Інтерв’ю

«Страховий сектор — своєрідний барометр економіки»

Останнім часом на долю українців випало чимало випробувань, пов’язаних із найнесподіванішими ризиками, — від можливості одного ранку прокинутися на території, окупованій сусідньою державою, аж до повної втрати рухомого й нерухомого майна і, що найстрашніше, цілком реальної загрози для життя і здоров’я через військові протистояння, розв’язані в Україні терористичними угрупованнями. Усі ці небезпеки мали б підсилювати тенденції до зростання попиту на добровільне страхування життя, майна та інші страхові продукти. Втім, страхові компанії, як зрештою будь-які інші організації, що пропонують інвестування коштів, поки що викликають у громадян недовіру і підозру. Якими є перспективи розвитку в Україні страхового бізнесу з огляду на складну поточну економічну та політичну ситуації, як привабити клієнтів і підвищити фінансову надійність страхових компаній, що наразі потрібно, аби забезпечити страховкою військових, які нині перебувають у зоні підвищеного ризику? На ці та інші запитання відповідає президент Ліги страхових організацій України, кандидат економічних наук, доцент Олександр ЗАЛЄТОВ.


В. — Олександре Миколайовичу, на сьогодні інвестиційна привабливість страхової індустрії в Україні набагато нижча, ніж у країнах Східної Європи. У чому вбачаєте причини низького інтересу населення до добровільного страхування майна, життя та здоров’я?

О. М. — Для будь-якої держави страховий сектор є невід’ємною частиною економіки й соціальної політики. З одного боку, страхування — це своєрідний барометр економіки, за показниками якого можна судити про її поточний стан, основні процеси й напрями розвитку. З другого, — страхування є досить ефективним інструментом у руках держави щодо проведення економічної та соціальної політики.

За розмірами страхових платежів на душу населення серед країн Східної Європи Україна істотно відстає. Наприклад, у 20 разів від Словенії, в 11 разів від Чеської Республіки та у 9 разів від Польщі.

Питома вага забезпеченості страховим захистом будівель приватного сектора в Україні становить лише 1%, добровільним медичним страхуванням — 2%, страхуванням життя — 8%, добровільним страхуванням від нещасних випадків — 7% населення, страхування туристів — 8% та страхування автомобілів — 12%.

На жаль, в Україні продовжує існувати хибна практика, коли громадяни, які завчасно уклали договори страхування свого майна від стихійних явищ, одержавши від страхових компаній відшкодування, втрачають право одержувати компенсації з державного та місцевих бюджетів. Відтак інтерес населення до добровільного страхування майна від природних катастроф розвивається дуже повільно.

Як свідчить динаміка останніх років, страхова індустрія України в цілому вийшла на певний рівень інвестиційної привабливості та представлена провідними транснаціональними страховими групами, але ще не стала реальним чинником стабільності національної економіки. За своїми інституційними та функціональними характеристиками вона не відповідає сучасним тенденціям, істотно відстаючи у глобальному процесі формування світової фінансової системи.

В.В Україні з’явилося так багато ризиків, включаючи й тероризм, ризик втрати життя, пов’язаний з воєнними діями. Як за цих обставин вибудовують свої стратегії страхові компанії, щоб здобути довіру громадян?

О. М. — У світовій практиці ризики тероризму та військові ризики не покриваються стандартними договорами страхування, а лише в рамках національних програм (США, Велика Британія, Німеччина, Іспанія тощо) або через страхові пули (Росія). Тому не варто очікувати, що в Україні найближчим часом масово продаватимуться зазначені страхові продукти, хоча попит на них, звісно, істотно зріс.

В.Які механізми можуть застосовувати страхові компанії, щоб привабити клієнтів і чого бракує самим компаніям, щоб бути конкурентоспроможними принаймні на внутрішньому ринку? Які зміни щодо стандартів страхової діяльності сприяли б підвищенню фінансової надійності страхових компаній?

О. М. — Перед страховим ринком України постає складне завдання щодо зростання обсягів та якості страхових послуг, підвищення рівня капіталізації та фінансової надійності страхових компаній, ліквідності їх активів.

Враховуючи велику кількість страхових компаній, що не входять до професійних об’єднань, відповідні державні органи об’єктивно не можуть проводити обговорення та консультування з кожним окремим учасником ринку, оскільки це потребує великих витрат. Проте консультування з окремими представниками ринку також не забезпечує репрезентативності.

Вагомі функції у галузі страхування можуть покладатися на саморегулювальну організацію. Розроблені професійними учасниками саморегулювальної організації ринку страхових послуг правила та стандарти страхової діяльності мають бути загальновизнані органами державної влади, суддями, споживачами як досконалий та реальний інструмент регулювання. Таке визнання можливе тільки за наявності прямих норм у Законі України «Про страхування».

В.Як прокоментуєте інформацію, оприлюднену Нацкомфінпослуг, що українські військовослужбовці незабаром можуть бути застраховані?

О. М. — Урядом України 25 грудня 2013 р. було ухвалено постанову № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Вона не передбачає страхування військовослужбовців. Проте запровадження такого страхування було б доцільно в рамках Національної програми фінансового забезпечення військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Для прийняття такого документа необхідна політична воля та певний час для підготовки відповідного нормативного акта.

В.На чому сьогодні можуть заробляти страхові компанії, враховуючи слабкий розвиток вітчизняного фондового ринку?

О. М. — Останніми роками співпраця фондового та страхового ринків посилюється та актуалізується, що відображається у ключових показниках розвитку. Зокрема, загальні обсяги інвестування страховиками коштів технічних резервів на фондовому ринку на кінець 2013 р. становили 2084,6 млн. грн., з яких частка вкладень у акції становила 64,8%, у державні цінні папери — 25,5%, і в облігації банків та корпоративного сектора — 9,7%.

За минулий рік страхові компанії зі страхування, іншого ніж страхування життя, отримали дохід на фондовому ринку у розмірі 343,8 млн. грн., що на 13,4% більше, ніж за 2012 р. В основному дохід у страхових компаній зі страхування, іншого ніж страхування життя, отримано за рахунок дивідендів від акцій (78,9%), а на операції з облігаціями припало лише 21,1%.

Загальні обсяги інвестування страховиками коштів резервів зі страхування життя на фондовому ринку на кінець 2013 р. становили 2104,8 млн. грн., з яких частка вкладень у державні цінні папери становила 79,9%, у акції — 12,7% і в облігації банків та корпоративного сектора — 7,4%.

За 2013 р. компанії зі страхування життя отримали дохід на фондовому ринку у розмірі 237,2 млн. грн., що на 29,9% більше, ніж за 2012 р. Дохід у компаній зі страхування життя отримано переважно від операцій з облігаціями, в тому числі державної позики (99,8%), а на операції з акціями припало лише 0,2%.

В 2014 р. очікується, що співпраця страхових компаній з професійними учасниками фондового ринку набуде ширшого розвитку, оскільки вже є вдалий досвід управління КУА страховими резервами страховиків. У разі прийняття нової редакції Закону України «Про страхування» запровадження інвестиційного страхування життя сприятиме активнішій інтеграції та співпраці представників ринку страхування життя та професійних учасників фондового ринку, що позитивно вплине на підвищення добробуту громадян та конкурентоспроможності вітчизняної економіки.


Розмову вела Інна ГОЛОВКО

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42