Юридична практика

Формування податкового кредиту з ПДВ за договорами про надання послуг

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для визначення податкового кредиту з ПДВ судами беруться до уваги такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції, зв’язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.


Суть правовідносин полягає в такому.

Судами апеляційної та касаційної інстанцій в ухвалах від 20.05.2014 р. у справі № К/800/66402/13 та від 21.11.2013 р. у справі № 810/1874/13-а підтримано позицію суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог платника податків.

Окружним адміністративним судом у постанові від 10.06.2013 р. зазначено таке.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки. Згідно з цим актом установлено такі порушення: занижено ПДВ на загальну суму 91 283,17 грн.; до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) безпідставно віднесено витрати, не пов’язані з виконанням поставок товарів (наданням послуг), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2855,01 грн.

На момент проведення перевірки податковим органом не встановлено жодного документального підтвердження причетності автомобілів до перевезення товару від платника до контрагента, що свідчить про проведення контрагентом транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди.

Взаємовідносини платника з контрагентом не спричиняли реального настання правових наслідків та мали ознаки безтоварних операцій.

Під час перевірки податковим органом установлено, що проведення операцій з перевезення сипучих будівельних матеріалів контрагента не підтверджується при врахуванні реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, а також технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже, при укладанні правочину з платником у частині надання йому послуг з перевезення сипучих матеріалів контрагент ставив на меті не його виконання відповідно до передбачених договором умов, а надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування для них податкового кредиту за операціями, які реально не здійснювались, а були оформлені лише документально.

Таким чином, платником податків безпідставно сформовано податковий кредит за серпень 2011 р. за податковими накладними, виписаними контрагенту, які не можуть розглядатись як належне підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Під час перевірки податковим органом установлено, що між платником (замовником) і контрагентом (виконавцем) було укладено два договори про надання послуг будівельних машин та механізмів — від 22.07.2011 р. та від 01.08.2011 р.

Проте на вимогу суду позивачем не надано передбачених договорами з контрагентом письмових заявок-замовлень.

Позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні на підтвердження виконання укладених договорів з контрагентом. При їх дослідженні виявлено відсутність номера подорожнього листа, документів, що прямують з вантажем, підпису особи, яка дозволила відпуск, підпису та ПІБ водія-експедитора, який прийняв товар, номера довіреності, підпису вантажоодержувача, а також будь-яких відомостей у графі «Транспортні послуги». Крім того, в деяких товарно-транспортних накладних відсутні відомості у графі «Вантажно-розвантажувальні операції».

На підтвердження ведення обліку видачі пально-мастильних матеріалів за серпень 2011 р. платником надано відомості такого обліку, при дослідженні яких виявлено відсутність порядкового номера відомості.

На вимогу суду позивачем не надано інших доказів здійснення транспортних послуг.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону про бух-облік визначено, що первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено пунктами 1.2 та 2.1 Положення № 88.

Статтею 9 Закону про бухоблік встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише первинні документи, складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наказом № 488 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов’язкове застосування всіма суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Перевезення вантажів регламентується Законом про автотранспорт і Правилами № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних актів для виконання послуги укладається договір автоперевезення у письмовій формі (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Згідно з Правилами № 363 підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у разі використання автомобіля, робота якого оплачується виходячи з часу його роботи у замовника, — тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, які оформляються відправником вантажу. Підприємство-автоперевізник виписує подорожній лист.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг мають підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами й іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Водночас, як зазначалося судом, рішення про донарахування зобов’язання з податку на прибуток та з ПДВ прийнято податковим органом у зв’язку з непідтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутністю необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв’язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції, зв’язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Внаслідок вивчення наданих документів підтверджено відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у контрагентів платника та можливості виконання ними укладених із позивачем договорів.

Судом також взято до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання). Суд враховує також, що актом перевірки контрагента позивача встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42