Бухоблік

Орендні операції: податковий облік

З метою оподаткування під лізинговою (орендною) операцією слід розуміти господарську операцію (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк (пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.
Розглянемо детальніше порядок оформлення та оподаткування операцій, що здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), оренди житла з викупом.


Оформлення орендних операцій

Оформлення орендних операцій проводиться шляхом укладання договору оренди, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 Господарського кодексу).

Крім того, нормами вищезазначеної статті встановлено, що об’єктом оренди у сфері господарювання може бути як нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), так і інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення.

Таким чином, у договорі оренди слід докладно зазначити індивідуальні ознаки майна, оскільки після закінчення строку дії цього договору орендар повинен повернути орендодавцю саме той об’єкт, який він раніше отримав у користування.

Договір оренди має містити такі істотні умови: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 Господарського кодексу).

При цьому в договорі оренди крім орендної плати слід враховувати особливості сплати комунальних послуг орендарем, оскільки комунальні послуги можуть оплачуватися ним на підставі окремих договорів з комунальними службами, або у складі орендної плати, або за окремими рахунками, встановленими орендодавцем.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. При цьому в разі якщо такий договір укладається строком на три роки і більше, він підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 793 Цивільного кодексу), а право користування нерухомим майном підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Нотаріальне посвідчення проводиться нотаріусами відповідно до Закону № 3425 та Порядку № 296.

Державна реєстрація права оренди здійснюється згідно із Законом № 1952 і Порядком № 868. Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії (п. 2 Порядку № 868).

При укладанні договору оренди транспортного засобу слід враховувати деякі особливості.

Так, з урахуванням вимог ст. 799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Оскільки витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу), то додатково (але не виключно) до договору оренди мають бути оформлені такі документи:

  • угоди про продовження терміну договору, зміну умов договору тощо;
  • акт приймання-передачі та повернення об’єкта оренди;
  • акти наданих послуг з оренди об’єкта;
  • документи, що підтверджують витрати з ремонту (поліпшення) об’єкта оренди;
  • план орендованого приміщення із зазначенням місця його розташування та площі тощо.

Податковий облік операцій з оперативного лізингу (оренди)

Податок на прибуток підприємств

Під оперативним лізингом (орендою) слід розуміти господарську операцію фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного засобу, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування (п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу).

Доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 цього Кодексу, включаються до складу інших доходів (п. 135.5 ст. 135 Кодексу).

При цьому датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів за майно, передане платником податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об’єктами інтелектуальної власності є дата нарахування таких доходів, установлена відповідно до умов укладених договорів (п. 137.11 ст. 137 Податкового кодексу).

Тобто при укладенні договорів оперативного лізингу (оренди) в таких договорах слід установити дату нарахування лізингового (орендного) платежу. Так, наприклад, у договорі можна передбачити нарахування лізингового (орендованого) платежу за кожний календарний місяць в останній календарний день цього місяця.

Витрати на оперативну оренду основних засобів включаються платником податків до складу витрат. При цьому балансова вартість об’єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця, орендарем не враховується, на орендований об’єкт амортизація не нараховується.

Витрати на оперативну оренду враховуються платником податку у складовій витрат залежно від цільового використання об’єкта оренди.

Зокрема, витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення враховуються у складі загальновиробничих витрат. При цьому загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, враховуються при формуванні собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу.

Витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, які включають витрати на оперативну оренду (у тому числі оренду легкових автомобілів) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загально-господарського використання, враховуються у складі адміністративних витрат (абзац «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу); витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, — у складі витрат на збут; витрати, визначені відповідно до ст. 153 цього Кодексу, які не включено до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно зі ст. 138 цього Кодексу, — у складі інших витрат (пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 Кодексу).

До складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування орендодавця, включається й амортизація, нарахована на надані в оперативну оренду необоротні активи.

У разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов’язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об’єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, то платник податків — орендар має право:

  • суму витрат, пов’язану з ремонтом та поліпшенням об’єктів орендованих основних засобів, у розмірі, що не перевищує 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відносити до складу витрат (п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу);
  • частину вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати (10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року), амортизувати як окремий об’єкт у порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об’єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується (п. 146.19 ст. 146 вищезазначеної статті).

