ЗЕД

Імпортно-експортні операції: порядок розрахунків

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті у зовнішньоекономічній сфері визначено Законом № 185. Слід зауважити, що цей Закон регулює не всі експортно-імпортні операції, а тільки експорт на умовах відстрочення платежу (тобто коли спочатку відбувається відвантаження товару за кордон і тільки потім очікується оплата) та імпорт на умовах відстрочення постачання (тобто спочатку здійснюється попередня оплата іноземному контрагенту і тільки після цього очікується надходження від нього товару).


У цій статті пропонуємо розглянути, протягом якого строку з дати митного оформлення валютна виручка підлягає зарахуванню на валютні рахунки резидентів, коли починається відлік законодавчо встановленого строку розрахунків за експортом та імпортом та чи можливе зменшення суми валютної виручки.

Строки розрахунків

Згідно зі ст. 1 Закону № 185 виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Виняток становлять імпортні операції суб’єктів космічної діяльності та суб’єктів літакобудування, розрахунки за якими здійснюються у строк до 500 календарних днів.

Водночас звертаємо увагу на те, що Законом № 5480 Нацбанку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлено частиною першою ст. 1 та ст. 2 Закону № 185.

Скориставшись наданим правом, Нацбанк України постановами № 475 (діяла з 19.11.2012 р. по 20.05.2013 р.) та № 163 (діяла з 20.05.2013 р. по 19.11.2013 р.) встановив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 і 2 Закону № 185, слід здійснювати у строк, що не перевищує 90 календарних днів. На сьогодні постановою № 453 до 17.05.2014 р. подовжено дію обмеження щодо 90-денного строку розрахунків в іноземній валюті.

Відлік строків розрахунків

При експорті відлік законодавчо встановленого строку розрахунків починається з наступного календарного дня після дня:

  • оформлення митної декларації (МД) — при експорті продукції;
  • підписання акта (іншого документа) — при експорті робіт, послуг, прав інтелектуальної власності.

При цьому слід мати на увазі, що за наявності кількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той з документів, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписано раніше (п. 1.2 Інструкції № 136).

Перебіг законодавчо встановленого строку розрахунків при експорті припиняється після зарахування виручки від такої операції на поточний рахунок резидента у банку, а не на розподільний рахунок. Саме з цього періоду банк знімає експортну операцію з контролю (п. 2.3 Інструкції № 136).

При здійсненні імпортних операцій початком відліку є наступний календарний день після дня здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару. При застосуванні розрахунків у формі документарного акредитиванаступний календарний день після моменту списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента.

Якщо оплата зобов’язань резидента за імпортним договором на користь нерезидента — постачальника товару здійснюється іноземним кредитором у рамках укладеного між ним та резидентом кредитного договору (який відповідає умовам параграфів 1, 2 глави 71 Цивільного кодексу і зареєстрований у Нацбанку України згідно з Положенням № 270), то відлік законодавчо встановленого строку розрахунків за відповідною імпортною операцією починається з наступного календарного дня після сплати іноземним кредитором коштів на користь нерезидента — постачальника товару згідно з імпортним договором.

У разі імпорту товару із ввезенням його на територію України банк знімає з контролю операцію резидента після:

  • отримання інформації про цю операцію в реєстрі МД (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазин безмитної торгівлі», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») — якщо для митного оформлення продукції використовується МД;
  • пред’явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції, — якщо для митного оформлення продукції не використовується МД;
  • пред’явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), — в інших випадках (п. 3.3 Інструкції № 136).

Водночас якщо імпортна операція не передбачає ввезення товару на територію України, то така операція вважається завершеною за умови:

  • зарахування на поточний банківський рахунок резидента виручки, отриманої ним від продажу нерезиденту товару за межами України;
  • надання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть вважатися договором.

Строк завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитивуз моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Звертаємо увагу на те, що якщо договір передбачає поставку товару, здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом здійснення поставки товару, а за імпортними операціями — окремо за кожним фактом здійснення платежу (п. 1.3 Інструкції № 136).

