Інтерв’ю

«Ніхто так і не почав торгувати газом і «мерседесами», перебуваючи на єдиному податку»

Реформування податкової системи — одне зі стратегічних завдань нової влади. Пропонуємо увазі читачів «Вісника» інтерв’ю з головою Комітету Верховної Ради України з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики Олександрою КУЖЕЛЬ, яка висловила свою точку зору на необхідні зміни.


В. — Олександро Володимирівно, один зі здобутків очолюваного Вами Комітету за останній часприйняття Закону  України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру». Як підприємці відгукуються про документ у дії? Чи відчувають вони полегшення у веденні бізнесу в Україні?

О. В. — Цей закон був дуже важкий у роботі, найважчий з усіх законопроектів, з якими я працювала. Він передбачав внесення змін до 36 законів, причому дуже різнопланових — починаючи з тваринництва і закінчуючи надрами й відходами. Але це був перший прорив за 20 років, адже скасовано 113 дозволів, які, на думку інвесторів, є найнеприйнятнішими в частині регулювання бізнесу.

Чи відчувають бізнесмени полегшення? Безперечно. Один із підприємців, який займається завезенням риби в Україну, через день після набрання Законом чинності сказав мені: «Олександро, всі в нашій фірмі п’ють шампанське за твоє здоров’я, бо ти нам допомогла зекономити 200 тис. дол. на місяць тільки на хабарях».

Хто найбільше відчув полегшення — так це ті, хто працює на ринку сільськогосподарської продукції. Бо, наприклад, за сертифікацію зерносховищ, яка була обов’язковою, доводилося сплачувати хабарі в розмірі 3 дол. з тонни зерна, а за сертифікацію самого зерна — 5 дол. з тонни. У середньому по ринку, за оцінками сільгоспвиробників, я зекономила їм 380 млн.  дол. обігових коштів. Відчутно, правда?

Є в Законі й інші невеликі зміни, пов’язані, наприклад, з відходами. Раніше кожному підприємцю, навіть тому, хто працює у кіоску, потрібно було погоджувати з Мінагрополітики України та екологічними інспекціями здійснення операцій з відходами. Ми це розмежували. Якщо діяльність підприємця призводить до невеликої кількості відходів, він нічого не декларує, просто сплачує за вивезення сміття. Той, у кого показник утворення відходів середній, подає декларацію про відходи. Якщо ж показник  великий, потрібно отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Загалом я вважаю, що це дуже важливий Закон.

В.Що збираєтеся ініціювати найближчим часом, аби бізнесу в Україні було вільніше дихати?

О. В. — Приємна новина вже є. Вчора (01.07.2014 р. — Ред.) прийнято в першому читанні нову редакцію Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Цей документ, авторами якого є всі члени Комітету, передбачає унікальні речі. По-перше, ліцензія видається безстроково — такого раніше не було. По-друге, ліцензія видається практично безкоштовно — за все потрібно сплатити лише 112 грн., тоді як раніше — 5, 8 тис. Гроші ж залишатимуться на місцях, тобто в тих регіонах, де отримують ліцензії.

Прийняття таких законопроектів, розробка й просування яких забирає чимало не тільки інтелектуальних, а й емоційних сил, дає справжнє задоволення. Над такими системними законами, вважаю, і повинна працювати Верховна Рада України найбільше.

На вересень перед Комітетом стоять два завдання: подати новий закон про державну підтримку малого й середнього бізнесу, над яким працюємо разом з експертами Міжнародної фінансової корпорації, а також важливий документ для всього бізнесу — новий законопроект про нагляд і контроль. Його готуємо, вивчаючи досвід регулювання бізнес-середовища в Європі. Усі законопроекти зараз розробляємо з орієнтацією на проєвропейську ідеологію.

В.Як іще революція гідності позначилася на роботі Комітету?

О. В. — Після Майдану в нас була непроста ситуація, адже, як Ви знаєте, в Комітеті однаковою мірою представлено всі фракції. Але ми домовилися не обговорювати закони з точки зору політики. Найголовніша вимога, якої маємо дотримуватися: голосувати за законопроект незалежно від того, хто його автор, якщо він покращує підприємницьке середовище. Інакше ми законопроекти не підтримуємо.

