Митна справа

Коригування митної вартості товарів

Питання визначення митної вартості є надзвичайно важливим, адже цей показник використовується, зокрема, для нарахування митних платежів, застосування заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення митної статистики та для розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Митну вартість товарів декларант заявляє під час їх декларування. При цьому він зобов’язаний заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів, або скориговану за результатами контролю, здійсненого органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які мають базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням додаткової інформації.

Методи визначення митної вартості

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

  • основний — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
  • другорядні:
  • за ціною договору щодо ідентичних товарів;
  • за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
  • на основі віднімання вартості;
  • на основі додавання вартості (обчислена вартість);
  • резервний.

Кожний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Розглянемо зазначені методи детальніше.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована у разі потреби згідно з вимогами Митного кодексу. Такою ціною вважається загальна сума всіх платежів, які було здійснено або мають бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб чи пов’язаних з продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця. Платежі необов’язково мають бути здійснені у вигляді переказу грошей. Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Розрахунки здійснюються лише на підставі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості):

  • витрати, понесені покупцем (комісійні та брокерська винагорода); вартість ящиків тари (контейнерів), у яку упаковано товар, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням;
  • належним чином розподілена вартість сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, інструментів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами;
  • роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів (порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначає Кабінет Міністрів України);
  • відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, їх використання або розпорядження, яка прямо чи опосередковано спрямовується на користь продавця;
  • витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення;
  • витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до місця ввезення;
  • витрати на страхування товарів.

Включати до ціни інші витрати заборонено.

При продажу товарів між пов’язаними особами основний метод може використовуватись, якщо декларант доведе, що така вартість є близькою до вартості операції при продажу непов’язаним покупцям ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів або митної вартості ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів (визначених відповідно до статей 62 або 63 Митного кодексу).

У разі якщо митну вартість товарів не може бути визначено за першим методом, за основу береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї самої країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або максимально наближено до нього. При цьому під ідентичними розуміють товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за фізичними характеристиками, якістю та репутацією на ринку, країною виробництва та виробником.

Важливо, що ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій самій кількості та на тих самих комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в іншій кількості або на інших комерційних рівнях, але при цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, до чого вони ведуть — до збільшення чи зменшення вартості.

Якщо цей метод застосувати неможливо, митною вартістю вважатиметься прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, проданими на експорт в Україну (причому час експорту має збігатися або бути максимально наближеним до нього). Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Наступним застосовується метод визначення митної вартості шляхом віднімання вартості. За цим методом, якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються в Україні у незмінному стані, для визначення митної вартості застосовується ціна одиниці такого товару за умови вирахування (якщо вони можуть бути виділені) витрат на виплату комісійних, звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування та інших пов’язаних з такими операціями витрат, сум податків, що підлягають сплаті в Україні.

Статтею 63 Митного кодексу передбачено застосування методу визначення митної вартості товарів шляхом додавання вартості (обчислена вартість). Визначення митної вартості товарів цим методом грунтується на інформації, наданої виробником оцінюваних товарів про їх вартість, яка має складатися із сум:

  • вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів (така інформація має базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються);
  • обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка зазвичай відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й оцінювані;
  • загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Методи віднімання (додавання) вартості зводяться до коригування вартості до митної.

Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється у тому разі, якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України у незмінному стані.

У разі застосування методу віднімання вартості за основу береться ціна реалізації на ідентичні (аналогічні) товари, що склалася на внутрішньому ринку, від якої віднімаються витрати до моменту перетину кордону.

У разі додавання вартості проводиться калькуляція вартості товару, що імпортується (вартість матеріалів і витрат, витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетину митного кордону України, прибутку тощо).

Стаття 64 Митного кодексу передбачає застосування так званого резервного методу, відповідно до якого митна вартість товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ.

Митна вартість, визначена за цим методом, має ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митних вартостях.

Крім того, за цим методом митна вартість не може бути визначена на підставі:

  • ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку;
  • системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
  • ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
  • іншої вартості виробництва, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів (ст. 63 Митного кодексу);
  • ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
  • мінімальної митної вартості та довільної чи фіктивної вартості.

Підтвердження заявленої митної вартості

Статтею 52 Митного кодексу затверджено вичерпний перелік документів, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості. Він складається з основних та додаткових документів.

Основними документами є документи, які відповідно до Митного кодексу підтверджують відомості про заявлену митну вартість (частина друга ст. 53 Митного кодексу).

Слід зазначити, що документи, подання яких передбачено вищезазначеним Кодексом для підтвердження заявленої митної вартості, відповідають документам, які декларант подає для підтвердження митної вартості в країнах — членах Європейського Союзу (наприклад, у Литві).

Перелік додаткових документів також є вичерпним, водночас згідно з Митним кодексом декларант має право надавати інші наявні у нього документи для підтвердження митної вартості.

Крім того, Митним кодексом визначено виключний перелік випадків, у яких орган доходів і зборів може запросити додаткові документи:

  • наявність розбіжностей у основних документах;
  • наявність ознак підробки цих документів;
  • відсутність всіх даних для застосування обраного декларантом методу, тобто відомостей щодо складових митної вартості або ціни.

У таких випадках декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Коригування митної вартості товарів

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів виключно у випадках, якщо встановлено, що заявлено (частина перша ст. 55 Митного кодексу) неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Слід зазначити, що митна вартість вважається неправильно визначеною декларантом, а заявлені відомості — неповними (недостовірними) лише у таких випадках (частина шоста ст. 54 Митного кодексу):

  • неправильно проведено розрахунок митної вартості (наприклад, арифметичні помилки, помилки при переведенні курсу);
  • неподання основних або додаткових документів чи відсутність у цих документах всіх відомостей щодо складових митної вартості або ціни;
  • невідповідність обраного методу умовам, визначеним Митним кодексом (наприклад, наявність однієї з чотирьох умов неможливості застосування основного методу);
  • надходження інформації від митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Будь-яке прийняте рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться у митному режимі імпорту, орган доходів і зборів приймає у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта з рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів випускає товари у вільний обіг зі сплатою податків з митної вартості, визначеної декларантом, а на різницю митних платежів, сформовану внаслідок коригування митної вартості, декларант надає гарантію.

Протягом 80 днів декларант має можливість подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості та довести свою позицію.

Орган доходів і зборів розглядає такі документи і протягом п’яти робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову декларанту.

Якщо за результатами такого розгляду орган доходів і зборів скасовує прийняте рішення — гарантія вивільняється, якщо ні — гарантія погашається.

Оскарження рішень про коригування митної вартості товарів

Оскарження рішень про коригування здійснюється у порядку, визначеному главою 4 Митного кодексу.

Скарга підприємства має містити всі необхідні реквізити цього підприємства та бути підписана керівником зазначеного підприємства або особою, яка виконує його обов’язки. Якщо інше не передбачено законом, скарги підприємств подаються і розглядаються у такому самому порядку і в ті самі строки, що й скарги громадян. Отже, порядок і строки розгляду скарг визначаються Законом № 393.

Скарга має містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою.

При оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів слід враховувати такі особливості.

Посадовими особами вищого рівня стосовно посадових осіб та інших працівників органів доходів і зборів є керівники цих органів.

Органами вищого рівня є:

  • щодо митних постів — митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости;
  • щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність посадової особи чи іншого працівника органу доходів і зборів (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митного поста подається до митниці, структурним підрозділом якої є цей митний пост.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митниці, спеціалізованого митного органу, митної організації подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів чи їх посадових осіб пов’язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 грудня, Пʼятниця
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42