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу (п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу).

Отже, якщо договір оперативної оренди/лізингу зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати ремонти/поліпшення об’єкта оперативної оренди/лізингу, то за умови належного документального підтвердження понесених витрат орендар має право суму витрат на ремонт і поліпшення орендованих об’єктів основних засобів включити до витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, у тому звітному податковому періоді, в якому такий ремонт було здійснено.

Запитання. У складі якої групи основних засобів орендаря нараховується амортизація орендованого основного засобу, що перевищує 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів?

Відповідь. Сума витрат на ремонт і поліпшення орендованих об’єктів основних засобів, що перевищує 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які підлягають амортизації, на початок звітного року амортизується як окремий об’єкт відповідної групи, до якої належить орендований основний засіб.

 

Запитання. Чи включається до витрат орендаря вартість орендних платежів, якщо об’єкт оренди не використовується у господарській діяльності?

Відповідь. Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Це означає, що до складу податкових витрат платника податку включаються лише ті витрати, які пов’язані з провадженням його господарської діяльності.

Таким чином, якщо об’єкт оренди не використовується орендарем у господарській діяльності, то орендні платежі до складу податкових витрат не включаються.

 

Запитання. Як у податковому обліку платників податку на прибуток (орендаря та орендодавця) відображаються надання та повернення гарантійного платежу за договором оренди?

Відповідь. Пунктом 137.11 ст. 137 Податкового кодексу визначено, що датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за майно, передане платником податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об’єктами інтелектуальної власності є дата нарахування таких доходів, встановлена відповідно до умов укладених договорів.

У податковому обліку з податку на прибуток сума попередньої оплати й авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно з пп. 136.1.1 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу для визначення об’єкта оподаткування, не враховується.

Отже, сума гарантійного платежу, отримана платником податкуорендодавцем згідно з умовами договору оренди, не включається до доходів орендодавця та до витрат орендаря, і, відповідно, при її поверненні орендарю платник податкуорендодавець не враховує такі кошти у складі витрат, а орендару складі доходу. 

 

Податок на додану вартість

Операції з передачі об’єкта оперативного лізингу (оренди) на відміну від операцій з передачі майна у фінансовий лізинг не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ. Так, пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу встановлено, що операції з передачі майна у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг, не є об’єктом оподаткування ПДВ. Повернення майна, попередньо переданого у лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг, також не є об’єктом оподаткування.

Зауважимо, що операції з передачі майна у оперативний лізинг (оренду), враховуючи визначення понять, наведених підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, підпадають під категорію операцій з надання послуг.

При визначенні об’єкта оподаткування послуг слід звертати увагу на місце постачання таких послуг, оскільки згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

За загальним порядком місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 Податкового кодексу). Проте у разі надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів і банківських сейфів, місцем постачання таких послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання (п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу).

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації (ст. 181 Цивільного кодексу)

Місцем постачання послуг, пов’язаних з нерухомим майном, є фактичне місцезнаходження такого майна (пп. 186.2.2 п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу).

Щодо бази оподаткування послуг за операціями з надання майна в оперативну оренду, то вона визначається за порядком, установленим ст. 188 Податкового кодексу.

Зокрема, згідно з п. 188.1 вищезазначеної статті база оподаткування операцій з постачання послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій — не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові та вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)).

При цьому до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), 3% річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Дата виникнення податкових зобов’язань з постачання вищезазначених послуг визначається згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на податковий кредит за операціями з передачі майна у оперативний лізинг (оренду) та дата його виникнення визначаються платником згідно зі ст. 198 вищезазначеного Кодексу.

Зауважимо, що у разі здійснення операцій з ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного лізингу у платника ПДВ виникає право на віднесення сум цього податку до податкового кредиту (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу). Нагадуємо, що у разі ввезення на митну територію України майна, наданого нерезидентом в оперативний лізинг, сплата ПДВ за такими операціями здійснюється відповідно до норм ст. 206 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема, може бути застосовано або умовне повне, або часткове звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, установлених главою 18 Митного кодексу.

