Єдиний податок

Започаткування власної справи фізичною особою — підприємцем

Фізична особа вирішила започаткувати свою справу (наприклад, збирати меблі, готувати випічку, продавати воду та напої тощо). Для цього необхідно зареєструватися підприємцем. Однак виникають організаційні запитання: яку систему оподаткування краще обрати, як зареєструватися, за якими дозволами потрібно звернутися? Про все це та інше йтиметься у даній статті.


Системи оподаткування

Фізична особа — підприємець обирає для себе одну з таких систем оподаткування:

  • загальну (її ще називають звичайною), особливості якої встановлено ст. 177 Податкового кодексу;
  • спрощену (платником єдиного податку першої — третьої та п’ятої груп, причому платники третьої та п’ятої груп можуть реєструватися платниками ПДВ або сплачувати ПДВ у складі єдиного податку).

Розглянемо кожну з цих систем детально.

Загальна система оподаткування

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який визначається за формулою

 

Чистий дохід
(об’єкт оподат-кування)

=

Загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формах)

Витрати (документально підтверджені), пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця, які безпосередньо стосуються отриманого доходу

 

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу. Їх перелік наведено в пунктах 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктах 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 цього Кодексу.

Доходи і витрати визначаються за касовим методом.

Визначений чистий дохід оподатковується за ставкою 15% податку на доходи фізичних осіб, а якщо середньомісячний дохід перевищив десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить уже 17% суми перевищення. Станом на 01.01.2014 р. розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн., а її десятикратний розмір — 12 180 грн. Застосування ставок податку наведено у таблиці.

Ставка податку, %

Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу, грн.

до 12 180  (включно)

понад 12 180 

15

+

+ (до суми у межах 12 180 грн.)

17

-

+ (до суми перевищення)

 

Фізичні особи — підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, форму якої затверджено наказом № 481, де за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

За підсумками календарного року фізичні особи — підприємці за місцем своєї податкової адреси подають до контролюючих органів Податкову декларацію про майновий стан і доходи, форму якої затверджено наказом № 793. Крім того, для підприємців обов’язковим до заповнення є додаток 5 до декларації «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності».

Декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, пункти 177.5 та 177.11 ст. 177 Податкового кодексу). У ній поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатись інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. Якщо фізична особа — підприємець має інші доходи, то крім додатка 5 заповнюються інші додатки залежно від виду отриманого доходу.

Податок на доходи фізичних осіб сплачується авансом протягом звітного податкового року виходячи із суми податку, визначеної підприємцем самостійно у декларації попереднього року (або декларації за результатами звітного кварталу, в якому розпочато підприємницьку діяльність чи відбувся перехід на загальну систему оподаткування).

Податок до бюджету сплачується щокварталу по 25% загальної суми податку (до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і 15 листопада). Остаточний розрахунок наводиться в річній податковій декларації. Якщо сплачена авансом протягом року сума податку перевищує визначену в річній декларації, таке перевищення зараховують у рахунок майбутніх платежів за цим податком або ж повертають платнику в порядку, передбаченому Кодексом. Якщо за наслідками розрахунку в декларації податок слід доплатити, то це здійснюється протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації.

Залежно від наявності об’єктів оподаткування фізична особа — підприємець може бути платником інших податків. Крім того, вона може за власним бажанням чи в обов’язковому порядку бути зареєстрованою платником ПДВ (статті 181 та 182 Податкового кодексу). Звітність і сплата за цими податками здійснюються в загальному порядку.

Жодних обмежень для застосування цієї системи оподаткування немає.

Фізична особа — підприємець також є платником ЄСВ з доходу (прибутку) від підприємницької діяльності (п. 4 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ та пп. 3 п. 2.1 розділу ІІ Інструкції № 455).

Базою нарахування ЄСВ є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ). Водночас сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Розмір внеску становить 34,7%, мінімальна зарплата у 2014 р. — 1218 грн. Отже, сума місячного мінімального страхового внеску з ЄСВ становить 422,65 грн.

Згідно з пп. 2 п. 4.5 розділу IV Інструкції № 455 підприємець на загальній системі сплачує ЄСВ авансовими платежами протягом року — до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і 15 листопада (щокварталу 25% річної суми ЄСВ, обчисленої від суми, визначеної контролюючими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб). Остаточна сплата ЄСВ, нарахованого за календарний рік, здійснюється до 10 лютого наступного за звітним року (частина восьма ст. 9 Закону про ЄСВ).

