Митна справа

Виконання митних формальностей щодо припасів

Останнім часом від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності надходить чимало звернень стосовно надання роз’яснень щодо застосування вимог частини першої ст. 223 Митного кодексу та ст. 37 Закону про ЗЕД. Розглянемо, з чим саме це пов’язано.

Як встановлено п. 48 частини першої ст. 4 Митного кодексу, припаси — це:

  • товари, призначені для споживання пасажирами та членами екіпажів (бригад) на борту транспортних засобів незалежно від того, продаються ці товари чи ні;
  • товари, необхідні для експлуатації й технічного обслуговування транспортних засобів на шляху прямування та у пунктах проміжних стоянок чи зупинок (у тому числі пально-мастильні матеріали), крім запасних частин та устаткування, які знаходяться у транспо
  • товари, які призначаються для продажу на винос пасажирам та членам екіпажів (бригад) транспортних засобів і знаходяться у цих транспортних засобах на момент прибуття на митну територію України або доставляються на них під час перебування на цій території.

Митним формальностям щодо припасів присвячено главу 34 Митного кодексу, зокрема згідно з частиною першою ст. 223 якої припаси при дотриманні умов, установлених цим Кодексом, переміщуються через митний кордон України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас у разі якщо до одного з учасників зовнішньоекономічного договору про постачання припасів застосовано спеціальну санкцію — індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у зв’язку з порушенням таким суб’єктом Закону про ЗЕД та/або пов’язаних з ним законів України, контролюючий орган вимагає надання разової (індивідуальної) ліцензії при здійсненні митного оформлення припасів.

Чи є правомірними такі вимоги контролюючого органу?

Враховуючи те, що згідно з пп. 14 п. 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом № 634, завдання щодо застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених Законом про ЗЕД, забезпечення реалізації єдиної митно-тарифної політики, а також щодо здійснення заходів для забезпечення функціонування системи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі — Мінекономрозвитку України), Міндоходів України звернулося до цього міністерства з проханням висловити свою позицію з порушеного питання.

Роз’яснення Мінекономрозвитку України було надано листом № 4121-11/18383-03, в якому повідомлялося про те, що частина перша ст. 223 Митного кодексу містить загальні положення щодо порядку переміщення припасів через митний кордон України.

Водночас п. 13 ст. 4 Митного кодексу визначає заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності як не пов’язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони
та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров’я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного
середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини.

Підпунктом 14.1.61 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначено як один із заходів нетарифного регулювання.

Тобто під ліцензуванням як одним з видів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти встановлення обмежень (заборон) для захисту внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, для охорони здоров’я та життя людей і тварин, охорони навколишнього природного середовища, захисту прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також для охорони національної культурної та історичної спадщини.

Отже, ліцензування як захід нетарифного регулювання носить превентивний (запобіжний) характер і застосовується з метою недопущення порушення законодавства України.

Відповідно до частини першої ст. 238 Господарського кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання може бути застосовано уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 Господарського кодексу визначено індивідуальний режим ліцензування як вид адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 37 Закону про ЗЕД за порушення цього або пов’язаних з ним законів України до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності може бути запроваджено такі спеціальні санкції:

  • накладення штрафів;
  • застосування індивідуального режиму ліцензування;
  • тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Положення Закону про ЗЕД щодо запровадження спеціальних санкцій містять загальний характер і можуть застосовуватися до всіх суб’єктів господарської діяльності, які порушують відповідні норми законодавства України.

Пунктом 1.5 Положення № 47 визначено, що разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для митного оформлення товарів і здійснення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано спеціальні санкції.

Метою митного оформлення, як зазначено в листі № 4121-11/18383-03, відповідно до частини першої ст. 246 Митного кодексу є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі та транзиту через її територію товарів. При цьому згідно з п. 23 ст. 4 вищезазначеного Кодексу під митним оформленням слід розуміти виконання відповідних митних формальностей. Главою 34 цього Кодексу визначено митні формальності щодо припасів.

На завершення викладеного Мінекономрозвитку України зроблено такі висновки:

  • положення частини першої ст. 223 Митного кодексу та ст. 37 Закону про ЗЕД містять норми, які відрізняються за своїм законодавчим врегулюванням, змістом, порядком застосування і, відповідно, породжують різні правові наслідки;
  • здійснення митного оформлення товарів, що постачаються як припаси суб’єктами (суб’єктам) зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування, передбачену ст. 37 Закону про ЗЕД, можливе за наявності отриманої відповідно до норм законодавства разової (індивідуальної) ліцензії.

«Гарячі лінії»

Дата: 2 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00