Інші податки

Грецький слід в історії української торгівлі та митної справи

У V — II ст. до н. е. на узбережжі Чорного та Азовського морів утворилося кілька центрів античної цивілізації — військових поселень і міст, які відіграли важливу роль у політичному, фінансовому та торговельному розвитку Півдня України. У переважній більшості вони були засновані греками і виникли як колонії грецької метрополії.


Першими такими містами були Пантікапей (м. Керч), Ольвія (поблизу м. Очакова), Херсонес (м. Севастополь), Тіра (на березі Дніпровського лиману) та інші. Найдавнішою грецькою колонією на території сучасної України була Борисфеніда — античне місто-держава на острові Березань у гирлі Дніпровсько-Бузького лиману (інші назви — Борисфен, о. Св. Еферія, о. Буян). Засновники міста — греки-колоністи з м. Мілета (півострів Мала Азія, нині належить Туреччині).

Поступово зростала економіка регіону, набирали обертів торгівля й фінансова база. Розвивалися сільське господарство, ремесла, мореплавство. Важливе місце в торгівлі з приморськими містами посідали тогочасні середземноморські центри — Хіос, Самос, Корінф, а дещо пізніше — Афіни. Активізувалася торгівля причорноморських купців з осілим населенням і кочовими племенами Лісостепу і Східної Європи. Уже у V — ІV ст. до н. е. Ольвія почала карбувати власну срібну, а потім золоту монету — асу, на лицьовому боці якої було зображення грецької богині Афіни. Запровадження монетарної системи сприяло розвитку торгівлі й водночас митної справи.

Доволі розвинутою в Ольвії була система керівництва податковою та митною справами, яка  називалася магістратурою, — відповідно «колегія дев’яти» та «колегія семи». Назва, вочевидь, походила від кількості членів цих колегій. Основу доходів Ольвії становила єдина система ввізних і вивізних мит на товари, а також суми від стягнення штрафів, конфіскації майна правопорушників тощо. Стягнуті податки й мито віддавалися на відкуп купцям і багатим мешканцям міста. «Колегія п’яти» водночас слідкувала за торговими оборудками, перевіряла ваги і порядок торгівлі на ринках міста, контролювала якість товарів, що продавалися населенню.

Вагому соціально-економічну функцію відігравали торгівля й митна справа в античному місті-фортеці Тіра, де починаючи з ІV ст. до н. е. розвивалися сільське господарство, ремесла, рибальство, виноградарство. У добре обладнаний порт фортеці заходило чимало суден з Греції та островів Середземного моря. Прямуючи далі вздовж узбережжя Чорного моря до Ольвії, Херсонеса і Феодосії, сплачували значні суми мита, які у повному обсязі надходили до скарбниці фортеці. Про важливе значення торгівлі в економіці Тіри свідчить чимала кількість амфор та інших виробів з різних регіонів античного світу, знайдених у колишньому порту міста. «Торговельної» ваги місту-фортеці додало карбування власної золотої монети — статеру, ціна якої на нумізматичних ринках нині сягає сотень тисяч доларів. Купці з Тіри вже протягом ІІ — І ст. до н. е. використовували свої гроші у торгівлі з Афінами, Істрією, Фівами, Аргосом та іншими грецькими полісами (містами-державами).

Із середини І ст. до н. е. Причорномор’я, а разом з ним Грецію та Малу Азію, захопив Рим, який розташував там війська та митні фортеці. Період грецького панування у причорноморських регіонах закінчився. Херсонес, Тіра, Борисфен, інші античні міста були підпорядковані римським правителям і почали сплачувати податки й торгові мита в імперську римську скарбницю.

Однак роль греків у становленні й розвитку української торгівлі й митної справи на цьому не закінчилася. Торговельний слід грецьких купців бере початок у середині ХVІІ ст. у самому центрі українських земель — у стародавньому місті Ніжині. Саме там, на перехресті шляхів з півдня на північ й із сходу на захід, з’явилися перші торговельні підприємства греків, які згодом об’єднались у Ніжинське грецьке братство.

