ПДФО

Оподаткування вартості майна, яке переходить платнику податку внаслідок поділу спільної сумісної власності

Розглянемо ситуацію: перебуваючи в офіційному шлюбі, подружжя придбало квартиру, право власності на яку було оформлено на дружину. У 2012 р.  шлюб між подружжям розірвано, при цьому лише у 2014 р. за взаємною згодою сторін було вирішено питання щодо поділу спільної сумісної власності, про що свідчить укладений договір дарування, внаслідок якого право власності на квартиру переходить до чоловіка. Водночас нотаріусом було повідомлено, що з суми вартості подарованої квартири необхідно було сплатити податок на доходи фізичних осіб. У зв’язку з цим виникає запитання: чи підлягає оподаткуванню вартість майна, яке переходить у власність платника податку внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя відповідно до Сімейного кодексу?


Згідно з п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу об’єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, що складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (нематеріальних активів), які надходять платнику податку за рішенням суду в результаті поділу спільної сумісної власності подружжя у зв’язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу (пп. 165.1.13 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу).

Рівність прав і обов’язків у шлюбі та сім’ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного та Цивільного кодексів.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 Сімейного кодексу).

Згідно зі ст. 61 цього Кодексу об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст. 63 Сімейного кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 Сімейного кодексу.

Так, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

При цьому договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Зазначену норму встановлено також Цивільним кодексом. Статтею 372 цього Кодексу передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

При цьому за рішенням суду частку співвласника може бути збільшено або зменшено з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до підпунктів 6.8 — 6.11 п. 6 глави 1 розділу ІІ Порядку № 296 договори про виділ частки в натурі майна (поділ), право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що встановлюють право власності на таке майно.

Укладення договору про поділ спільного майна припиняє спільну власність для усіх співвласників. У посвідчувальному написі нотаріусом зазначається про необхідність реєстрації прав за цим договором у порядку, встановленому чинним законодавством.

Якщо між учасниками спільної часткової власності виникають спори щодо визначення, зміни розміру часток, а також виділу частки спільного майна в натурі (поділу), нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії і роз’яснює заінтересованим особам їх право звернутися до суду для вирішення цих спорів.

Таким чином, підставою для застосування норм, встановлених пп. 165.1.13 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу, щодо невключення вартості майна до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, яке переходить платнику податку за добровільним рішенням подружжя в результаті поділу їх спільної сумісної власності, є додержання норм Сімейного кодексу в частині поділу майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна.

Водночас укладання правочину щодо дарування нерухомого майна тягне за собою інші правові наслідки.

Так, правове регулювання договору дарування регламентовано статями 717 — 727 Цивільного кодексу. Відповідно до ст. 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати у майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Пунктом 174.6 ст. 174 Податкового кодексу передбачено оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб.

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV Податкового кодексу для оподаткування спадщини.

Так, вартість будь-якого об’єкта спадщини (подарунка), що успадковується спадкоємцями (обдарованими), які не є членами сім’ї спадкодавця (дарувальника) першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу, тобто 5% (пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 вищезазначеного Кодексу членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Платник податку, котрий отримує дохід від особи, яка не є податковим агентом, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу).

Отже, оскільки договір дарування нерухомого майна (квартири) укладено після розірвання шлюбу, тобто подарунок отримано не від члена сім’ї першого ступеня споріднення, то до вартості об’єкта подарунка (квартири) має бути застосовано ставку податку на доходи фізичних осіб 5%. При цьому платнику податку за місцем податкової адреси необхідно подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію та сплатити до бюджету податок у визначений законодавством термін.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42