У цьому контексті учора ми «провели» в парламенті Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», за який отримали подяку від Посла ЄС Яна Томбінського. Документ є в переліку вимог, які повинна виконати Україна в частині Угоди про Асоціацію з ЄС. Аналогічний закон існує в багатьох країнах, і спрямований він на подолання корупції, щоб уряд не давав своїм родичам, друзям, колегам, однопартійцям фінансову допомогу на розвиток бізнесу, порушуючи таким чином конкуренцію.

В.Наприкінці лютого Ви стали ньюзмейкером щодо розділення Міндоходів України на податкову і митну служби...

О. В. — Так, вважали, що буде розділення.

В.І на посаду керівника відомства Ваша кандидатура активно обговорювалася, зокрема у Фейсбуці. А Ви відповідали, що це фейк...

О. В. — Було таке. Якби залишалося Міністерство доходів і зборів, а не служба під Міністерством фінансів, як зараз вирішили, я б могла його очолити й навести там лад. Але якщо ти підпорядкований міністру, а головна мета будь-якого міністра фінансів — зібрати якомога більше коштів і втримати баланс держбюджету, то не можеш провести заплановані реформи.

В.Нібито Державна фіскальна служба зрештою буде «під» Кабінетом Міністрів...

О. В. — Не повірю. Зараз не повірю, тому що тоді треба відновлювати Міністерство. Новий Закон України «Про Кабінет Міністрів України» не передбачає існування окремого центрального органу виконавчої влади такого типу. Автономними можуть бути, наприклад, новостворений Антикорупційний комітет, Люстраційний комітет. Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва не може бути «під» Міністерством, бо те Міністерство також потрібно буде перевіряти.

А в частині доходів і зборів, може, й доцільно було б повернутися до відродження податкової та митної служб. На жаль, наскільки мені відомо, там зараз непроста ситуація через старі кадри. Я б порадила провести повну переатестацію працівників, яка б суттєво змінила кадрову політику — вона має бути прозорою. А податкову міліцію ліквідувала б. Ця структура має увійти в єдиний фіскальний орган з протидії економічній злочинності, який повинен бути в країні.

В.Чого Ви очікуєте від нової влади як захисник інтересів бізнесу?

О. В. — Європейських реформ. Прем’єр-міністру, який заступив на цю посаду з урядом як камікадзе, в найтяжчі для України часи, потрібно дати можливість змінювати команду відповідно до проблем, що виникають у роботі. У нас багато людей вважають, що кожен може бути міністром. Це не так. Міністр — це насамперед дуже хороший менеджер. Крім того, ця людина повинна бути обізнаною і мати вольовий стрижень.

Відверто кажучи, те, на що сподіваюся, вже втілюється в реальність. Очікую не від влади, а від бізнесу таких кроків, як, приміром, нещодавно зробила група підприємців із м. Харкова. Вони прийняли рішення не давати більше хабарів. Я сказала: «Стою поряд із вами». Тобто такої позиції від бізнесу й очікую: коли він сам унеможливить існування поборів, корупції, рейдерства, не буде боятися, пристосовуватися, керуючись логікою, що краще сплатити, ніж воювати. Позиції бізнесу, який скаже: «Я не хочу жити так далі». По-новому це чи по-старому — не важливо. Головне — я хочу не давати хабарі, а працювати чесно.

В.В уряді оголосили про глобальні наміри переписати чинний Податковий кодекс. Яким Ви його бачите?

О. В. — Він має бути збалансованим, покликаним виконати завдання, яке дав Прем’єр-міністр, щодо зменшення кількості податків і розширення бази оподаткування. Але найперше, що має бути в Податковому кодексі, й обов’язково, — прозорість адміністрування податків, без корупційної складової, такої, яка є зараз із ПДВ.

В.Вашу кандидатську дисертацію було присвячено регіональним програмам підтримки підприємництва в Україні. Розумію, що це було давно, в 1999 році... Але як її ключові тези можна екстраполювати на нинішні реалії?