Пунктом 3.2 Порядку № 454 встановлено, що звіт з ЄСВ подається також до 10 лютого року, наступного за звітним періодом, за формою, наведеною в додатку 5 до цього Порядку.

Спрощена система: загальні обмеження

Для платників податку, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, Податковим кодексом передбачено такі обмеження:

  • перелік тих, хто не може бути платником єдиного податку, наведено в п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу;
  • платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п. 291.6 цієї статті).

Також слід зазначити, що в п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу наведено перелік податків і зборів, від яких звільнено платників єдиного податку.

Водночас фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку також є платниками ЄСВ (п. 4 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ). Сума ЄСВ визначається такими платниками самостійно, проте вона не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу і нараховується на суму, яка не перевищує максимальний розмір бази нарахування ЄСВ (17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб). Як зазначалося, місячний мінімальний внесок у 2014 р. — 422,65 грн., максимальний розмір бази нарахування ЄСВ — 20 706 грн., а місячна максимальна сума ЄСВ становить 7184,98 грн. (20 706 грн. х 34,7%).

Частиною восьмою ст. 9 Закону про ЄСВ установлено, що нараховується ЄСВ за календарний квартал і сплачується до 20 числа місяця, який настає за звітним кварталом. Платники можуть сплачувати ЄСВ у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за цим кварталом (пп. 2 п. 4.6 розділу IV Інструкції № 455).

Звіт з ЄСВ фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку подають в такому самому порядку, як і підприємці на загальній системі оподаткування.

Спрощена система: платники першої та другої груп

Для платників єдиного податку першої та другої груп залежно від виду господарської діяльності ставка податку встановлюється сільськими, селищними й міськими радами у відсотках (фіксована) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Ставка податку із розрахунку на календарний місяць становить:

  • для першої групи — від 1 до 10% розміру мінімальної зарплати (тобто у 2014 р. від 12,18 до 121,80 грн.);
  • для другої групи — від 2 до 20% розміру мінімальної зарплати (тобто у 2014 р. від 24,36 до 243,60 грн.).

Обмеження для платників єдиного податку першої групи:

  • не використовують працю найманих осіб;
  • можуть здійснювати виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадити господарську діяльність з надання побутових послуг населенню (перелік побутових послуг наведено у п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу);
  • обсяг доходу протягом календарного року не повинен перевищувати 150 тис. грн.

Обмеження для платників єдиного податку другої групи:

  • не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з підприємцем у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10;
  • можуть здійснювати господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства;
  • обсяг доходу протягом календарного року не повинен перевищувати 1 млн. грн.

Облік доходів підприємці першої та другої груп ведуть у Книзі обліку доходів, форму та порядок ведення якої затверджено наказом № 1637.

За наслідками календарного року такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси Податкову декларацію, форму якої затверджено наказом № 1688, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49, п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу).

Згідно з п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу підприємці першої та другої груп сплачують єдиний податок авансовим внеском не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Спрощена система: платники третьої та п’ятої груп

Платники єдиного податку третьої та п’ятої груп можуть реєструватися платниками ПДВ. Від того, чи зареєстрований підприємець платником ПДВ, залежить розмір ставки єдиного податку, яка встановлюється у відсотках до отриманого доходу.

Ставка єдиного податку для платників третьої групи становить:

  • 3% доходу — у разі сплати ПДВ;
  • 5% доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Ставка єдиного податку для платників п’ятої групи:

  • 5% доходу — у разі сплати ПДВ;
  • 7% доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Обмеження для платників єдиного податку третьої групи:

  • не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з підприємцем у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20;
  • обсяг доходу протягом календарного року не повинен перевищувати 3 млн. грн.

Обмеження для платників єдиного податку п’ятої групи:

  • не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;
  • обсяг доходу протягом календарного року не повинен перевищувати 20 млн. грн.

Підприємці третьої та п’ятої груп — неплатники ПДВ облік доходів ведуть у Книзі обліку доходів, а підприємці цих груп, зареєстровані платниками ПДВ, облік доходів і витрат ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форми яких затверджено наказом № 1637.

Податковим (звітним) періодом для таких платників є календарний квартал. Форму декларації затверджено наказом № 1688. Її складають наростаючим підсумком та подають протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за звітний квартал.

Якщо підприємець третьої або п’ятої групи є платником ПДВ, то цей податок сплачується в загальному порядку, прийнятому для платників ПДВ.

Вибір системи оподаткування

Залежно від запланованих умов ведення діяльності, з урахуванням установлених Податковим кодексом обмежень, підприємець обирає систему оподаткування.

