Інші податки

Інвестиційний прибуток: придбання цінних паперів та оподаткування

Розглянемо детальніше, які документи підтверджують понесені витрати на придбання цінних паперів фізичною особою — платником податків; чи вважається операцією з інвестиційними активами операція, якщо фізична особа — резидент виходить із числа засновників ТОВ з виплатою вартості майна, попередньо внесеного ним до статутного капіталу, і якщо так, то яким чином оподатковується така операція?


Документи, що підтверджують придбання цінних паперів

Главою 12 Цивільного кодексу визначено, що об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті чи не є невід’ємними від фізичної або юридичної особи.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу).

Відповідно до п. 4 ст. 656 Цивільного кодексу до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів або не випливає з їхньої суті.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до норм п. 8 ст. 17 Закону про цінні папери правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередниц-твом торговця цінними паперами, крім випадків розміщення емітентом власних цінних паперів; викупу та продажу емітентом власних цінних паперів; проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів; розміщення казначейських зобов’язань України; внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб; дарування цінних паперів; спадкування та правонаступництва цінних паперів; вчинення правочинів, пов’язаних з виконанням судових рішень; вчинення правочинів у процесі приватизації. При цьому правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу, згідно з яким облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається рік.

Відповідно до п. 176.1 ст. 176 Кодексу форми обліку доходів і витрат та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платник податку зобов’язаний отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого Податковим кодексом, документи первинного обліку, в тому числі ті, на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Відповідно до п. 1 ст. 1087 Цивільного кодексу розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів в електронному або паперовому вигляді.

Пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що готівкові розрахунки — це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції та іншого майна. При цьому до касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, тобто операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи. В свою чергу розрахунковим документом є документ встановлених форми та змісту (касовий, товарний чек, розрахункова квитанція, -проїзний -документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, -отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом про РРО, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Слід зазначити, що п. 2.3 Положення № 637 встановлено певні обмеження щодо готівкових розрахунків. Так, підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених постановою № 210. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Положеннями постанови № 210 визначено, що граничні суми розрахунків готівкою становлять для фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 грн. та фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 грн. Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 000 грн., шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 22 безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях в електронному вигляді.

Водночас згідно з п. 1.35 ст. 1 Закону № 2346 розрахунковий документ — це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо).

Таким чином, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на придбання цінних паперів фізичною особоюплатником податку, в тому числі нерезидентом, є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Оподаткування операцій з інвестиційними активами

Відповідно до статей 100, 148 Цивільного кодексу та пп. «в» ст. 10 Закону про госптовариства учасники товариства мають право, зокрема, вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлено статутом.

При цьому згідно зі ст. 54 Закону про госптовариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. 

Пунктом 164.2 ст. 164 Податкового кодексу передбачено, що до складу загального місячного/річного оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, порядок оподаткування якого регулюється п. 170.2 ст. 170 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 170.2.2 цього пункту оподаткуванню у фізичної особи підлягає інвестиційний прибуток, який розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 — 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються, зокрема, операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника із числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу).

Таким чином, повернення засновнику (учаснику) коштів або майна, попередньо внесених ним до статутного капіталу підприємства, у разі виходу зі складу засновників (учасників) необхідно розглядати як операцію з інвестиційними активами.

Слід зазначити, що при поверненні підприємством фізичній особі її частки в статутному капіталі на підприємство не покладаються функції податкового агента, адже згідно з пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами здійснюється платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо нарахованих (виплачених, наданих) доходів. Якщо база оподаткування, яку визначено з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу, щодо доходів, зазначених в абзаці першому п. 167.1 ст. 167 Кодексу, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17%.