О. В. — Ви знаєте, тоді одразу було її впровадження. І до того треба повертатися, бо мало хто дбає про ідеологію зараз. Це, до речі, була третя дисертація, яку я писала. Писала, а потім кидала. Коли я почала дивитися регіональні програми, які мала візувати на той час, то виявила: всі вони ніби під копірку написані. А не може бути однакових програм у Чернівцях, Тернополі, Запоріжжі і Донецьку. Якщо в Чернівцях немає такої промисловості, як у Запоріжжі, де працюють металургійні, алюмінієві комбінати, феросплавні заводи тощо, то там на рівень промисловості питома вага малого бізнесу буде значно більшою.

Я пропонувала підходи до кожного регіону: за якими показниками оцінювати їх можливості, щоб програми розвитку були дієвими. І багато в чому це спонукало регіональну владу розвиватися, а не банально відписуватися. За моїми розробками захищено багато дисертацій, адже я виписувала регуляторну політику в Україні практично з нуля. Особисто давала експертний висновок на дисертації приблизно шести здобувачам ступеня кандидата наук. Гадаю, при бажанні Ви знайдете в Інтернеті значно більше.

В.Для здійснення кардинальних перетворень у державі, чи мог-ли б Ви стати членом команди Президента, враховуючи свій досвід роботи на керівних посадах у різних органах влади?

О. В. — Я працювала з багатьма командами. Принциповим є питання: для чого мене запрошують? Якщо Ви пам’ятаєте, я була членом Партії регіонів, коли мене запросила працювати в свою команду у кризовому 2009 році мій тоді політичний опонент Юлія Тимо-шенко. Моя вимога була зустрічною: піду, якщо підтримуватимете мої напрацювання. Якщо ж вони «завалюватимуться», робота не матиме сенсу. Коли працюю, часто згадую фільм «Свій серед чужих, чужий серед своїх». Якщо правильно виконуєш функцію голови Комітету, підтримуєш принципову позицію в питаннях регулювання підприємництва, колеги вважають тебе своїм ворогом. Дехто мене навіть запитував: «Олександро, за що ти мене так не любиш?» Та я ж із найкращими почуттями, але якщо подаються документи, які спотворюють ведення бізнесу, роблять його неконкурентним, зарегульованим, ніколи їх не підпишу, якою б приємною людиною не був заявник — другом, товаришем, ким завгодно.

Усі знають, що Кужель дуже конфліктна у відносинах — така посада. І я звикла. Не думаю, що можу зацікавити Петра Порошенка, бо зі мною складно домовитись. У нас із ним, напевно, відрізняються підходи до підбору кадрів. Я часто запрошую на посади людей, які не є моїми друзями. Знаєте, чому? Бо друзі вам ніколи правди не скажуть. І гадаю, це була перша пастка, яку дозволив собі Віктор Янукович, через що і «погорів».

В.Серед дискусій, що тривають нині в кабінетах можновладців,доцільність скасування ЄСВ із розширенням натомість бази оподаткування. Чи підтримуєте цю ідею?

О. В. — Мій законопроект щодо зміни адміністрування ЄСВ заре-єстровано в парламенті ще в грудні 2012 року. Дотепер його не розглядали, і це просто катастрофа.

В.Чому?

О. В. — Тому, що кожен Кабінет Міністрів проти. Всі вишукують можливості знайти якусь альтернативу цьому. Але законопроекти такі є — у мене, в Оксани Продан. І ми будемо наполягати, щоб їх виносили на розгляд.

Пригадуєте історію з єдиним податком, автором якого я була? Всі міністри тоді, у 1998 році, висловилися проти. А Віктор Пинзеник навіть застерігав: якщо підтримати Кужель щодо єдиного податку, то незабаром на ринках України торгуватимуть газом і «мерседесами», бо всі перейдуть до категорії «спрощенців». Але чомусь ніхто так і не почав торгувати газом і «мерседесами», перебуваючи на єдиному податку.

Точно знаю: завдяки єдиному податку вдалося зберегти велику кількість людей, які стали основою середнього класу в Україні, а доходи бюджету в результаті його впровадження щороку зростали.

