Статті

Ігри без правил

Бізнес на азарті: чи вдасться українській владі повернути його в законодавче поле?

Нинішня ситуація в Україні, коли з різних причин, у тому числі через війну, розв’язану сусідньою державою, наша фінансова система опинилася під загрозою, не залишає чиновникам альтернатив у питанні розширення бази оподаткування. Мета — збалансувати дохідну й витратну частини держбюджету. Засоби, за прогнозами фахівців Мінфіну України, є цілком виправданими, адже у випадку узаконення грального бізнесу до державної скарбниці додатково надійде близько 1 млрд. грн.


Гроші «повз касу»

Втім, це перспектива наступного року, і то якщо парламентарії підтримають пропозиції Мінфіну щодо законодавчого врегулювання грального бізнесу, в тому числі лотерей. Так, того самого бізнесу, який формально перебуває під забороною понад п’ять років, з 25 червня 2009 р. — дати набрання чинності відповідним законом, яким було накладено табу не лише на організацію такого бізнесу, а й на участь в азартних іграх. Тоді причиною кардинального рішення керівництва держави стала пожежа в одному із закладів Дніпропетровська, яка забрала дев’ять людських життів. Нині ж гральний бізнес комфортно почувається в «тіні», а гроші, які «непосильною працею» заробляють ділки від азарту, проходять повз касу.

Із року в рік у головний кошторис держави кочує норма, згідно з якою зі спецфонду передбачено фінансування заходів з надання допомоги онкохворим дітям, підтримки культури і спорту за рахунок у тому числі коштів, отриманих від проведення державних лотерей в Україні. У Мінфіні замислилися над тим, як реально залучити ці гроші до бюджету. Боротьба з гральним бізнесом схожа на війну з триголовим змієм — показове нищення слотів бульдозерами чи розбивання кувалдами дає сумнівний ефект, тоді як щороку, за підрахунками громадської організації «Міжнародна правозахисна асамблея «Антикорупційне бюро України», в кишенях власників грального бізнесу осідає 1 млрд. дол. І це тільки в Києві.

Законодавчі прогалини

В країні з перманентним правом вибору, де попередники обіцяють, а наступники не виконують (бо не вони ж давали обіцянки), відсутність чіткого регулювання тієї чи іншої сфери, тим більше такої слизької, як гральний бізнес, — не дивина. У згаданому 2009 р. у місячний термін мали бути розроблені нові правила функціонування гральної справи, які б дали можливість, з одного боку, ефективно її контролювати, з іншого — мати суттєвий приріст дохідної частини бюджету. Але цього не сталося, і недовго перебуваючи в сум’ятті, організатори ігор сховалися в «затінку».

Та й при діючому на повну потужність бізнесі суперечність у нормативно-правових актах, що його регулювали, нерідко давала змогу не виконувати закони й оскаржувати численні правопорушення, виявлені контролюючими органами. Насамперед потрібно було мати чималу кількість дозвільних документів. Торгові патенти на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу придбавалися щороку на кожне гральне місце окремо (4,2 тис. грн. — гральний автомат з грошовим або майновим виграшем, 192 тис. грн. — гральний стіл з кільцем рулетки). Ліцензій же на провадження діяльності з проведення азартних ігор потрібно було придбати дві: від місцевого органу влади за 250 грн. та від Мінфіну України — за 150 тис. євро на п’ять років дії.

Щодо механізму оподаткування доходів від гральної індустрії, то обов’язок зі сплати податків було покладено на дві сторони — операторів ринку і фізичних осіб — гравців. Статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначалося, що для суб’єктів грального бізнесу ставка податку на прибуток має бути не меншою, ніж загальна ставка цього податку (на той час —   25%). За нинішньої ставки податку у 18% окремо в Податковому кодексі питання оподаткування прибутку гральних закладів не обумовлюється.

А ось норма про оподаткування доходів, нарахованих фізичним особам як виграш чи приз, у Податковому кодексі є. Відповідно до п. 167.3 ст. 167 цього Кодексу ставка ПДФО становить подвійний розмір від основної, тобто 30%, для виграшів чи призів (крім виграшу у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри). При цьому якщо отримано виграш, приз у державну грошову лотерею в розмірі, що не перевищує 50 мінімальних зарплат, то вони не оподатковуються.

Там, на далекому сервері

Після заборони грального бізнесу заклади перекваліфікувалися в Інтернет-клуби. Замість слот-автоматів там з’явилися звичні для людського ока монітори, на екрані яких можна було побавитися тими самими іграми, що й завжди, якщо попередньо внести гроші до каси та отримати код доступу. Причому все було цілком легально, оскільки чинною на той час ст. 15 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» передбачалося ліцензування електронних серверів при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино, тобто фактично такі сервери визнавалися повноправними суб’єктами грального бізнесу. От тільки сервери Інтернет-клубів (читай — прибутки від їх діяльності) знаходилися не в Україні, а за кордоном, та й годі було шукати повноцінного доступу до всесвітньої мережі поодиноким студентам, які зазирали туди, аби скачати реферат.

