Бухоблік

Калькуляція продукції цеху

До редакції «Вісника» надійшов лист з таким запитанням: «Токарний цех здійснює виточування деталей, які надалі використовуються на підприємстві. Як розрахувати калькуляцію продукції в цеху?» Розглянемо відповідь на нього.


Відповідно до п. 11 ПБО 16 перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство. Тобто підприємство встановлює порядок розрахунку собівартості, який дає змогу визначити витрати конкретної ділянки, цеху на виробництво продукції. При цьому слід керуватися вимогами ПБО 16 і Методичними рекомендаціями № 373.

Витрати цеху на виробництво деталей (виробнича собівартість) становлять:

  • прямі матеріальні витрати (такі витрати зменшуються на вартість поворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються в порядку, викладеному в п. 11 ПБО 16);
  • прямі витрати на оплату праці;
  • інші прямі витрати;
  • змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Витрати в токарному цеху в більшості випадків складаються з:

  • вартості металу, з якого виточуються деталі, - як правило, метал надходить у певному вигляді (круг, стрічка, труба, лист) і розмірі, а далі технологічний процес передбачає різні операції, наприклад різання, гнуття (вартість послуг сторонніх організацій або інших підрозділів за такими операціями також включається до витрат цеху — цехову собівартість);
  • заробітної плати й відрахувань ЄСВ токарів — даний елемент витрат розраховується на підставі даних відрядних нарядів на оплату праці та установленої для підприємства ставки ЄСВ (згідно з класом професійного ризику);
  • амортизації токарних верстатів;
  • вартості інструментів (фрези, різці тощо) і пристосувань до токарських верстатів, які враховуються в обліку як малоцінні та швидкозношувані предмети;
  • вартості машинних масел, мастил, використовуваних для роботи та обслуговування верстатів;
  • втрат від браку;
  • загальновиробничих витрат (змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат): на управління цеху (заробітна плата начальника цеху, інженерно-технічного персоналу), опалення, освітлення, водопостачання, водовідве-ден-ня та інше утримання виробничих приміщень, на охорону праці тощо, а також амортизацію основ-них засобів загальновиробничого призначення, — розподіляються пропорційно будь-якій базі розподілу (основна заробітна плата виробничих робітників, кількість відпрацьованих машино-годин, обсяг випущеної продукції тощо).

Таким чином, зазначена класифікація відповідає опису елементів витрат, наведених у ПБО 16 (пункти 11 — 16).

Щодо методів обліку витрат і калькулювання, то на практиці можна використовувати позамовний, попередільний і попроцесний методи калькулювання собівартості випущеної продукції (п. 513 Методичних рекомендацій № 373).

Позамовний метод застосовується в умовах дрібносерійних та індивідуальних виробництв, кожне замовлення при цьому є самостійною одиницею випуску. До таких виробництв належать машинобудування, виробництво меблів, суднобудування — тобто ті, у яких можна врахувати витрати на окреме замовлення або окрему партію продукції.

Якщо через будь-які причини витрати виробництва не можна повністю віднести на конкретне замовлення або на деякі із замовлень, то використовується попередільний метод або комбінація попередільного та позамовного методів.

Попередільний метод застосовується на виробництвах масової продукції з однорідних сировини, матеріалів та характеру обробки. Перетворення сировини на готову продукцію на таких підприємствах відбувається в умовах безперервного й короткого технологічного процесу або низки послідовних виробничих процесів, кожен з яких або група яких є окремими самостійними переділами (фази, стадії) виробництва.

Приклад. У листопаді 2013 р. у токарному цеху виточено такі деталі: підставки для прапорців (500 шт.), металеві стійки для збирання стелажів (2000 шт.), металеві кріплення (4000 шт.) Фактичні прямі видатки на виготовлення цих деталей становлять:

Назва
статті

Підставки
для прапорців

Металеві
стійки

Металеві
кріплення

на 500 од. (грн.)

на 1 од. (грн.)

на 2000 од. (грн.)

на 1 од. (грн.)

на 4000 од. (грн.)

на 1 од. (грн.)

Вартість витраченого металу

22 000

44,00

102 000

51,00

92 000

23,00

Вартість послуг з додаткової металообробки (різання, свердління тощо)

2000

4,00

12 000

6,00

20 000

5,00

Заробітна плата та відрахування ЄСВ токарів

20 700

41,40

107 400

53,70

193 600

48,40

Амортизація токарних верстатів

2560

5,12

13 560

6,78

22 280

5,57

Вартість витрачених різців і фрез

900

1,80

4100

2,05

6880

1,72

Вартість мастильного матеріалу

700

1,40

3900

1,95

5920

1,48

Разом — прямі цехові видатки

48 860

97,72

242 960

121,48

340 680

85,17

 

Крім цього, загальновиробничі витрати (змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати) становили 33 000 грн. Відповідно до прийнятої на підприємстві облікової політики вони розподіляються між видами продукції пропорційно основній заробітній платі з ЄСВ виробничих робітників. Загальна сума заробітної плати виробничих робітників — 321 700 грн. (20 700 грн. + 107 400 грн. + 193 600 грн.). Отже, сума загальновиробничих витрат, що припадає на випуск, становить:

підставки для прапорців — 2123,41 грн. (33 000 грн. × (20 700 грн./321 700 грн.));

металеві стійки — 11 017,10 грн. (33 000 грн. × (107 400 грн./321 700 грн.));

металеві кріплення — 19 859,49 грн. (33 000 грн. × (193 600 грн./321 700 грн.)) або (33 000 грн. – (2123,41 грн. + 19 859,49 грн.)).

Розрахуємо повну цехову собівартість:

Назва
статті

Підставки
для прапорців

Металеві
стійки

Металеві
кріплення

на 500 од. (грн.)

на 1 од. (грн.)

на 2000 од. (грн.)

на 1 од. (грн.)

на 4000 од. (грн.)

на 1 од. (грн.)

Прямі цехові витрати

48 860

97,72

242 960

121,48

340 680

85,17

Загальновиробничі витрати

2123,41

4,25

11 017,10

5,51

19 859,49

4,96

Разом — цехова (виробнича) собівартість

50 983,41

101,97

253 977,10

126,99

360 539,49

90,13

 

На закінчення слід додати, що всі здійснені на рівні цеху витрати (як, втім, і всі інші) мають бути підтверджено первинними документами — нарядами на відрядну роботу, актами приймання-передачі результатів робіт (послуг), актами списання матеріалів, видатковими відомостями й іншими документами, які фіксують здійснення господарських операцій і відповідають вимогам ст. 9 Закону про бухоблік. Калькуляція не є первинним документом, тому що вона не фіксує здійснення будь-якої господарської операції, або дозволом (розпорядженням) на її проведення. Такий висновок міститься у листах № 31-34000-10-16/14618 і № 31-08410-07/23-357/246.