А єдиний соціальний внесок... Проблема в тому, що він не стимулює виведення заробітної плати з «тіні». І нічого подібного не буде, якщо не запровадити реформу, аналогічну спрощеній системі оподаткування. Для цього потрібно зробити два кроки: знизити ставку ЄСВ, а зобов’язання з нього, які залишаться, розподілити між роботодавцем і працівником. Працівник, який сам відраховуватиме кошти на медичне страхування, страхування від нещасних випадків, безробіття тощо, усвідомлюватиме всю цінність допомоги держави в скрутних ситуаціях. На жаль, у нас поки що не навчилися мати вигоди від цього.

В.З 1 липня в Україні запроваджено оподаткування пасивних доходів...

О. В. — Завжди була проти. Воно доцільно тільки щодо великих сум доходів.

В.Так про великі суми ж і йдеться.

О. В. — Ну що таке велика сума? Для когось 170 тисяч — дуже великі гроші. А той, хто має великі статки, розіб’є ці суми між декількома банками або взагалі виведе в іноземні фінансові структури і таким чином уникне оподаткування. Вважаю, що не варто оподатковувати проценти з депозитних вкладів, оскільки люди несуть до банків гроші, з яких уже сплачено податки. З іншого боку, в багатьох країнах проценти оподатковуються, тож не дивно, що наша влада вирішила піти цим шляхом.

В.Ви народилися на Донеччиніу регіоні, багатому на працьовитих людей. Що відчуваєте, слідкуючи за останніми подіями в рідному краї?

О. В. — Звичайно, це біда. І не можна перекладати вину на якусь одну політичну силу. Ми всі несемо відповідальність за те, що відбувається. Я багато працювала з Кримом — була депутатом тамтешнього парламенту. І ще в 2010 році говорила, що Крим ми втратили, але ніхто не хотів цього чути.

Не можна людям нічого нав’язувати. Їх потрібно заохочувати, у тому числі в мовному питанні.

Донеччина — дуже складний регіон економічно. Луганської області вже фактично давно немає — є лише передмістя м. Донецька. У м. Кіровську, наприклад, із 34 тис.  мешканців лише 3 тис.  працюючих. Тому вони їздять до Росії гастарбайтерами, працюють ким завгодно, як і «західняки» їздять, тільки до Європи.

На Донбасі великі надії покладали на Януковича і розчарувалися, бо він їх зрадив, нічого не зробивши. Коли люди побачили, в якій фінансовій розбещеності жили колишній президент і його команда, багато хто відреагував спротивом. До того ж інформаційно регіон зазомбували. А зараз там гинуть багато хлопців з того й іншого боку, і це жахливо.

Як економіст гадаю: що далі будемо робити з цими територіями, яку потрібно мати любов до них, щоб допомогти їм відродитися.

В.Одна з Ваших порад молоді: «Поставте собі метуі сміливо крокуйте вперед». Чи можна, на Вашу думку, реалізуватися, відбутися в сучасній Україні?

О. В. — Цілком. Це як в «Алхіміку» Пауло Коельйо. Один із персонажів мріяв стати продавцем кукурудзи, став ним і був дуже щасливий. Другий хотів знайти філософський камінь і попри усі перешкоди досягнув своєї мети. Я так вважаю: хочеш ти бути водієм або, наприклад, зварювальником — це чудово. Але головне — ти повинен стати кращим у своїй справі. Тоді точно будеш забезпечений, адже хороших фахівців буквально носять на руках. Вони скрізь потрібні.

В.Чи досягла своєї мети політик і громадський діяч Олександра Кужель? Чи є щось таке, про що б за деякий час хотіли сказати: «Так! Я це зробила!»?

О. В. — Я досягла своєї мети, і знаєте, чому? Зберегла своє ім’я, і це, напевно, найдорожчий здобуток, який маю. Зберегти ім’я за 20 років у політиці вдається далеко не кожному.

Також важливо зібрати команду однодумців, бо сам ніколи не зможеш відбутися. Команда — це, власне, і є люди, які працюють з тобою, адже в тебе є ім’я. Найстрашніше ж — коли з тобою працюють, тому що в тебе є посада.


Розмову вела Ольга ГЕРМАНОВА

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42