Юридична практика

Розгляд скарг щодо віднесення до складу витрат підприємця вартості запчастин

Суть справи

Міндоходів України розглянуто повторну скаргу фізичної особи — підприємця А. на податкове повідомлення-рішення ДПІ щодо збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб.

Позиція платника

У скарзі фізична особа — підприємець А. просить скасувати зазначене повідомлення-рішення і вважає його таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Витяг з рішення

ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку (акт перевірки від 28.01.2014 р.) фізичної особи — підприємця А. щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

У ході перевірки встановлено, що фізична особа — підприємець А. у періоді, що перевірявся, отримував доходи від провадження видів діяльності за кодами КВЕД:49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Згідно з наданими до перевірки документами та поясненнями фізична особа — підприємець А. використала в діяльності два транспортні засоби — автомобілі марки DAF, модель 99 XF, вантажний сідловий тягач, за договорами оренди транспортного засобу № 1023 та № 1024 від 23.05.2010 р. з ТОВ «О».

Фізична особа — підприємець А. оподаткування доходів від провадження діяльності здійснювала на загальній системі оподаткування та була платником ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що фізичною особою — підприємцем А. в порушення вимог пунктів 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу віднесено до складу витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів за 2011 р., витрати на суму 44 355,60 грн. з вартості придбаних підприємцем запчастин.

Фізичною особою — підприємцем А. в ході перевірки було надано перевіряючим підтвердні документи на придбання запасних частин (накладні, податкові накладні, розрахункові документи, договори оренди транспортних засобів), які перевіряючими не було враховано при складанні акта перевірки.

У висновку акта перевірки ДПІ зазначено, що фізичною особою — підприємцем А. завищено витрати, пов’язані з підприємницькою діяльністю, на суму 44 355,60 грн. та занижено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 р. на суму 6653,34 грн.

ДПІ сформовано та направлено фізичній особі — підприємцю А. податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 р. про збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8316,68 грн., у тому числі за основним платежем — на 6653,34 грн. і штрафними санкціями — на 1663,34 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів в області від 31.03.2014 р. про результати розгляду первинної скарги зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 85.2 ст. 85 цього Кодексу платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 177 Податкового кодексу передбачено, що доходи фізичних осіб — підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особипідприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктами 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 зазначеного Кодексу до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Пунктом 177.5 ст. 177 Податкового кодексу встановлено, що фізичні особи — підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Нормами Положення № 102 визначено порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів, що поширюється на юридичних і фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів), незалежно від форми власності.

Згідно з п. 1.3 розділу І Положення № 102 технічне обслуговування — це комплекс операцій чи операція з підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування. Примірні переліки операцій з технічного обслуговування автомобільного транспорту наведено у додатках А, Б, В до Положення № 102. Операції, не передбачені цими переліками, не належать до технічного обслуговування автомобіля й розглядаються як поточний ремонт.

Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

В акті перевірки вчинено запис, що фізична особа — підприємець А. здійснювала діяльність згідно з КВЕД:49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», має транспортні засоби, які використовувала на умовах укладених договорів оренди.

Як свідчать обставини справи, в акті перевірки не наведено фактів, які б підтверджували невикористання придбаних запасних частин для транспортних засобів у господарській діяльності з метою отримання оподатковуваного доходу, та не наведено даних, які б засвідчували відсутність потреби здійснення зазначених витрат.

Враховуючи викладене та керуючись главою 4 Податкового кодексу, Міндоходів України скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13.02.2014 р. про збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та рішення Головного управління Міндоходів в області, а скаргу задоволено.

Оскарження рішень контролюючих органів за процедурами адміністративного оскарження та в судовому порядку збігається з висновками щодо правомірності віднесення фізичними особами — підприємцями до складу витрат вартості придбаних запасних частин, використання яких у господарській діяльності з метою отримання доходу підтверджується первинними документами.

«Гарячі лінії»

Дата: 2 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00