 

Запитання. Який порядок оподаткування ПДВ операцій із ввезення (імпорту) основних засобів за умовами договору оперативного лізингу з нерезидентом?

Відповідь. При ввезенні (імпорті) основних фондів за умовами договору оперативного лізингу з нерезидентом право на податковий кредит у платника податку виникає на дату сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями, визначеними в митній декларації, за умови подальшого використання об’єкта оперативного лізингу в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

 

Запитання. Чи нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ при передачі майна в оперативний лізинг на вартість майна та на суму лізингових платежів?

Відповідь. Передача майна в оперативний лізинг (оренду), а також повернення такого майна його власнику не є об’єктом оподаткування ПДВ.

При здійсненні платником ПДВ операцій з передачі майна в оперативний лізинг (оренду) об’єктом оподаткування ПДВ є вартість наданих послуг у межах договору лізингу (оренди), тобто сума лізингових (орендних) платежів підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку за основною ставкою.

Податковий облік операцій з фінансового лізингу (оренди)

Податок на прибуток підприємств

Фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою та передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з Податковим кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків і винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.

Податковим кодексом визначено умови для визнання лізингу (оренди) фінансовим. Так, лізинговий (орендний) договір має містити одну з таких умов:

  • об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75% його первісної вартості, а орендар зобов’язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з подальшим переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
  • балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25% первісної вартості такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
  • сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;
  • майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізинго-отримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном «строк фінансового лізингу» слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передачі ризиків, пов’язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигід чи винагород, пов’язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та завершується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

З урахуванням п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) орендарем включається до складу основних засобів з метою амортизації за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, — прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об’єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними ст. 143 Податкового кодексу для їх продажу.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об’єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об’єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, не сплачених за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення.

 

Запитання. Як у податковому обліку орендодавця враховується вартість поліпшень (ремонту) об’єкта фінансового лізингу, здійснених орендарем, у разі його зворотного повернення без придбання у власність орендарем?

Відповідь. Статтею 15 Закону № 723 встановлено, що лізингоодержувач має право поліпшити річ, яка є предметом договору лізингу, лише за згодою лізингодавця.

У разі якщо здійснений орендарем ремонт об’єкта фінансового лізингу є складовою такого об’єкта і, відповідно, якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об’єкта у власність, до орендодавця разом з правом на об’єкт лізингу переходить і право на проведений ремонт такого об’єкта.

Отже, вартість поліпшень (ремонту), здійснених орендарем, враховується у складі вартості об’єкта фінансового лізингу, яка визнається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення, і окремо у податковому обліку орендодавця не відображається.

 

Запитання. Чи враховуються у складі податкових витрат витрати на нарахування процентів за фінансовою орендою?

Відповідь. Фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, установлених Податковим кодексом, пов’язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включено до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), відносяться до витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування (пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу).

 

Запитання. Як у податковому обліку лізингодавця відображаються витрати на страхування майна, наданого у фінансовий лізинг?

Відповідь. Витрати на страхування при визначенні об’єкта оподаткування у податковому обліку враховуються у складі витрат подвійного призначення. Перелік таких витрат наведено у пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом № 723.

Зокрема, згідно зі ст. 13 цього Закону предмет лізингу та/або пов’язані з виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, якщо їх обов’язковість установлено законом або договором.

Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Отже, якщо відповідно до умов договору фінансового лізингу платник податкулізингодавець несе витрати на страхування предмета лізингу та/або пов’язаних із виконанням лізингового договору ризиків, то такі витрати враховуються платником у складі інших витрат. При цьому витрати на страхування визнаються витратами того звітного періоду, в якому їх було здійснено, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу).

Податок на додану вартість

Операції з передачі майна у фінансовий лізинг (оренду) згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу вважаються операціями з постачання товарів. Зокрема, передбачено, що постачанням товарів також є фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплату відстрочено, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 зазначеного Кодексу операції з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю є об’єктом оподаткування ПДВ.

Орендні (лізингові) платежі у межах договору фінансового лізингу не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ. Крім того, відповідно до пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу не є об’єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу.

Оскільки згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, слід враховувати таке.

