Юридична практика

Оскарження платником податків актів за проведеними перевірками

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути предметом оскарження в суді

Суть справи. На думку платника податків, органом доходів і зборів було грубо порушено норми чинного законодавства при проведенні перевірки та оформленні її результатів, що, у свою чергу, є безумовною підставою для визнання дій зазначеного органу протиправними.

Судове рішення. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію органу доходів і зборів при розгляді справи № К/9991/50501/12 за позовом ТОВ «П» про визнання дій протиправними, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи встановлено, що органом доходів і зборів з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «П» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків вручено керівнику підприємства відповідний запит на надання матеріалів і документів. Однак останній у встановлені строки до органу доходів і зборів нічого не надав, за податкової адресою не перебуває.

Зважаючи на зазначене, органом доходів і зборів складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки та підтвердження господарських відносин суб’єкта господарювання з його контрагентами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «П» про визнання дій протиправними, дійшов висновку щодо наявності в діях органу доходів і зборів порушень при проведенні перевірки та складанні акта перевірки.

У свою чергу суд апеляційної інстанції, змінюючи резолютивну частину постанови, виходив з того, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі та зроблено висновок, але резолютивну частину рішення сформульовано нечітко.

ВАСУ, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що в адміністративному суді можуть оскаржуватись лише ті рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень (тобто правові акти), що призводять до виникнення юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та обов’язків у певних осіб.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише у разі існування спірних правовідносин, тобто у разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють чи припиняють права й обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб’єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи, у тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб’єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Бездіяльність суб’єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи, у тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб’єктом владних повноважень для реалізації наданої йому компетенції.

При цьому оспорювані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб’єктивні права й обов’язки або шляхом позбавлення можливості повністю чи частково реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов’язку.

Отже, у порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії чи бездіяльність є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов’язків.

Згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов’язки учасників спірних відносин.

У свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не обов’язкові ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи й у разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов’язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акта перевірки, а так само дій щодо включення до акта перевірки будь-яких даних.

Відповідно до вимог п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою отримання податкової інформації органи ДПС мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу та якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їхньої реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу ДПС та платниками податків або їх законними представниками (за наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені Податковим кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати.

Діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов’язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акта не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акта перевірки. Водночас таке право виникає на підставі п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу у зв’язку із самим фактом складання акта безвідносно до його конкретного змісту.

Враховуючи викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб’єктивних прав і не створюють для нього жодних додаткових обов’язків. З урахуванням цього ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акта певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

Діяльність контролюючого органу з оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акта перевірки та формування його змісту, не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах. У зв’язку з цим у судів відсутні підстави для задоволення позовів платників податків, якщо змістом позовних вимог є визнання протиправними актів перевірки та/або дій контролюючого органу зі складання таких актів чи включення до їх змісту певних висновків.

Отже, дії органу доходів і зборів щодо складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «П» не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків позивача, а також установлених законом умов їх реалізації.

Таким чином, колегія суду доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «П» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанцій досліджено повно, проте суди порушили та неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, ВАСУ за результатами касаційного розгляду зазначені рішення скасував, у задоволенні позову ТОВ «П» відмовив повністю.

Окремі порушення, допущенні при призначенніта проведенні перевірки, не можуть бути підставою для скасування її результатів

Суть справи. На думку платника податків, недотримання підстав для проведення перевірки є підставою для скасування її результатів та звільнення платника податків від будь-якої відповідальності.

Судове рішення. ВАСУ, підтримуючи позицію органу доходів і зборів при розгляді справи № К/800/56894/13 за позовом ТОВ «Г» про визнання дій протиправними, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду зазначеної справи встановлено, що за наказом в. о. начальника органу доходів і зборів районного рівня було призначено проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Г» щодо правомірності формування податкових зобов’язань з причин неподання платником обґрунтованої відповіді з документальним підтвердженням на обов’язковий запит податкового органу.

Надаючи правову оцінку правомірності призначення цієї перевірки та діям органу доходів і зборів з її проведення, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо підтвердження наявності обставин, з якими пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу пов’язує проведення позапланової виїзної перевірки платника. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не направлявся запит платникові в порядку наведеної норми Кодексу, тоді як суд апеляційної інстанції послався на те, що листи ТОВ «Г», спрямовані на адресу органу доходів і зборів, свідчать про отримання ТОВ «Г» відповідних запитів.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи ДПС мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні й документальні перевірки проводяться органами ДПС у межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 цього Кодексу посадові особи органу ДПС мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу ДПС, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — платника податків, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада і прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку в такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу ДПС або його заступника, що скріплений печаткою органу ДПС.

Непред’явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу ДПС до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, платник податків, який вважає порушеними порядок і підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. У даному випадку податковим органом фактично реалізовано його компетенцію на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому як наказ про призначення перевірки, так і дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Викладене обумовлює правильність рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій органу доходів і зборів з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Г» з питань правомірності формування податкових зобов’язань та щодо скасування наказу про призначення цієї перевірки, безвідносно до мотивів, якими таке рішення мотивовано.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами розгляду справи в касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову залишив без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Г» — без задоволення.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42