Юридична практика

Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Суть справи

На думку суб’єкта господарювання, відповідальність за порушення термінів здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі — ЗЕД) до нього застосовано неправомірно, оскільки він не є відповідальною особою за дотримання строків, установлених ст. 1 Закону № 185.

Судове рішення

Верховний Суд України (далі — ВСУ), підтримуючи позицію органу доходів і зборів при розгляді справи № 21-95а14 за позовом ПАТ «С» (комісіонер) про визнання протиправним та скасування рішення, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи встановлено, що між  ДП «З» (комітент) та ПАТ «С» укладено договір комісії, за яким комісіонер зобов’язується за винагороду здійснити від свого імені, за рахунок та в інтересах комітента зовнішньоекономічні угоди з продажу двох газотурбінних двигунів, які постачаються на дожимну компресорну станцію газового родовища «Найип», Туркменістан.

На виконання договору комісії ПАТ «С» (підрядник) уклало з державним концерном «Т» (замовник, далі — концерн) контракт, за яким підрядник зобов’язався виконати будівництво «під ключ» (проектування, виготовлення і постачання обладнання та матеріалів, будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, введення в експлуатацію, навчання персоналу та послуги з сервісного обслуговування протягом першого року експлуатації) дожимної компресорної станції з установкою підготовки газу на родовищі «Найип» та азотно-кисневої станції з резервуаром для зберігання газоподібного азоту.

У зв’язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом ПАТ «С» звернулося до Мінекономіки України щодо продовження строків здійснення розрахунків за зазначеним зовнішньоекономічним контрактом.

За результатами розгляду листа ПАТ «С» Мінекономіки України своїм висновком продовжило відповідні строки здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

У подальшому, здійснюючи заходи контролю за поверненням валютних цінностей із-за меж України, органом доходів і зборів було проведено позапланову перевірку ПАТ «С», за результатами якої складено акт та винесено рішення, яким до суб’єкта господарювання застосовано пеню за несвоєчасне здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Не погоджуючись із застосованими заходами відповідальності, ПАТ «С» звернулося з позовом до суду, в якому просило їх скасувати та визнати протиправними дії органу доходів і зборів.

Рішенням суду першої та апеляційної інстанцій позов задоволено повністю.

Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ) своєю постановою рішення суду першої та апеляційної інстанцій змінив, позов задовольнив частково: скасував рішення органу доходів і зборів у частині застосування до ПАТ «С» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 74 669 грн. 81 коп. та в частині посилання на частину другу пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, а у задоволенні позовних вимог про скасування застосованих органом доходів і зборів штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 294 022 грн. 99 коп. відмовив.

Не погоджуючись із таким рішенням ВАСУ, ПАТ «С» звернулося до ВСУ з відповідною заявою, в якій рішення ВАСУ просило скасувати, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

На обґрунтування заяви надано копію постанови ВАСУ від 10.01.2012 р. (справа № К/9991/19606/11, К/9991/21284/11), яка, на думку ПАТ «С», підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме ст. 1 Закону № 185.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку про правомірність застосування органом доходів і зборів до ПАТ «С» штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за порушення строків розрахунків в іноземній валюті за експортною операцією з поставки товару (газотурбінні двигуни) згідно з ВМД, посилаючись на те, що при виконанні зовнішньоекономічного контракту, укладеного на виконання договору комісії, ПАТ «С» як комісіонер є особою, яка відповідальна за дотримання строків, передбачених ст. 1 Закону № 185, а в разі недотримання цих строків зобов’язана нести відповідальність, передбачену ст. 4 зазначеного Закону.

Такого висновку касаційний суд дійшов виходячи з того, що однією з визначальних ознак відносин сторін за договором комісії є те, що комісіонер при виконанні доручення комітента укладає обумовлений договором комісії правочин в інтересах та за рахунок комітента та є стороною цього правочину, в якому виступає від свого імені. Відповідно, при укладенні такого правочину саме комісіонер набуває всього обсягу прав і обов’язків за таким договором, за винятком обмежень, установлених законом та договором комісії. Отже, саме комісіонер є правомочною стороною у зовнішньоекономічному контракті, укладеному на виконання договору комісії, щодо пред’явлення покупцю вимоги сплатити встановлену контрактом вартість поставленого товару в установлений контрактом строк, а в разі невиконання цього обов’язку нерезидентом звернутися з відповідним позовом до суду, що відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 185 є підставою для зупинення нарахування пені. Відтак на комісіонера як на сторону зовнішньоекономічного контракту покладається відповідальність за дотримання встановлених законодавством таких обмежень при здійсненні ЗЕД, як, наприклад, обмеження щодо строку розрахунків в іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічного контракту. Крім того, у справі відсутні обставини, які б свідчили про узгодження ПАТ «С» із комітентом строків розрахунків з нерезидентом при укладенні зовнішньоекономічного контракту, обізнаність комітента щодо цих строків. Виручка за експортоване обладнання зараховувалася нерезидентом на банківський рахунок ПАТ «С». За таких обставин комітент не мав ні юридичних, ні фактичних підстав для забезпечення дотримання нерезидентом строків розрахунків, установлених контрактом і ст. 1 Закону № 185.