За загальним правилом з моменту державної реєстрації підприємець перебуває на загальній системі оподаткування та є неплатником ПДВ. Однак з цього моменту можна обрати спрощену систему та зареєструватися платником ПДВ, якщо подати відповідні документи (Заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, реєстраційну заяву за формою № 1-ПДВ). Відповідно перейти на спрощену систему оподаткування та/або зареєструватися платником ПДВ можна пізніше, пропрацювавши деякий час на загальній системі оподаткування.

Вибір кодів згідно з ДК 009:2010

Після того як потенційний підприємець з’ясував, яка система оподаткування йому підходить найбільше, слід визначитися з тим, які види діяльності він здійснюватиме з огляду на коди видів економічної діяльності згідно з ДК 009:2010. Тобто потрібно знайти коди видів діяльності, якими займатиметься підприємець, у даному класифікаторі. Допоможуть у цьому Методологічні основи № 396.

Потім вибрані коди заносять до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця (про це йтиметься далі). Фактично підприємець має право провадити підприємницьку діяльність лише в рамках вибраних ним видів економічної діяльності. Якщо він вирішить займатись іншими видами підприємницької діяльності, доведеться вносити зміни до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (щодо кодів видів діяльності згідно з ДК 009:2010).

Етапи державної реєстрації

Основним нормативним документом, який регулює процедуру державної реєстрації фізичної особи — підприємця, є Закон про державну реєстрацію.

Для проведення державної реєстрації після обрання системи оподаткування та видів діяльності фізична особа, яка бажає стати підприємцем і має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа повинна подати особисто (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або у разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) чи через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання документи, визначені частиною першою ст. 42 Закону про державну реєстрацію:

  • заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця (форма 10, затверджена наказом № 3178/5);
  • заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (за формою, затвердженою наказом № 1675), якщо підприємець відразу після державної реєстрації хоче обрати спрощену систему та сплачувати єдиний податок за ставкою залежно від обраної групи платників податків. У разі неподання заяви фізична особа — підприємець автоматично з дати державної реєстрації вважається платником на загальній системі оподаткування;
  • реєстраційну заяву платника податку на додану вартість (форма № 1-ПДВ, наведена в додатку 1 до Положення № 26) для добровільної реєстрації платником ПДВ;
  • копію документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків;
  • документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 34 грн.) (частина перша ст. 10 Закону про державну реєстрацію). Таким документом є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку. У разі подання електронних документів підтвердженням внесення реєстраційного збору є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом (частина п’ята ст. 10 Закону про державну реєстрацію);
  • нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів), або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла 16 років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

Згідно з частиною п’ятою ст. 42 Закону про державну реєстрацію зазначені документи приймаються за описом, копія якого в день їх надходження видається (надсилається поштовим відправленням) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Частиною третьою ст. 43 вищезазначеного Закону встановлено, що строк державної реєстрації фізичної особипідприємця не повинен перевищувати двох робочих днів з дати надходження документів. Державний реєстратор у день державної реєстрації повинен передати відповідному контролюючому органу повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом (п. 68.1 ст. 68 Податкового кодексу).

Не пізніше наступного робочого дня після отримання державним реєстратором від органів статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України даних про взяття на облік фізичної особи — підприємця державним реєстратором видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику виписка з Єдиного державного реєстру (частина четверта ст. 43 Закону про державну реєстрацію). Ця виписка також підтверджує взяття на облік підприємця платником податків і зборів (п. 6.5 Порядку № 1588).

Після здійснення державної реєстрації фізичної особи — підприємця така особа повинна придбати відповідну Книгу обліку доходів або Книгу обліку доходів і витрат (залежно від вибору системи оподаткування, а для платників єдиного податку — ще й групи платників, про що йшлося вище) та зареєструвати її в контролюючому органі.

Якщо відповідно до законодавства у платника податків окрім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання чи сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному органі державної податкової служби. Порядок взяття на облік за неосновним місцем обліку визначено розділом VII Порядку № 1588.

Після здійснення зазначених процедур можна розпочинати провадження підприємницької діяльності, але за умови, що для обраного її виду не потрібно отримувати додаткові дозволи. Тому далі зупинимось на отриманні дозволів та здійсненні інших додаткових процедур.

Отримання дозволів та інші додаткові процедури

Відкриття рахунку у банку

Фізична особа — підприємець має вирішити, як отримуватимуться кошти від покупців. Якщо на банківський рахунок, то без відкриття рахунку не обійтися. Вимоги до відкриття й закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах визначає ст. 69 Податкового кодексу.

