Податок на майно

Оподаткування земель водного фонду

Статтею 3 Земельного кодексу встановлено, що земельні відносини, які виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.  До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.


Склад земель водного фонду

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 Земельного кодексу. До однієї із категорій земель, визначених ст. 19 цього Кодексу, віднесено землі водного фонду.

Так, до земель водного фонду належать землі, зайняті:

  • морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
  • гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
  • береговими смугами водних шляхів;
  • прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Слід зазначити, що для земельних ділянок, зайнятих прибережними захисними смугами, встановлено обмеження у їх використанні. Зокрема, на зазначених землях забороняється діяльність, що негативно впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їхньому призначенню: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття й обслуговування транспортних засобів та техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Право на землі водного фонду

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу води (водні об’єкти) є виключно власністю українського народу і надаються тільки у користування. Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 цього Кодексу, водний об’єкт — це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Винятком є замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га), які можуть безоплатно передаватись у власність юридичним особам та громадянам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За рішенням цих органів землі водного фонду у постійне користування надаються:

  • державним водогосподарським організаціям — для догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;
  • державним підприємствам — для розміщення та догляду за державними об’єктами портової інфраструктури;
  • державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям — для ведення аквакультури.

Також зазначеними органами із земель водного фонду можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Тобто такі земельні ділянки не можуть передаватись у власність громадянам у межах норм безоплатної передачі, визначених ст. 121 Земельного кодексу, у порядку, встановленому ст. 118 цього Кодексу.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначено ст. 116 Земельного кодексу. Зокрема, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності або користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок та ставки оподаткування

Податковим кодексом встановлено порядок та ставки оподаткування для різних категорій земель та суб’єктів господарювання залежно від цільового призначення земель, місця розташування земельних ділянок, наявності нормативної грошової оцінки.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до розділу ХІІІ цього Кодексу. Плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі статтями 269 та 270 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, а об’єктами оподаткування — земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні.

Земельний податок сплачується власниками земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійними землекористувачами. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов’язковим платежем, що сплачується орендарями за користування земельною ділянкою.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ст. 289 Податкового кодексу, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається органом Держагентства земельних ресурсів України.

Величина коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель розраховується за індексом споживчих цін за попередній рік. Нормативна грошова оцінка збільшуватиметься на відповідний коефіцієнт індексації лише у тому випадку, якщо індекс споживчих цін перевищує 110%. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення оцінки.

Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), оподатковуються за ставкою, встановленою у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Статтею 272 Податкового кодексу встановлено порядок оподаткування сільськогосподарських угідь, ст. 273 — земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення незалежно від місцезнаходження, а ст. 276 визначено особливості встановлення ставок земельного податку для окремих земельних ділянок.

Податок за земельні ділянки, що розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, справляється за ставками, встановленими у гривнях за 1 м2 по групах населених пунктів залежно від чисельності населення, з урахуванням відповідних коефіцієнтів, установлених пунктами 275.1 та 275.2 ст. 275 Податкового кодексу, та диференціації і затвердження ставок відповідними сільськими, селищними та міськими радами.

Особливості встановлення ставок земельного податку

Це питання визначено ст. 276 Податкового кодексу.

Зокрема, згідно з п. 276.1 цієї статті податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), надані для потреб водного господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3% від суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 Податкового кодексу, тобто від суми податку, обчисленого на загальних підставах.

Крім того, встановлено окрему ставку земельного податку в межах населених пунктів за водойми, надані для виробництва рибної продукції, яка становить 25% податку, обчисленого відповідно статей 274 та 275 Податкового кодексу.

Податок за земельні ділянки на землях водного фонду, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено, справляється за ставкою 1% від оцінки.

Розрахунок суми земельного податку за земельні ділянки на землях водного фонду, що розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, провадиться за ставками, встановленими ст. 280 Податкового кодексу.

Так, згідно з п. 280.1 зазначеної статті податок за земельні ділянки на землях водного фонду,  розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, обчислюється за ставкою 0,3% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

При цьому за земельні ділянки на землях водного фонду, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, податок обчислюється за ставкою 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Пунктом 286.1 ст. 286 Податкового кодексу встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр — це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Згідно зі сттями 193 та 204 Земельного кодексу Державний земельний кадастр — це єдина державна система відомостей про землі, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристики земель, їх оцінку, розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр призначено для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян і використовується, зокрема, для визначення розміру плати за землю (ст. 194 Земельного кодексу).

Наказом № 377 затверджено форми державної статистичної звітності, зокрема форму № 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності».

Класифікацію видів цільового призначення земель, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення, затверджено наказом № 548. Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Отже, суб’єкти господарювання, які мають у власності або постійному користуванні земельні ділянки на землях водного фонду, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки при визначенні податкового зобов’язання із земельного податку на відповідний рік повинні звернути увагу на правильність застосування ставки податку залежно від місця розташування земельної ділянки (у межах населених пунктів чи за їх межами) та наявність нормативної грошової оцінки.

Оренда земель водного фонду

Суб’єкти господарювання, яким із земель водного фонду органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування передано на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, є платниками орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на підставі укладених у встановленому порядку договорів оренди землі.

Типовий договір оренди землі затверджено постановою № 220 і передбачає, зокрема, визначення площі земель за їх складом та видами угідь, як об’єкта оренди, строк дії договору, орендну плату.

Розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється за формами, затвердженими постановою № 1724, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди землі чи продовження його дії.

При визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності необхідно врахувати, що згідно з п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу річна сума орендної плати не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки. При цьому річний розмір такої плати не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Порядок обчислення і сплати

Платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), крім фізичних осіб, самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Важливо зазначити, що при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею надається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Така довідка надалі в обов’язковому порядку надається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачуються щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Договір оренди водних об’єктів

З 1 липня 2013 р. набрала чинності постанова № 420, якою затверджено Типовий договір оренди водних об’єктів.

За цим договором об’єктом оренди є: вода (водний простір) водного об’єкта, у тому числі рибогосподарської технологічної водойми, а також земельна ділянка під водним об’єктом.

Зазначеним договором передбачено внесення орендарем орендної плати окремо за воду (водний простір) та за земельну ділянку за місцем її розташування. При цьому розмір орендної плати встановлюється у гривнях і в обов’язковому порядку зазначається відповідний код бюджетної класифікації, на який зараховується плата за воду, а також відповідний код бюджетної класифікації, на який зараховується орендна плата за земельну ділянку.

Обчислення розміру орендної плати за водний об’єкт здійснюється відповідно до Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об’єкти, затвердженої наказом № 236.

Розмір орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму обчислюється згідно з Методикою визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об’єкта рибогосподарської технологічної водойми, затвердженою наказом № 11.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42