тоді й виникли перші заборони та обмеження на цей вид діяльності. Приміром, імператор Священної Римської імперії германської нації Рудольф II заборонив закладати нові ставки без отримання від влади спеціального дозволу. І цей крок, вочевидь, був однією з перших спроб поставити рибогосподарства під податковий контроль.

Рости, рибко, велика та ще більша

У сучасному світі створення рибних ферм стало прибутковим бізнесом. У багатьох державах, які досягли на цьому поприщі успіхів, фінансово підтримують підприємницьку ініціативу. В Ізраїлі, скажімо, де існує величезна проблема прісної води, уряд усіляко заохочує будівництво замкнених систем для вирощування і розведення риби, запаси води в яких зменшуються тільки через її випаровування. Система складається з окремих резервуарів, з’єднаних з пристроями біологічної очистки, де вода фільтрується за допомогою спеціально вирощених бактерій, що не просто очищують воду, а й насичують киснем. У штучних системах риба розмножується природним шляхом і росте, набираючи вагу, набагато швидше, ніж у відкритому середовищі. Якщо підприємець має намір спорудити замкнену установку, то уряд допомагає компенсувати до 70% витрат на будівництво ферми. Не випадково в умовах пустелі ізраїльські підприємці розводять навіть найвибагливіших для проживання і розмноження у штучних умовах осетрових, які не лише задовольняють потреби самої країни в елітному й корисному продукті, а й активно експортуються.

До 60% витрат на будівництво рибної ферми безповоротно можуть компенсувати у Латвії. Повчальним є і приклад риборозведення в Китаї, де функціонує система преференцій для господарств з виробництва риби й кормів. Держава на п’ять років звільняє рибницькі господарства від сплати податків, дає у безоплатне користування на 50 років водойми, надаючи водночас пільгові кредити на розвиток.

Новий статус молюска

За даними Інформаційно-аналітичного бюлетеня Кабінету Міністрів України, наразі рибоводний ресурс країни становить 1,3 млн. га внутрішніх водойм. Та викориcтовується він лише на 20 — 30%. Тому й говорити про конкуренцію України з державами — «акулами» рибного бізнесу, такими як Китай, що вирощує близько 45 млн. т риби та морепродуктів, Південною Кореєю або Японією, країнами Західної Європи — Норвегією, Італією, Францією, Канадою, Австралією чи Південною Америкою, поки що, на жаль, передчасно. Фахівці галузі стверджують, що в середньому на 1 га вирощують менш як 4 ц риби. А цей показник непорівнянний зі світовим, коли за інтенсивного методу ведення товарного рибництва отримують близько 30 ц риби з гектара.

Водночас фахівці зазначають, що останнім часом встановився тренд — вітчизняні підприємці почали інвестувати кошти у внутрішнє рибне господарство України, усвідомивши рентабельність і потенціал галузі. Інвестиції в розмірі 8 — 12 тис. грн. на 1 га водойми дадуть змогу працювати з рентабельністю 18 — 22%, а приміром, 10 т риб коропових видів через два роки перетворюються на 100 т.

Зробити рибницьку галузь привабливішою для інвестицій, а вирощування риби — рентабельнішим, сприяти ефективнішому використанню водних ресурсів має Закон України «Про аквакультуру». Той факт, що вирощування водних організмів — риб, ракоподібних, молюсків — у цьому документі вперше позиціонується як вид сільськогосподарської діяльності, надає рибництву нового, вагомішого статусу.

Нині водойми, ставки та озера разом із земельною ділянкою мають передаватися в оренду через аукціон. При цьому кожна водойма повинна мати паспорт із зазначенням параметрів водного об’єкта, кордонів охоронної зони, умов її експлуатації, який затверджуватиме Державне агентство водних ресурсів, а оновлювати його доведеться кожні п’ять років.

Держава обіцяє сприяти розвиткові аквакультури, задекларувавши, що тепер ця галузь підпадає під дію законів України «Про державну підтримку сільського господарства України» та «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою».

Фахівці галузі виступили з ініціативою встановити мінімальні ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовують рибницькі господарства. Адже рибницький бізнес доволі витратний через вартісне утримання водойм, тривалі терміни окупності вкладених коштів, високі бізнес-ризики та інші нюанси ведення справи.

Щоб стимулювати місцеву владу передавати в оренду водойми, на розгляд до Верховної Ради має надійти законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахування орендної плати за водні об’єкти до місцевих бюджетів». Планується, що згідно з документом кошти за користування земельною ділянкою з розташованою на ній водоймою надходитимуть до місцевих бюджетів.

Підводні камені аквакультури

Експерти галузі, в цілому схвально відгукуючись про Закон України «Про аквакультуру» та сподіваючись на його позитивний вплив на розвиток галузі, звертають увагу і на підводні камені. Під визначення терміна «аквакультура» підпадає не лише розведення і вирощування водних організмів, а й надання рекреаційних послуг — любительського і спортивного рибальства, організація відпочинку й туризму. Крім того, в документі зазначено, що такі послуги можуть надаватися на платній і на безоплатній основі. Так, президент громадської організації «Центр соціальних ініціатив «Укртерра» Ігор Рєзніков застерігає, що бізнесмен може взяти в оренду водойму на розвиток аквакультури, але не факт, що він вирощуватиме там рибу. Тому дуже важливо, щоб законодавчі преференції, передбачені для розвитку рибництва, використовувалися для посилення конкурентоспроможності галузі, мали цільове спрямування, а не перетворилися на «швидкий» прибуток або лазівку для уникнення оподаткування деякими підприємствами рекреаційної галузі.


Підготувала
Інна ГОЛОВКО