Юридична практика

Тимчасове ввезення громадянами транспортних засобів комерційного призначення

Для громадян, які перетинають митний кордон України, завжди були і залишаються актуальними питання, пов’язані з переміщенням автотранспортних засобів. Значна кількість таких питань стосується умов та порядку ввезення на митну територію України громадянами-резидентами автотранспортних засобів комерційного призначення.

З огляду на це листом № 11.1/2-12.2/2172-ЕП митницям було надано роз’яснення, які полягають, зокрема, у такому.

Відповідно до ст. 105 Митного кодексу у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються, зокрема, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у ст. 189 цього Кодексу та в додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, на умовах, визначених цим додатком.

Відповідно до п. «b» ст. 1 цього додатка комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Транспортні засоби комерційного призначення за визначенням, наведеним у п. 59 ст. 4 Митного кодексу, — це автотранспортні засоби, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного промислового чи комерційного транспортування товарів.

Згідно з п. «а» ст. 5 додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення для того, щоб можна було скористатися правом на пільги, що надаються цим додатком, транспортні засоби комерційного використання слід:

  • зареєструвати на території, яка не є територією тимчасового ввезення;
  • зареєструвати на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення;
  • ввозити та використовувати особам, які здійснюють діяльність з території, яка не є територією тимчасового ввезення.

При цьому п. «а» ст. 8 цього додатка та частиною третьою ст. 189 Митного кодексу визначено, що тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень. Статтею 9 цього додатка встановлено, що подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається одразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких їх було ввезено.

Відповідно до частини другої ст. 108 Митного кодексу строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів з урахуванням того, що ці транспортні засоби має бути реекспортовано відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких їх було ввезено.

Отже, автотранспортні засоби, що належать іноземним підприємствам і ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами з метою виконання функції з представництва інтересів таких підприємств в Україні, не можуть вважатися транспортними засобами комерційного використання.

З нормативною обґрунтованістю роз’яснень, наданих листом № 11.1/2-12.2/2172-ЕП, погодився Донецький апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 09.10.2013 р.

В іншій справі Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.08.2013 р. дійшов висновку, що визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що має підтверджуватись або білетно-обліковою документацією (при платному перевезенні осіб), або товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною CMR (при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів).

Такі висновки було зроблено апеляційним судом у зв’язку з нижченаведеними обставинами.

При перетині кордону позивачем було надано співробітникам митного органу контракт із словацькою компанією, свідоцтво про відрядження та довіреність.

Згідно з умовами зазначеного контракту позивач зобов’язується виконувати роботу агента компанії та торговельного представника, а також займатися дорученнями з перевезення пасажирів і вантажу.

Відповідно до п. 4 цього контракту метою ввезення транспортного засобу компанії на територію іноземних держав є комерційне використання — платне перевезення осіб та промислове (комерційне) платне та безоплатне перевезення вантажів.

Оскільки позивач задекларував режим тимчасового ввезення автомобіля, а згідно з частиною третьою ст. 189 Митного кодексу та п. «а» ст. 8 додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається лише за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на цій території, апеляційний суд дійшов висновку, що встановлена у контракті мета ввезення транспортного засобу — платне перевезення осіб та промислове (комерційне) платне та безоплатне перевезення вантажів — стосується виключно міжнародних перевезень.

За таких обставин на зазначені правовідносини, з огляду на їх предмет, поширюється дія Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу.

Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу встановлює, що під час перевезення пасажирів перевізник повинен видати індивідуальний або колективний квиток, в якому має бути зазначено назву та адресу перевізника.

Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону про автомобільний транспорт, відповідно до якого:

  • при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти повинні мати: дозвіл щодо узгодження умов і режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше 7%; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж;
  • при виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати: дозвіл України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (для нерегулярних і маятникових перевезень); білетно-облікову документацію.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої — тахографи.

При цьому згідно з положеннями ст. 1 Закону про автомобільний транспорт документи на вантаж — документи, визначені відповідно до Митного кодексу, Закону про транспортно-експедиторську діяльність, Закону про транзит вантажів, інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, є необхідними для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 9 Закону про транспортно-експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом при автомобільних перевезеннях може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Обов’язок перевізника надати митниці при перевезенні товарів автомобільним транспортом транспортні (перевізні) документи, комерційні документи (за наявності), які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів, встановлений частиною першою ст. 335 Митного кодексу.

Враховуючи, що у позивача немає жодних з перелічених документів, апеляційний суд погодився з відсутністю підстав вважати ввезений позивачем автомобіль транспортним засобом комерційного використання.

Ще в одній справі, в ухвалі від 15.10.2013 р., Київський апеляційний адміністративний суд зазначає таке.

Громадянин може тимчасово в’їжджати на територію України на транспортному засобі комерційного призначення зі звільненням від оподаткування і без застосування гарантії за умови, що зазначений транспортний засіб перебуває у власності юридичної особи, яка зареєстрована на території іншої держави, та використовується з комерційною метою.

При цьому такий громадянин повинен мати: документи, що підтверджують здійснення ним діяльності на користь юридичної особи — власника; належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу; документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України; документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення; документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.

Оскільки наданий позивачем контракт, посвідчення на відрядження та довіреність жодним чином не підтверджують комерційне використання ввезеного автомобіля на території України, його правомірно не було визнано посадовими особами митниці як транспортний засіб комерційного призначення.

Водночас, як зазначено у п. 60 частини першої ст. 4 Митного кодексу, транспортні засоби особистого користування — наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 т), 8711 згідно з УКТ ЗЕД і причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію винятково для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

У п. «с» ст. 1 додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення визначено, що приватне використанняце перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

При цьому ст. 1 Конвенції про тимчасове ввезення та п. 35 ст. 4 Митного кодексу встановлено, що поняття «особа» означає юридичну та фізичну особу.

Отже, апеляційний суд установив: митний орган вірно визначив, що ввезений позивачем транспортний засіб необхідно віднести до категорії транспортних засобів особистого користування, у зв’язку з чим до нього мають застосовуватися норми ст. 380 Митного кодексу.

Аналогічну позицію зайняв Львівський апеляційний адміністративний суд, який у постанові від 26.11.2013 р. зазначив: надані позивачем документи, а саме трудовий договір з іноземною фірмою, якій належить автомобіль, та видані на підставі цього договору документи про відрядження, не підтверджують комерційного використання цього автомобіля. А отже, рішення митниці про відмову у пропуску автомобіля через митний кордон України як транспортного засобу комерційного призначення є правомірним.

«Гарячі лінії»

Дата: 2 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00