Відповідно до п. 186.1 ст. 186 зазначеного Кодексу місцем постачання товарів є:

  • місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
  • місце, де провадяться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені;
  • фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім вищезазначених випадків).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Пунктом 187.6 ст. 187 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) в користування орендарю (лізингоотримувачу).

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу, які було повернуто лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв’язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів (п. 189.5 ст. 189 цього Кодексу).

У разі постачання вживаних товарів, повернутих лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв’язку з невиконанням умов договору фінансового лізингу, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

При цьому ціна продажу визначається відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу, а ціна придбання — на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, не сплачених за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення.

Звертаємо увагу, що вищезазначені норми не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або із ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів фінансового лізингу (п. 189.6 ст. 189 цього Кодексу).

У разі здійснення операцій із ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами фінансового лізингу у платника виникає право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу) на дату сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Окремо слід наголосити на деяких нормах, передбачених для спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, а також рибальства. Так, відповідно до пп. «в» пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу послуги з надання у фінансову оренду (лізинг) сільськогосподарської техніки не належать до діяльності у сфері сільського господарства.

 

Запитання. Чи оподатковуються ПДВ операції із ввезення (імпорту) основних засобів за умовами договору фінансового лізингу з нерезидентом та операції зі сплати процентів або комісії у складі лізингового платежу?

Відповідь. Операції із ввезення основних засобів на митну територію України за договором фінансового лізингу з нерезидентом є об’єктом оподаткування ПДВ. Платник податку має право на віднесення сум податку, що сплачені ним до бюджету під час розмитнення таких основних засобів, до податкового кредиту.

Нарахування та сплата процентів або комісії у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу з нерезидентом не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Оренда житла з викупом

Оренда житла з викупом — це господарська операція юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оренди житла з викупом передачу другій стороні — фізичній особі (особі-орендарю) майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, та/або житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів та відсутності інших обтяжень та обмежень на таке житло, житло переходить у власність орендаря (пп. «ґ» пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Умови оренди житла з викупом визначено Порядком № 274.

Так, відповідно до п. 2 цього Порядку орендодавець здійснює розпорядження житлом до сплати орендарем орендних платежів у повному обсязі.

Орендар володіє і користується житлом, отриманим в оренду, а після сплати орендних платежів у повному обсязі набуває право власності на таке житло.

Договір оренди житла з викупом підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ст. 811 Цивільного кодексу).

Відображення в обліку операцій передачу житла в оренду з викупом здійснюється в такому порядку:

  • підприємство-орендодавець збільшує суму доходів на суму нарахованого фізичній особі орендного платежу (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди);
  • підприємство-орендодавець збільшує суму витрат звітного періоду на частину собівартості об’єкта оренди, яка так відноситься до загальної собівартості цього об’єкта, як сума нарахованого у цьому періоді фізичній особі орендного платежу (у частині орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди) до загальної суми орендних платежів (у частині орендних платежів, що надаються в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди), що будуть нараховані за весь період оренди;
  • передача житла фізичній особі в оренду з викупом не змінює податкових зобов’язань підприємства-орендодавця;
  • передача житла у власність фізичній особі після закінчення дії договору оренди житла з викупом або достроково за умови повної сплати орендних платежів (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини
  • вартості об’єкта оренди) не змінює податкових зобов’язань підприємства-орендодавця (п. 9 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу).

  

Запитання. Підприємство передає квартиру в оренду працівникові за ціною, вищою за її собівартість. Як така операція відображається у податковому обліку орендодавця?

Відповідь. Передача квартири у користування працівникові на початку договору лізингу не змінює податкових зобов’язань підприємства-орендодавця (доходи не визнаються).

Не змінює податкових зобов’язань підприємства-орендодавця і передача квартири у власність працівникові після закінчення дії договору оренди житла з викупом або достроково за умови повної сплати орендних платежів (з урахуванням частини орендного платежу, який надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди).

У разі якщо підприємство передає квартиру в оренду працівникові за ціною, вищою за її фактичну собівартість, то різниця між загальною сумою орендних платежів, отриманих від працівника, і собівартістю цієї квартири для цілей оподаткування вважається доходом і підлягає оподаткуванню податком на прибуток.

«Гарячі лінії»

Дата: 2 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00