Паралельно у «павутині» з’явилося безліч порад про те, як обіграти рулетку, та слотоімітатори, що в режимі безкоштовної гри приваблювали клієнтів досить непоганими комбінаціями, а після внесення плати (через sms, термінал або за допомогою webmoney) ставали безвиграшними. Звісно, про сплату ПДФО з виграшу не йшлося, оскільки якщо комусь і посміхнулася доля в Інтернет-казино, ідентифікувати його все одно неможливо. Та й загалом до казино — як реального, так і віртуального — рідко потрапляють байдужі до гри люди. Більшість клієнтів дотримуються неписаного правила азарту, а саме: «у казино не можна виграти — можна лише позичити в нього гроші». Вони почуваються постійно втягнутими у гру, чергуючи виграші з програшами, і за результатами року, як правило, різниця між такими доходами і витратами є не позитивною, а від’ємною.

Кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом — 10 — 40 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 — 680 тис. грн.) з конфіскацією грального обладнання, а в разі «рецидиву» — 40 — 50 тис. (650 — 850 тис. грн.) відповідно до ст. 2032 Кримінального кодексу України — було встановлено лише в 2011 р. А ще цей рік позначився накладенням вето на азартні ігри в Інтернеті. Законом України від 19.05.2011 р. № 3383-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні» було змінено трактування термінів «гральний бізнес» та «азартна гра». Перший, з-поміж іншого, став включати надання можливості доступу до азартних ігор в інтерактивних закладах, електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера; для другого ж терміна обов’язковою умовою участі в грі є сплата грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

І знову здрастуйте!

З 6 жовтня 2012 р. на вітринах гральних закладів знову запалали вогники, тільки вже «під іншим соусом» — миттєвих державних лотерей. Річ у тім, що набрав чинності Закон України від 06.09.2012 р. № 5204-VI «Про державні лотереї в Україні», який дозволив цілком легально приймати ставки, нібито продаючи лотерейні квитки.

Термінали електронної системи отримання ставок — таке визначення запровадили законотворці. Ці пристрої нічим не відрізняються від гральних автоматів, як і принципи їх роботи. Зі слів очевидців, купюри, засунуті в нутро «одноруких бандитів», на екрані перетворюються на бали, на які й потрібно грати. При вдалому збігу обставин апарат видає квиток із повідомленням про виграш, який у касі можна обміняти на готівку. Якщо ж ні — вибачайте, або спробуйте ще.

Ліцензії на проведення лотерей були у таких суб’єктів господарювання: ТОВ «М.С.Л.» («Молодьспортлото»), «У.Н.Л.» (підприємство зі 100-відсотковими іноземними інвестиціями), ПрАТ «Патріот». Термін дії цих ліцензій закінчився ще в І кварталі 2014 р., проте п. 2 ст. 15 Закону № 5204-VI передбачено право операторів ринку продовжувати діяльність до отримання нових ліцензій.

Чиновники констатують: видача операторам нових ліцензій не усуне проблем, зумовлених появою вищезазначеного Закону, тому що він недосконалий, фактично дає можливість під виглядом державних лотерей залучати громадян до участі в азартних іграх.

Пропозицій щодо повернення індустрії азарту в правове русло було чимало. Спектр варіантів, які пропонувалися, — доволі широкий: це створення гральних зон по всій країні, легалізація не тільки букмекерських контор, а всього грального бізнесу, але з жорсткішими вимогами до ліцензування, та інших умов роботи.

У пошуках втраченої вигоди

Для належного врегулювання грального бізнесу Мінфіном України розроблено і нещодавно презентовано три тематичні законопроекти: «Про діяльність казино в Україні», «Про букмекерську діяльність в Україні», «Про лотереї в Україні». «Ми хочемо вирішити два завдання: перше — унормувати абсолютно розрегульований ринок, на якому сьогодні здійснюється гральна діяльність; друге — повернутися до здорового глузду у використанні державних коштів, які в такий спосіб заробляються», — прокоментував ініціативу міністр фінансів України Олександр Шлапак.

Так, відкривати казино пропонується дозволити лише в п’яти-зіркових готелях з ресурсом не менш як 100 номерів, а до участі у грі допускати осіб старше 21 року. У сфері букмекерської діяльності для юридичних осіб хочуть встановити суттєві організаційні та технологічні вимоги, високу (до 100 млн. грн.) вартість ліцензії та торгових патентів за кожну букмекерську касу. Недержавні ж лотереї планується відокремити від державних лотерей і поширити на останні компетенцію ще не створеного Національного організатора державних лотерей. Недержавні лотереї організовуватимуть  юридичні особи, що відповідають всім організаційним та технологічним вимогам, встановленим законом, і отримали ліцензію за 40 млн. грн. та торгові патенти на кожний лотерейний термінал.

Матеріальна вигода від такого кроку, якщо його буде реалізовано, — близько 945 млн. грн. протягом наступного року. Для порівняння: у 2012 р. лотерейні оператори сплатили до держбюджету майже 240 млн. грн., а в 2013 р. надходження від цієї сфери становили 321 млн. грн.

Чи пристануть парламентарії на таку пропозицію урядовців, спрогнозувати складно. Критика вже є: мовляв, не час і не місце перейматися гральним бізнесом, коли в країні триває війна.

Втім, не вимірюючи все танками й бронежилетами, варто визнати: гроші бюджету сьогодні вкрай потрібні. Тож нічого надзвичайного в бажанні можновладців врегулювати діяльність тих, хто й попри свист куль продовжують грати у піжмурки з правосуддям, немає.

«Гарячі лінії»

Дата: 19 липня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00