Подовження строків розрахунків

Строки, зазначені у статтях 1 і 2 Закону № 185 або встановлені Нацбанком України відповідно до зазначених статей цього Закону, може бути подовжено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону № 185 строків проведення розрахунків за такими операціями регулюються Порядком № 1409.

Зменшення суми валютної виручки або вартості товарів

Можливість зменшення суми валютної виручки або вартості товарів передбачено Інструкцією № 136.

Зокрема, згідно з п. 1.8 цієї Інструкції суму валютної виручки або вартість товарів може бути зменшено, якщо протягом виконання зобов’язань за зовнішньоекономічним договором відбувається перегляд ціни товарів у зв’язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору. Суму валютної виручки може бути зменшено також на суму недопоставлених
та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважені розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Крім того, зменшення суми валютної виручки або вартості товарів можливо за обставин, коли відбувається перегляд ціни товарів унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних
та/або якісних характеристик такого товару,  на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів.

У такому випадку зміну ціни товару має бути підтверджено Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (експертною організацією) згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Зменшення суми валютної виручки або вартості товарів можливо і у випадках, коли товари знищено, конфісковано, зіпсовано, вкрадено, загублено. У такому випадку зменшення відбувається на суму вартості таких товарів (якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резиденту). Наявність таких обставин має бути підтверджено органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події.

Валютну виручку може бути зменшено і у випадках, коли:

  • відбувається відповідним чином оформлене повернення товару або його частини експортеру — на суму вартості такого товару;
  • відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково — на суму таких коштів;
  • здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України — на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента;
  • відбувається оплата резидентом комісійних винагород, які утримали банки-нерезиденти, якщо оплату резидентом цих винагород передбачено експортним, імпортним договорами і підтверджено відповідним банківським документом. Підтвердження не вимагається, якщо оплату комісійної винагороди передбачено договором і за кожним окремим платежем за цим договором вона не перевищує 50 євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті (п. 1.9 Інструкції № 136);
  • відбувається оплата нерезидентом фізичній особі — резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов’язань за експортним договором резидента — суб’єкта підприємницької діяльності, кош-тами в готівковій іноземній валюті на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резиденту — стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов’язань останнього за цим договором, — на суму використаних коштів.

У даному випадку суму використаних коштів має бути підтверджено документами, які свідчать про отримання від нерезидента готівкової іноземної валюти на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортного засобу резидента за кордоном, та про безпосереднє використання цих коштів на зазначені цілі.

Припинення зобов’язань

Статтею 601 Цивільного кодексу встановлено, що зарахування є одним із способів припинення зобов’язань. Оскільки зарахування здійснюються за ініціативою однієї із сторін незалежно від волі та згоди іншої, законодавством встановлено низку умов, за наявності яких у сукупності припинення зобов’язання у такий спосіб є можливим.

Умови припинення зобов’язань за експортними операціями визначено Інструкцією № 136.

Так, п. 1.10 цієї Інструкції передбачено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов’язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

  • вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
  • вимоги однорідні;
  • строк виконання за зустрічними вимогами настав або його не встановлено чи визначено моментом пред’явлення вимоги;
  • між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, тобто вимоги, що випливають з різних зобов’язань, сторонами в яких є одні й ті самі особи, кожна з яких в одному зобов’язанні виступає кредитором, а в іншому — боржником.

Строк виконання зустрічних та однорідних вимог має настати, або є таким, що не був установлений взагалі чи визначений моментом пред’явлення вимоги, тобто строк зобов’язань має настати за однією і за іншою угодою.

Зустрічні вимоги мають бути однорідними, тобто такими, в яких предмет виконання є однаковим (грошовий борг проти грошового, однорідні речі проти однорідних). При цьому коли йдеться про однорідні речі, однорідність має проявлятися в природі зобов’язань.

Відповідальність за порушення строків розрахунків

Порушення резидентами строків розрахунків, передбачених статтями 1 і 2 Закону № 185 або встановлених Нацбанком України відповідно до зазначених статей цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, яку перераховано у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України, що діяв на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суму неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків (п. 1.1 Інструкції № 136).

«Гарячі лінії»

Дата: 14 грудня, Пʼятниця
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42