Єдиний податок

Застосування загальної та спрощеної систем оподаткування фізичними особами — підприємцями

Нещодавно Міндоходів України було проведено «гарячу» телефонну лінію на тему «Застосування загальної та спрощеної систем оподаткування фізичними особами — підприємцями». На запитання платників відповіла Тетяна ФЕДЧЕНКО, начальник відділу адміністрування податків, зборів із самозайнятих осіб Управління адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України.

Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час проведення телефонної лінії.

Включення безоплатно отриманих товарів до доходу

Чи включається до доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку вартість безоплатно отриманих за усною домовленістю товарів (робіт, послуг)?


Відповідно до пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування.

Згідно з п. 292.1 ст. 292 цього Кодексу доходом фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Вищезазначеним пунктом передбачено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними відповідно до законодавства, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Тобто вартість безоплатно отриманих за усною домовленістю товарів (робіт, послуг) згідно з нормами п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу не включається до суми доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку.

Водночас вартість безоплатно отриманих за усною домовленістю товарів (робіт, послуг) включається до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, тому така особа повинна подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у такій декларації.

Встановлення дати, з якої фізична особа є платником єдиного податку

Яку систему оподаткування застосовуватиме новостворена фізична особа — підприємець, яка до закінчення місяця, в якому відбулась її державна реєстрація, подала заяву про застосування спрощеної системи оподаткування та обрала ставку єдиного податку, встановлену для першої або другої групи?


Згідно з пп. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу зареєстровані в установленому порядку фізичні особи — підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ст. 295 зазначеного Кодексу).

Таким чином, з моменту подання заяви на застосування спрощеної системи оподаткування новостворена фізична особапідприємець вважається такою, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а платником єдиного податкуз першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Доходи, отримані такою особою з моменту подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, включаються до податкової декларації платника єдиного податку.

Анулювання реєстрації платника єдиного податку

Питання 1. Чи має право контролюючий орган анулювати реєстрацію платника єдиного податку першої або другої групи у разі надання ним послуг іншим особам, ніж передбачено умовами перебування у зазначених групах?


Відповідно до пп. 291.4.1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу однією з умов перебування фізичних осіб — підприємців на першій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання побутових послуг населенню, а на другій групі — здійснення господарської діяльності з надання послуг платникам єдиного податку.

Для цілей глави 1 розділу XIV зазначеного Кодексу під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміють види послуг, передбачені п. 291.7 ст. 291 цього Кодексу.

Згідно з пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу за умови дотримання платником єдиного податку вимог, установлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.

Платники єдиного податку відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених вищезазначеною главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, платник єдиного податку першої або другої групи для надання послуг іншим особам, ніж передбачено умовами застосування зазначених груп, повинен здійснити перехід на застосування іншої ставки (третя або п’ята група платників єдиного податку) на умовах, установлених пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу.

Якщо платник не здійснив перехід на застосування іншої ставки та надав послуги іншим особам, ніж передбачено умовами застосування першої або другої групи платників єдиного податку, то контролюючий орган, який під час проведення перевірки виявив вищезазначені порушення, має право анулювати реєстрацію такого платника єдиного податку на підставі акта перевірки. При цьому такий платник зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Питання 2. Чи може бути анульовано реєстрацію платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особоюпідприємцем, якщо така особа має податковий борг?


Відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

  • подання платником податку заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, — в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
  • припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем відповідно до закону — в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
  • у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу.

Крім того, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться також у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених главою 1 розділу XIV Податкового кодексу, за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 ст. 299 цього Кодексу).

Погашення податкового боргу після анулювання реєстрації платника єдиного податку здійснюється у порядку, встановленому главою 9 розділу II Податкового кодексу.

Згідно з п. 97.3 ст. 97 цього Кодексу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Таким чином, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особоюпідприємцем відповідно до закону незалежно від наявності у такого платника податкового боргу.

Обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування, якщо така особа вже її застосовувала

Чи може обрати спрощену систему оподаткування фізична особа — підприємець, яка на початок поточного року застосовувала спрощену систему оподаткування та щодо якої державним реєстратором прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, у разі нової реєстрації суб’єктом господарювання у поточному році?


Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 — 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу.

