Статті

Тваринництво на шляху реформ

Незважаючи на високий потенціал аграрної галузі України, один з її найважливіших секторів — тваринництво перебуває не в кращому становищі. Експерти називають лише кілька великих агрохолдингів, які вирощують свиней і корів з прибутком. Натомість основна маса великих, середніх і дрібних ферм працюють без прибутку або зазнають збитків. Причому ці підприємства є постачальниками сировини чи не для 80% переробників.
У цьому матеріалі розглянемо кілька головних помилок власників бізнесу, які призводять до мільйонних втрат у тваринницькій галузі.


Кому потрібен «зовнішній ворог» у тваринництві

Часто в багатьох нинішніх проблемах тваринництва України експерти звинувачують засилля імпорту й дотації Євросоюзу для своїх виробників.

На їхню думку, практика пошуку «зовнішнього ворога» для відволікання уваги від власних проблем характерна не лише для великої політики, а й для бізнесу. Виявилося, що лобіювати загороджувальні мита або повну заборону на імпорт м’яса, молока й продуктів з них куди простіше, аніж розбудовувати власне виробництво за європейськими стандартами.

Прикриваючись розмовами про низьку якість імпортної продукції, товаровиробники замовчують, що й серед вітчизняних компаній є безліч бракоробів. Більше того, багато хто з них, а також низка супермаркетів і переробників саме й закуповують імпортне неякісне м’ясо та переробляють його.

Побоювання з приводу неконкурентоспроможності вітчизняних виробників аргументуються більшими обсягами дотацій в ЄС. Однак дотацій на свинарство в ЄС немає. Для виробництва молока в Європі треба щороку купувати ліцензію на певний обсяг (квоту).

Вітчизняний досвід показує, що завдяки ефективному використанню кормів, профілактиці захворювань, налагодженому обліку собівартість тієї ж свинини в Україні може бути навіть нижчою, ніж у Європі. Наприклад, із сьогоднішніх 13 — 16 грн. собівартість може знизитися до 9 — 11 грн. при ціні 11 грн. за 1 кг свинини в низці країн ЄС.

Поліпшуємо сервіс — підвищуємо якість

Однією з ключових причин збитковості тваринницького бізнесу експерти називають також низькі закупівельні ціни на сировину. Актуальною темою об’єднань тваринників на різних рівнях є підвищення цін для виведення прибутковості цього бізнесу хоча б на «нуль».

Підіграє таким настроям і ринок. Наприклад, вітчизняним молокозаводам критично не вистачає того молока, яке виробляють їхні постачальники — середні й дрібні ферми та населення. Природно, вони готові переплачувати, тим більше коли їх до цього підштовхують.

Однак безпідставне (без поліпшення якості, реального збільшення витратної частини) підвищення цін — це шлях у нікуди, стверджують аналітики. Такі заходи відразу позначаться на кінцевій продукції — ковбасах, сирах та інших продуктах переробки м’яса й молока. І тоді вже про їхню конкурентоспроможність порівняно з європейськими говорити не доведеться.

На думку експертів, вихід із ситуації слід шукати, налагоджуючи роботу з постачальниками через сервіс. Це допоможе виробникам молока з виявленням і профілактикою захворювань тварин, відрегулює систему управління, кормову базу. У результаті молока стане більше й воно подешевшає. Від цього виграють і постачальники, і переробники.

Менеджмент: довіряй, але перевіряй

Як правило, після проведення аудиту на тваринницькому підприємстві (90% випадків) власникові настійно рекомендують розпрощатися з менеджментом.

Малоосвіченість, «відкати» від постачальників кормів і ветеринарних препаратів, надмірне використання антибіотиків, «сірі» схеми продажів живого поголів’я, м’яса й молока — це далеко не повний перелік тих проблем, які «завдяки менеджменту» полегшують гаманець власника на сотні тисяч гривень на рік.

Менеджмент намагається «розкрутити» власника на кругленьку суму. Тому, часто незважаючи на збитковість бізнесу, боси йдуть на його розширення. У результаті неефективно працюють ще більше підприємств.

Облік ніхто не скасовував

Як не дивно, але більшість середніх і дрібних підприємств, незважаючи на те що вони належать народним депутатам або входять до аграрних підрозділів найбільших фінансово-промислових груп, поголів’я рахують «на око». Відсутність нормальної системи обліку призводить до того, що менеджмент так само «на око» планує його приріст, закупівлю й витрату кормів, ветеринарних препаратів.

Як правило, ні менеджер, ні тим більше власник не скажуть, скільки поросят і якого віку на цей момент у них є, яка у них маса і скільки вони споживають корму. Однак якщо не виростити порося до 100 — 110 кг за шість місяців, — далі сенсу його відгодовувати немає. В Україні в середньому відгодовують до такої маси дев’ять місяців, тобто третина часу свідомо йде в збитки.

На думку експертів, потрібно якомога швидше запроваджувати автоматизований облік і програми на основі платформи 1С, синхронізовані з бухгалтерією. У такому випадку кожне порося враховуватиметься й супроводжуватиметься від народження до самого продажу. Це дасть можливість здійснювати довгострокове планування, чого на багатьох фермах сьогодні немає.

Потрібні нові технології

Українські фахівці протягом тривалого часу досить глибоко вивчали досвід роботи фермерських господарств і промислових виробників у різних країнах. Висновок, який вони зробили, є несподіваним для багатьох гуру агробізнесу: жодних датських чи голландських секретів або методів вирощування свиней, корів не існує.

Є кліматичні особливості, а також місцевий попит на той чи інший вид м’яса, до яких пристосовують різні породи тварин. Технологія ж скрізь однакова: правильна раціональна годівля, комфортне утримання, профілактика захворювань, облік і максимально ефективні технології.

Наприклад, у ЄС уже 70% свинарів перейшли на годівлю свиней рідким кормом. В Україні на цій технології працюють лише три підприємства — два дрібні й один великий холдинг.

Рідкий корм роблять на основі спиртової барди — відходів спиртової галузі, які у нас просто викидають. У результаті такої годівлі поліпшуються характеристики м’яса, не потрібна окрема система поїння, знижується собівартість. Та й від цінових коливань на ринку зернових рідкий корм не залежить. Ще плюс — заощаджуються мільйони, які витрачаються на утримання комбікормових заводів.

Крім того, спекотливого літа свині споживають сухі корми на рівні 50% від норми, а отже, не ростуть. У процесі годівлі рідким кормом споживання корму практично не зменшується, тобто високі прирости цілий рік. В ідеалі біля спиртозаводу повинен стояти свинокомплекс, який споживатиме рідкі корми, а свиней вирощуватимуть без витрат.

Однак, як стверджують експерти, розповідати нашим фермерам про цю технологію сьогодні — це те саме, що у XVIII ст. розповідати про космічні кораблі. І причина не лише в лобізмі виробників традиційного устаткування, а й у консерватизмі самих господарів бізнесу, які найчастіше елементарно побоюються змін.

Поголів’я великої рогатої худоби в Україні за січень — серпень 2013 р. збільшилося до 5,29 млн. голів, що на 2,8% більше, ніж за аналогічний період 2012 р. Про це повідомляє Держстат України.

За останній рік поголів’я свиней збільшилося на 4,4% і нині становить 8,35 млн. голів, овець і кіз — на 5,9% (до 2,13 млн. голів), птахів — на 3,9% (до 262,67 млн. голів).

У 2013 р. на розвиток молочного скотарства було виділено 468 млн. грн. бюджетних дотацій, на фінансову підтримку будівництва тваринницьких комплексів — 301 млн. грн. Така сама підтримка галузі очікується й цього року.