Соціальне страхування

Скасування вимоги щодо сплати недоїмки з єдиного внеску

Верховним Судом України на засіданні Судової палати в адміністративних справах 15 квітня 2014 р. ухвалено постанову у справі № 21-70а14, предметом якої був спір про скасування вимоги управління Пенсійного фонду України щодо сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, надісланої фізичній особі — підприємцю, котра перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону № 2464 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільняється від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком.


Частиною четвертою ст. 25 Закону № 2464 передбачалося, що територіальний орган Пенсійного фонду України (далі — Пенсійний фонд) у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п. 6.7 Інструкції № 455, затвердженої постановою № 21-5, у разі якщо вимога органу Пенсійного фонду про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом), така вимога вважається відкликаною у день набрання судовим рішенням законної сили (на cьогодні аналогічний порядок визначено п. 6.7 Інструкції № 455).

Управління Пенсійного фонду, не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, якою Вищий адміністративний суд України залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, звернулось із заявою про перегляд такої ухвали Верховним Судом України з підстави, передбаченої п. 1 частини першої ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої ст. 161 цього Кодексу при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 частини першої ст. 237 Кодексу. У цьому пункті  наведено виключні мотиви, з яких може бути подано заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах, зокрема неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України, яка, на думку управління Пенсійного фонду, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права.

У зв’язку із зазначеним Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме частини четвертої ст. 4 Закону № 2464, у подібних правовідносинах.

У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що фізичні особи — підприємці, які не досягли 60-річного віку й отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходила із такого.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною четвертою ст. 4 Закону № 2464 передбачено, що особи, зазначені у п. 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку чи таку пенсію оформлено на пільгових умовах — зі зменшенням віку) та отримують пенсію відповідно до закону.

Згідно з абзацами першим та другим п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788 застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788 визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначено ст. 12 Закону № 1788 та частиною першою ст. 26 Закону № 1058. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років і за наявності відповідного стажу. При цьому ст. 13 Закону № 1788, на підставі п. «а» частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачено можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах — із зменшенням віку, зазначеного у ст. 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Згідно зі ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають:

  • чоловіки — після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;
  • жінки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Пунктом «а» частини першої ст. 13 Закону № 1788 передбачено, що незалежно від місця останньої роботи на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особ-ливо важкими умовами праці — за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджується Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

  • чоловіки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше  10 років — на зазначених роботах;
  • жінки — після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років і 6 місяців — на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік і 4 місяці — жінкам.

Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено постановою № 36.

Частиною першою ст. 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років і за наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 р. народження та старші після досягнення ними такого віку:

  • 55 років — які народилися до 30 вересня 1956 р. включно;
  • 55 років і 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1956 р. по 31 березня 1957 р.;
  • 56 років — які народилися з 1 квітня 1957 р. по 30 вересня 1957 р.;
  • 56 років і 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1957 р. по 31 березня 1958 р.;
  • 57 років — які народилися з 1 квітня 1958 р. по 30 вересня 1958 р.;
  • 57 років і 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1958 р. по 31 березня 1959 р.;
  • 58 років — які народилися з 1 квітня 1959 р. по 30 вересня 1959 р.;
  • 58 років і 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1959 р. по 31 березня 1960 р.;
  • 59 років — які народилися з 1 квітня 1960 р. по 30 вересня 1960 р.;
  • 59 років і 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1960 р. по 31 березня 1961 р.;
  • 60 років — які народилися з 1 квітня 1961 р. по 31 грудня 1961 р.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, враховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсію за віком призначено відповідно до п. «а» частини першої ст. 13 Закону № 1788, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою ст. 4 Закону № 2464 так само, як особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки наведена норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

За таких обставин та враховуючи наведене висновок суду касаційної інстанції щодо протиправності спірних вимог відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Отже, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства, постановила відмовити управлінню Пенсійного фонду. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 2 частини першої ст. 237 цього Кодексу. Цим пунктом передбачено, що заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах можна подавати виключно з мотивів установлення міжнародною судовою установою, юрисдикцію якої визнано Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Із повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі «Постанови у справах адміністративної юрисдикції» розділу «Рішення Верховного Суду України».

«Гарячі лінії»

Дата: 19 липня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00