Згідно з пп. 298.1.4 зазначеного пункту суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Недотримання вимог пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу є однією з підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

У разі якщо фізична особапідприємець, яка на початок поточного року застосовувала спрощену систему оподаткування та щодо якої державним реєстратором прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, поновила реєстрацію протягом поточного року, то така особа вважається платником інших податків і зборів.

При цьому така особа не може повернутись у поточному році на спрощену систему оподаткування, оскільки вже скористалася своїм правом на застосування спрощеної системи оподаткування у цьому році.

Водночас така фізична особа може перейти на спрощену систему оподаткування з 1 січня наступного року за умови відповідності вимогам ст. 291 Податкового кодексу.

Подання в електронній формі заяви про внесення змін до реєстру

Чи має право фізична особа — підприємець — платник єдиного податку подати заяву про внесення змін до реєстру платників єдиного податку в електронній формі?


Відповідно до пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу заява про перехід на спрощену систему оподаткування подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

  • особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
  • надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
  • засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця з урахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 цього Кодексу. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця згідно із Законом України від 15.05.2003 р. № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

Водночас подання заяви про внесення змін до реєстру платників єдиного податку в електронному вигляді нормами Податкового кодексу не передбачено, тобто така заява подається у паперовому вигляді особисто платником податків (уповноваженою особою) чи надсилається поштою.

Відображення у Книзі обліку витрат на оплату праці

Яка сума витрат на оплату праці найманих працівників відображається платником єдиного податку третьої групи, який є платником ПДВ, у графі 4 розділу ІІ Книги обліку доходів і витрат: загальна сума нарахованої заробітної плати чи зменшена на суму відрахувань?


Відповідно до п. 4 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну України від 15.12.2011 р. № 1637, у Книзі обліку доходів і витрат (далі — Книга) платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, відображається фактично отримана сума доходів і фактично понесена сума витрат від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.

Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати, зокрема оплачено придбані товари (роботи, послуги), виплачено заробітну плату, сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо.

Сума витрат на оплату праці у разі використання праці найманих осіб відображається у графі 4 розділу ІІ Книги.

Тобто у графі 4 розділу ІІ Книги відображається загальна сума нарахованої заробітної плати, не зменшена на суму відрахувань з неї (ПДФО, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інші відрахування).

Віднесення заміни мастил до роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів

Чи вважається для фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку роздрібним продажем пально-мастильних матеріалів заміна мастила під час надання послуг з технічного обслуговування транспортного засобу?


Відповідно до пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 295 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи — підприємці, які здійснюють, зокрема, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів у тарі місткістю до 20 л та діяльності, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).

Водночас операції із заміни мастил при технічному обслуговуванні автомобіля не є торгівлею, оскільки згідно з п. 4.2 Національного стандарту України ДСТУ 4303-2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» торговельна діяльність — це ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача.

Окрім того, заміна мастил та оливи згідно з примірними переліками з технічного обслуговування автомобільного транспорту, наведеними у додатках А, Б, В до Положення про технічне обслуговування i ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. № 102, належить до технічного обслуговування автомобільного транспорту.

Таким чином, у разі якщо фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку під час надання послуги з технічного обслуговування транспортного засобу здійснюється заміна мастила (оливи), то така діяльність не належить до роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів.

Включення до доходу помилково зарахованих коштів

Чи включається фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку до доходу сума коштів, помилково зарахованих на її розрахунковий рахунок та повернутих протягом звітного періоду (наступних періодів)?


Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 292.11 ст. 292 Податкового кодексу визначено перелік коштів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку. Суми коштів, які помилково надійшли на розрахунковий рахунок фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку, не віднесено до зазначеного переліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ — це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Отже, якщо зарахування та повернення коштів, які помилково надійшли на розрахунковий рахунок фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку, відбулися в одному звітному періоді (за умови наявності письмового пояснення установи банку або іншого суб’єкта господарювання про помилкове зарахування коштів), такі кошти не включаються до доходу платника єдиного податку.

У разі якщо повернення помилково зарахованих коштів на розрахунковий рахунок відбулося в наступному звітному періоді, то така фізична особа — підприємець — платник єдиного податку повинна врахувати їх у складі доходу. При цьому фізична особа — підприємець — платник єдиного податку може здійснити перерахунок доходу у звітному періоді, в якому відбулось їх повернення, лише за умови наявності документів, що підтверджують помилкове зарахування коштів, зокрема письмового пояснення установи банку або іншого суб’єкта господарювання про помилкове зарахування коштів.