Водночас у постанові ВАСУ від 10.01.2012 р. (справа № К/9991/19606/11, К/9991/21284/11), наданій на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про безпідставність застосування органом доходів і зборів до товариства (комісіонера) штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 4 Закону № 185, посилаючись на те, що товариство фактично не є ні виробником, ні експортером товару, валютну виручку як засіб платежу не використовувало, оскільки реалізовувало товар за договором комісії, а тому не є відповідальною особою за дотримання строків, передбачених ст. 1 Закону № 185. Виходячи з системного аналізу положень цього Закону відповідальною особою за здійснення розрахунків за експортними операціями є експортер відповідного товару, на якого цим Законом покладено обов’язок отримання виручки за експортований товар у 180-денний строк з моменту здійснення такого експорту.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ виходить із такого.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної ВМД) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), правінтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною першою ст. 4 зазначеного Закону визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 та 2 Закону № 185, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналіз наведених норм свідчить, що за операціями у сфері ЗЕД виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної ВМД) продукції, що експортується, а у разі порушення зазначених строків резиденти зобов’язані нести відповідальність, передбачену ст. 4 Закону № 185.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною четвертою ст. 1016 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов’язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «С» відповідно до умов договору комісії, укладеного між ним та ДП «З», уклало з концерном зовнішньоекономічний контракт, за яким зобов’язалося виконати будівництво «під ключ» дожимної компресорної станції з установкою підготовки газу на родовищі «Найип» та азотно-кисневої станції з резервуаром для зберігання газоподібного азоту.

Згідно з п. 4.1 контракту концерн (замовник) зобов’язався сплатити певну суму коштів (вартість виконаних ДП «З» робіт та вартість поставленого обладнання) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «С» (підрядника). При цьому пп. 4.1.1 цього пункту передбачено, що 95% від суми замовник перераховує окремими платежами у розмірі 100% вартості фактично виконаних робіт (частини робіт) та (або) поставленої партії обладнання, зазначеної в актах приймання-передачі, на рахунок ПАТ «С» протягом 20 днів з дня пред’явлення в банк замовника оригіналу та копії рахунка (інвойсу), виписаного підрядником, а також оригіналу та копії акта приймання-передачі виконаних робіт (частини робіт) та (або) акта приймання-передачі обладнання (партії обладнання).

Відповідно до підпунктів 5.1, 5.2 п. 5 контракту його загальна вартість, зазначена в пп. 3.1 п. 3, включає оплату податків, мита та зборів, які підлягають сплаті на території Туркменістану та за його межами. Підрядник несе відповідальність за сплату всіх податків, мита та зборів, які накладаються відповідними органами інших країн поза територією Туркменістану і на території Туркменістану при виконанні або у зв’язку з виконанням контракту (крім сплати ПДВ на території Туркменістану).

У зазначеному зовнішньоекономічному контракті ПАТ «С» виступало як комісіонер, який за дорученням ДП «З» виконав певний обсяг робіт та отримав від концерну виручку в іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку з порушенням строків розрахунків, передбачених контрактом та ст. 1 Закону № 185. У справі відсутні докази на підтвердження того, що ПАТ «С» повідомляло ДП «З» про порушення нерезидентом строків виплати заборгованості. У зв’язку із зазначеним, органом доходів і зборів винесено рішення про нарахування ПАТ «С» пені за порушення строків розрахунків у іноземній валюті за операціями у сфері ЗЕД.

На підставі системного аналізу положень Цивільного кодексу та Закону № 185, умов договору комісії та контракту колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що за порушення строків, передбачених ст. 1 Закону № 185, комісіонери, які за операціями у сфері ЗЕД отримують виручку в іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку, несуть відповідальність, передбачену ст. 4 цього Закону.

За таких обставин ВАСУ у справі, що розглядається, дійшов правильного висновку про правомірність застосування органом доходів і зборів до ПАТ «С» штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за порушення строків розрахунків у іноземній валюті за експортною операцією з поставки товару (газотурбінні двигуни), посилаючись на те, що при виконанні зовнішньоекономічного контракту, укладеного на виконання договору комісії, ПАТ «С» як комісіонер і суб’єкт зовнішньоекономічної угоди одночасно за порушення строків, передбачених ст. 1 Закону № 185, несе відповідальність, установлену ст. 4 цього Закону.

Враховуючи зазначене, ВСУ за результатами розгляду скарги ПАТ «С» залишив її без задоволення, а оскаржуване судове рішення ВАСУ — без змін.

«Гарячі лінії»

Дата: 2 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00