Відкриваючи рахунки для здійснення підприємницької діяльності, фізичні особи — підприємці повинні надати банківській установі виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Банк відкриває рахунок і не пізніше наступного робочого дня надсилає до контролюючого органу повідомлення про його відкриття. Податковий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення направляє до банку повідомлення про взяття рахунку на облік. Дата отримання банком такого повідомлення є датою початку видаткових операцій за рахунком.

Застосування РРО

Якщо кошти від покупців планується отримувати готівкою, платіжними картками, чеками, жетонами тощо, слід мати на увазі, що за загальним правилом потрібно застосовувати реєстратор розрахункових операцій (РРО) або розрахункову книжку (РК). Щоправда, з цього загального правила є і винятки. Наприклад, згідно з п. 6 ст. 9 Закону про РРО при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особамипідприємцями, які сплачують єдиний податок, РРО та РК не застосовуються. Отже, перш ніж починати відповідну діяльність з розрахунками готівкою, платіжними картками тощо, потрібно ознайомитися з нормами цього Закону і з’ясувати, чи повинен підприємець застосовувати РРО з огляду на обрану ним систему оподаткування, вид діяльності тощо.

Якщо така необхідність існує, то РРО слід придбати, зареєструвати, опломбувати та перевести у фіскальний режим у порядку, затвердженому наказом № 417. Реєстрація здійснюється контролюючим органом, а опломбування — центрами сервісного обслуговування.

Документи дозвільного характеру

Закон про дозвільну систему визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.

Перелік документів дозвільного характеру та законодавчі акти, на підставі яких ці документи слід отримувати, наведено в Законі № 3392. Тому потрібно ознайомитися з наведеним у додатку до цього Закону переліком і з’ясувати, чи не потребує отримання дозволу вид діяльності, обраний фізичною особою — підприємцем.

Якщо існує необхідність отримання дозволу, то потрібно звернутися до дозвільного центру, в якому перебувають представники різних дозвільних органів і через який здійснюється видача документів дозвільного характеру. У цьому центрі нададуть ґрунтовні консультації щодо необхідності та механізму отримання відповідного дозволу.

Для різних дозвільних документів передбачено окремі порядки їх отримання, встановлені відповідними нормативними документами.

Отримання ліцензії

Для провадження певних видів господарської діяльності потрібно придбавати ліцензію. Перелік таких видів діяльності наводиться у ст. 9 Закону про ліцензування. Тож перш ніж здійснювати господарську діяльність, фізичній особі — підприємцю слід поцікавитися, чи підлягає ліцензуванню такий вид діяльності, та за необхідності отримати (придбати) ліцензію.

Для цього потрібно звернутися до відповідного органу ліцензування залежно від виду діяльності, зазначеного в Переліку органів ліцензування.

Строк дії ліцензії і розмір плати за її видачу встановлено постановою № 1755.

Органу ліцензування особисто або через уповноважену особу подається заява встановленого зразка (ст. 10 Закону про ліцензування). Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, визначено постановою № 756.

Рішення про видачу ліцензії приймається протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви. Саме повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення (ст. 11 Закону про ліцензування).

Згідно зі ст. 15 зазначеного Закону після прийняття рішення про видачу ліцензії заявник повинен внести плату за її видачу.

Нарешті, відповідно до ст. 14 Закону про ліцензування не пізніше ніж через три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, орган ліцензування повинен оформити ліцензію.

Висновок

Започаткування власної справи складається з таких етапів:

  • вибір системи оподаткування;
  • вибір коду економічної діяльності згідно з ДК 009:2010;
  • державна реєстрація фізичної особи — підприємця (у тому числі податкова реєстрація за основним місцем податкового обліку);
  • придбання і реєстрація в контролюючому органі Книги обліку доходів або Книги обліку доходів і витрат;
  • взяття на податковий облік за неосновним місцем обліку (якщо виникають відповідні податкові обов’язки за таким неосновним місцем обліку);
  • відкриття рахунку в банку та/або придбання і проходження процедури реєстрації РРО;
  • отримання документів дозвільного характеру, якщо це передбачено нормативними документами;
  • придбання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню.

Після проходження цих основних етапів започаткування власного бізнесу фізична особа — підприємець може приступати до здійснення підприємницької діяльності.

Бажаємо успіху у вашому бізнесі!

«Гарячі лінії»

Дата: 2 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00