Активна діяльність греків, насамперед у сфері зовнішньої торгівлі, підтверджується автентичними архівними документами. Так, 2 жовтня 1757 р. Богдан Хмельницький видав Універсал, яким дозволив ніжинським грекам створити окремий суд для свого купецького братства. Річ у тім, що місцева влада усіляко обмежувала грецьке купецтво й використовувала з цією метою підпорядкований міському магістратові міський суд. Пояснюючи мотиви такого рішення, гетьман зазначив, що торговельна діяльність греків потребує всебічного заохочення. Відтак він наказав старшинам, війтам і бургомістрам не втручатись у купецькі справи греків і дати їм змогу самим вирішувати свої спірні питання, узгоджувати взаємні претензії, чинити суд над челяддю й карати винних.

Зміцнення гетьманської держави знаменувалося посиленням усіх елементів державності — економіки, фінансів, митної справи, зовнішньої торгівлі. Торговельна політика гетьмана Богдана знайшла підтримку українського купецтва, у тому числі ніжинського. Ширилися торгові зв’язки міста з Гданськом, Вроцлавом, Ригою, Віднем, Стамбулом, Венецією, Кримом, Молдовою. Зростала торгівля з Московською державою. Зі свого боку, ніжинські купці відвідували Москву, Новгород, Тулу, інші російські міста. Експортували борошно, рибу, ліс, шкіру, переганяли великі табуни худоби.

Завдяки економічній політиці гетьманської держави та заходам ніжинського магістрату у сфері розвитку ремесел, промислів і торгівлі помітно збільшилися доходи городян і купецтва Ніжина. Виріс торговельний обіг. Значну роль у цьому відігравали міські ярмарки, які проводилися тричі на рік (у лютому, червні й жовтні)  й тривали по два тижні, де продавалися голландське та вроцлавське сукно, віденська сталь, тульське залізо, венеціанський кришталь, гончарні та скляні вироби тощо. Ніжинські греки у відповідь відвідували ярмарки зі своїм крамом в містах і селах України, Польщі, Молдови, Криму, Туреччини, розширюючи таким чином географію торговельних операцій.

З часом купці-греки відкрили власні торговельні контори, крамниці й склади в інших містах гетьманської держави. Зокрема, у Києві, на Подолі, осіло кілька сімей ніжинських торговців, які продавали в основному імпортний європейський товар. При цьому греки на підставі Універсалу гетьмана Богдана Хмельницького і наступних пільг, отриманих від гетьмана Івана Скоропадського (1708 — 1722 рр.), мали значні податкові й митні преференції. Хоча слід зазначити, що суми мита (евекта — вивізне, індукта — ввізне мито) на рубежі ХVІІ — ХVІІІ ст. були невисокими й становили приблизно 2% від вартості товару. І грецькі купці широко використовували надані гетьманською державою пільги, особливо у зарубіжній торгівлі. Поступово українське купецтво, промисловці ставали впливовим фактором самобутнього державного організму Гетьманщини, власниками значних фінансових і матеріальних ресурсів. І одне з провідних місць у цьому державному організмі посідало впливове грецьке купецтво.

Зросла також кількість греків-колоністів у Ніжині. Згідно з переписом 1711 р. у місті мешкало 232 греки, а вже в 1769 р. — 160 чоловіків-греків, кожен з яких мав окреме господарство. Переважна більшість з них займалася торгівлею так званим красним товаром: хутром, парчею, сукном, тютюном, винами та горілкою. Деякі грецькі промисловці мали власні мануфактурні підприємства: шкіряні заводи, пивоварні, млини тощо.

Однак у 1773 р. за рішенням царського уряду грецькі купці втратили пільги, надані гетьманом Богданом, на них було поширено «загальноміщанські» податки та повинності. Та працелюбні грецькі купці і промисловці ще довго працювали (й продовжують працювати) в Україні. І так само, як у давнину, вплітають свою квітку в загальний вінок розвитку економіки та соціально-культурних надбань народу України.

«Гарячі лінії»

Дата: 19 липня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00