Рентна плата

Сплата екологічного податку житлово-комунальними підприємствами за розміщення відходів

У населених пунктах країни щороку накопичується близько 35 млн. м3 твердих побутових відходів, які захоронюються на 770 полігонах загальною площею майже 3 тис. га і частково утилізуються на сміттєспалювальних заводах.

Накопичення побутових відходів значною мірою залежить від погодних умов, пори року, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо. У загальному обсязі побутових відходів міститься 10,3 — 26,4% паперу, 20 — 40% харчових відходів, 0,75 — 3,7% деревини, 0,2 — 8% текстилю, 1 — 5,8% металів, 1,1 — 9% скла, 0,6 — 6% полімерних відходів та інших речовин.

Збирання побутових відходів є основним завданням санітарного очищення населених пунктів і здійснюється воно понад 7,5 тис. спеціальних автомобілів 56 спеціалізованих автопідприємств та 650 цехів. Проте рухомий склад спеціалізованих автопідприємств застарілий, майже 75% автомобілів відпрацювали свій ресурс і підлягають списанню. При нормативі 12% відновлюється лише 1% парку. Високий рівень тарифів з надання послуг у сфері поводження з побутовими відходами призвів до зменшення кількості укладених договорів на ці послуги.

Для збирання і тимчасового зберігання побутових відходів використовуються контейнери, які через застосування недосконалого механізму розвантаження деформуються та псуються. Частину контейнерів виробляють без кришок, що призводить до підвищення вологості побутових відходів, зумовлює прискорення процесів загнивання в теплий період року та примерзання їх до контейнерів у морозну погоду, у зв’язку з цим ускладнюється транспортування та стає практично неможливою подальша переробка побутових відходів. Через несвоєчасне вивезення побутових відходів контейнери стають місцем поширення гризунів, шкідливих комах та небезпечним джерелом інфекцій.

Починаючи з 1 січня 2011 р. з набранням чинності Податковим кодексом на заміну загальнодержавного збору за забруднення навколишнього природного середовища запроваджено екологічний податок.

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 цього Кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу).

При цьому п. 240.5 ст. 240 зазначеного Кодексу встановлено, що не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері.

Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затверджено постановою № 183, до нього входять відходи полімерні та відходи гумові, у тому числі зношені шини.

Відповідно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу об’єктом та базою оподаткування екологічнимподаткомє, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Пунктами 246.2 та 246.3 ст. 246 Податкового кодексу встановлено ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.

За податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли з 1 січня 2011 р. до 31 грудня 2012 р. включно, ставки податку становлять 50% від ставок, передбачених, зокрема, ст. 246 Податкового кодексу (п. 2 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Суми податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів (п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу) за формулою

            п
Прв =
(Нпі х Млі х Кт х Ко),

         і = 1

де Нпi — ставки податку в поточному році за 1 т i-го виду відходів, у гривнях з копійками;

Млi — обсяг відходів i-го виду в тоннах;

Кт — коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів;

Ко — коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів.

Пунктом 250.1 ст. 250 Податкового кодексу встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 цього Кодексу платники податку складають податкові декларації за встановленою формою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу, які протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, подають до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема за розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах — за місцем розміщення спеціально відведених для цього місць чи об’єктів.

Платники податку перераховують суми податку, що справляється за розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Держказначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом (п. 250.5 ст. 250 Податкового кодексу), а саме Бюджетним кодексом.

Згідно з п. 10 частини другої ст. 69 Бюджетного кодексу до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 35%екологічного податку (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк), у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів — 25%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим — 10%, бюджетів міст Києва та Севастополя — 35%. Пунктом 51 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу встановлено, що екологічний податок (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховується у таких пропорціях:

  • до спеціального фонду державного бюджету: у 2011 — 2012 рр. — 30%; у 2013 р. — 53%, з них 33% — із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; з 2014 р. — 65%, з них 50% — із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
  • до спеціального фонду місцевих бюджетів: у 2011 — 2012 рр. — 70%, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів — 50%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим — 20%, бюджетів міст Києва та Севастополя — 70%; у 2013 р. — 47%, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів — 33,5%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим — 13,5%, бюджетів міст Києва та Севастополя — 47%; з 2014 р. — 35% згідно з п10 частини другої ст69 цього Кодексу.

Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності, до органу державної податкової служби, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин — суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій.

Якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення розміщення відходів протягом звітного року, то вінповинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов’язаний подавати податкові декларації.

Досліджуючи терміни, наведені в п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу, зазначимо, що відповідно до ст. 1 Закону про відходи відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворились у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили споживчі властивості та не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

При практичному застосуванні терміна «розміщення відходів» в умовах розділу VIIІ «Екологічний податок» Податкового кодексу слід враховувати поняття розміщення відходів — це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Механізм надання суб’єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах визначено Правилами № 1070.

Відповідно до зазначених Правил власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, визначеною виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів визначається органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах.

Небезпечні відходи у складі побутових відходів збираються окремо від інших видів побутових відходів, а також повинні відокремлюватися на етапі збирання чи сортування і передаватися споживачами та виконавцями послуг з вивезення побутових відходів спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Житлові масиви і внутрішньодворові території, дороги загального користування та інші об’єкти благоустрою населених пунктів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів.

Таким чином, обов’язком платника податку є обчислення, нарахування та сплата до бюджету екологічного податку, а також складання податкової звітності за наявності фактичних обсягів розміщення відходів, відповідно зберігання (тимчасового розміщення до утилізації чи видалення) протягом звітного кварталу, крім розміщення обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів в умовах, визначених пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу.

Тобто у житлово-комунальних підприємств (ОСББ, ЖБК, ЖЕК) об’єктом та базою щоквартального оподаткування є розміщені протягом звітного кварталу відходи (у тому числі небезпечні відходи, побутові відходи, інші відходи, які утворились у процесі діяльності та підлягають утилізації чи видаленню), у тому числі такі, що тимчасово розміщуються (зберігаються) незалежно від терміну до їх передачі на утилізацію або розміщення іншому суб’єкту господарювання (комунальному або спеціалізованому підприємству тощо) в місця видалення відходів.

Питання щодо сплати екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, в тому числі житлово-комунальними підприємствами (ОСББ, ЖБК, ЖЕК), 21 вересня 2011 р. розглянуто на засіданні узгоджувальної робочої групи Українського союзу промисловців і підприємців, Об’єднання організації роботодавців України і ДПС України. Представником ДПС України на засіданні висловлено думку, що з метою упорядкування норм Закону про відходи та Податкового кодексу слід запропонувати Мінфіну України створити робочу групу із представників Мінфіну України, Мінекоресурсів України, Мінрегіонбуду України, ДПС України для підготовки змін до законодавства щодо сплати екологічного податку за розміщення відходів.

До того ж з метою законодавчого усунення подвійного оподаткування розміщення відходів народними депутатами України С. Глазуновим Д. Шпеновим та М. Рудченком  19 вересня 2011 р. внесено на розгляд Верховної Ради України проект закону «Про внесення змін до статті 14 Податкового кодексу України» (щодо визначення поняття «розміщення відходів») (реєстраційний № 9181).

Крім цього, членами Економічної ради УСПП розроблено проект закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України», яким також передбачено внести доповнення до ст. 240 Податкового кодексу, зокрема щодо визначення неплатників екологічного податку, до яких також належатимуть ОСББ, ЖБК та ЖЕК.