Визначення доходу у разі здійснення операцій з експорту товарів

Як визначається дохід фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку при здійсненні операцій з експорту товарів (робіт, послуг), якщо валютні кошти надходять на розподільчий рахунок та 50% валютної виручки підлягають обов’язковому продажу?


Відповідно до п. 292.5 ст. 292 Податкового кодексу дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Нацбанком України на дату отримання такого доходу.

Пунктом 4 постанови Правління Нацбанку України від 16.11.2012 р. № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі — постанова № 475) встановлено вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами (далі — вимога щодо обов’язкового продажу).

Згідно з п. 5 вищезазначеної постанови вимога щодо обов’язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 04.02.98 р. № 34, та у російських рублях.

Уповноважений банк зобов’язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов’язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (далі — розподільчий рахунок).

Розмір надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Нацбанку України, встановлено власною постановою від 16.11.2012 р. № 479, зокрема надходження в іноземній валюті, на які поширюються вимоги постанови № 475, підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України в розмірі 50%.

Відповідно до вимог пп. 5.3 п. 5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12.11.2003 р. № 492, на поточні рахунки в іноземній валюті зараховуються кошти, зокрема, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) через розподільчі рахунки.

Оскільки розподільчі рахунки виконують суто технічну функцію, то до складу доходу платника єдиного податку від здійснення операцій з експорту товарів (робіт, послуг) включаються сума валютної виручки, зарахована на валютний рахунок суб’єкта господарювання, та сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок в гривнях від обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України. Валютні кошти перераховуються у гривні за офіційним курсом Нацбанку України на дату надходження їх на валютний рахунок фізичної особи — підприємця.

При цьому до складу доходу фізичної особи - підприємця — платника єдиного податку включається сума позитивної курсової різниці від продажу іноземної валюти, що надійшла на валютний рахунок фізичної особи — підприємця.

Відмова у реєстрації платником єдиного податку

Чи є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку фізичної особи — підприємця наявність податкового боргу з податків, за якими контролюючий орган визначив податкові зобов’язання такій особі як несуб’єкту господарювання?


Відповідно до пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Однією з підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку згідно з пп. 299.6.1 п. 299.6 ст. 299 зазначеного Кодексу є невідповідність такого суб’єкта господарювання вимогам, встановленим ст. 291 Кодексу.

Податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Тобто наявність у фізичної особи податкового боргу з податків, за якими контролюючий орган визначив податкові зобов’язання такій особі як несуб’єкту господарювання, не є підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації платником єдиного податку за умови відповідності суб’єкта господарювання вимогам, встановленим ст. 291 Податкового кодексу.

Відображення в податковому розрахунку (форма № 1ДФ) виплаченого доходу підприємцю

За якою ознакою в податковому розрахунку (форма № 1ДФ) відображається сума оподатковуваного доходу, виплачена фізичній особі — підприємцю, отримана від виду діяльності, який не зазначено у документі, що підтверджує її державну реєстрацію?


Відповідно до п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу у разі якщо фізична особа — підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку — фізичних осіб.

Так, при виплаті доходу податковий агент відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу зобов’язаний утримати ПДФО із суми виплаченого доходу, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міндоходів України від 21.01.2014 р. № 49, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, відображається у податковому розрахунку за формою № 1ДФ за ознакою доходу «102».

Водночас згідно з п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу під час нарахування (виплати) фізичній особі — підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності у межах обраних видів такої діяльності, якщо фізичною особою — підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності, податкові агенти не утримують ПДФО у джерела виплати. При цьому сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) на користь таких фізичних осіб — підприємців, відображається у податковому розрахунку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу «157». Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Таким чином, сума оподатковуваного доходу, виплачена фізичній особіпідприємцю, отримана від виду діяльності, який не зазначено у документі, що підтверджує її державну реєстрацію, відображається в податковому розрахунку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу «157».


Підготувала Марія ДАНЮК, оглядач «Вісника»,
за сприяння: Тетяни ФЕДЧЕНКО, начальника відділу адміністрування податків, зборів із самозайнятих осіб
Управління адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб
Міністерства доходів і зборів України,
та Інформаційно-комунікаційного департаменту Міністерства доходів і зборів України

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42