Юридична практика

Оскарження платником податків актів за проведеними перевірками

Проведення та оформлення результатів перевірки

Суть справи. На думку платника податків, органом ДПС при проведенні перевірки неправомірно зроблено висновки про нереальність здійснених господарських операцій, що, у свою чергу, не дає йому повноважень на позбавлення платника податків права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Судове рішення. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію органу ДПС при розгляді справи № К/800/35528/13 за позовом ТОВ «А» про визнання дій протиправними, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що за результатами проведеної органом ДПС документальної перевірки ТОВ «А» з питань правомірності взаємовідносин з ТОВ «М» встановлено порушення вимог частини п’ятої ст. 203, частин першої та другої ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу в момент вчинення суб’єктами господарювання правочинів (придбання товару), не спрямованих на реальне настання обумовлених ними наслідків.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки ТОВ «А» виконано вимоги Податкового кодексу шляхом сплати ПДВ у ціні товару, придбаного у ТОВ «М», та видано первинні документи, податкові накладні, покупцеві ТОВ «А», дії органу ДПС щодо внесення до акта перевірки висновків про порушення ТОВ «А» положень Цивільного кодексу та про відсутність об’єкта оподаткування при придбанні та продажу товару, а також щодо невизнання податкових зобов’язань та податкового кредиту, є протиправними.

Водночас такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій, на думку ВАСУ, є передчасними, зважаючи на те, що пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, які регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно зі ст. 74 Податкового кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватись в інформаційних базах органів ДПС або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів ДПС. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи ДПС функцій і завдань.

Пунктом 86.1 ст. 86 Податкового кодексу визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта чи довідки, які підписуються посадовими особами органу ДПС та платниками податків або їх законними представниками (за наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, якщо такі порушення відсутнідовідка.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 зазначеного Кодексу на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Дії органу ДПС з проведення перевірки та складання акта перевірки є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки є не рішенням (актом індивідуальної дії) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства, а лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.

Отже, судами обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимоги про визнання неправомірними дій зі складання акта перевірки.

Водночас неправомірним є висновок про визнання протиправними дії органу ДПС щодо внесення до акта перевірки висновків про порушення ТОВ «А» норм частини п’ятої ст. 203, частин першої та другої ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу щодо відсутності об’єкта оподаткування при придбанні та продажу товарів і щодо невизнання податкових зобов’язань та податкового кредиту; зобов’язання органу ДПС визнати податкові зобов’язання ТОВ «А» з ПДВ, оскільки відомості акта перевірки є лише фіксацією податкової інформації, зібраної органом ДПС під час реалізації покладених на нього функцій, які також не порушують права чи законні інтереси платника.

Крім того, висновки органу ДПС за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не спричиняють для суб’єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічний стан платника, а зобов’язання відповідача визнати податкові зобов’язання позивача з ПДВ та податкового кредиту не є належним способом захисту.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлено повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права, що є підставою відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства для їх скасування в частині задоволення позову про визнання протиправними дій і прийняття нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Пунктом 2.21 розділу другого Методичних рекомендацій, затверджених наказом № 266 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого зіставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової) або до довідки в розрізі періодів та операцій з одним контрагентом і фіксуються в автоматизованій системі «Аудит». У міру підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов’язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого зіставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та прийнято таке повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі оскаржуваного акта перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались.

Розглядаючи позовні вимоги щодо зобов’язання внести необхідні зміни до бази податкової інспекції щодо податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ відповідно до поданих податкових декларацій, судам необхідно було встановити, чи вносилися взагалі зміни до бази податкової інспекції за наслідками проведення спірної перевірки та якщо вносились, то які саме.

Враховуючи викладене, за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій останні було скасовано, висновки органу ДПС, відображені в акті перевірки,  залишено без змін.

Акт зустрічної звірки не є рішенням органу владних повноважень

Суть справи. Неправомірні висновки в акті зустрічної звірки є підставою для скасування такого акта і визнання дій органу ДПС протиправними.

Судове рішення. ВАСУ, підтримуючи позицію органу ДПС при розгляді справи № К/800/39090/13 за позовом ТОВ «К» про визнання дій протиправними, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи встановлено, що за результатами здійснення оспорюваних зустрічних звірок з питань взаємовідносин ТОВ «К» з його контрагентами органом ДПС було складено акти щодо здійснення ТОВ «К» безтоварних операцій та оформлення їх фіктивним документообігом.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи ДПС мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб’єктів господарювання стосовно платника податків.

У справі, що переглядається, суди дійшли висновку про незаконність проведення оспорюваних зустрічних звірок без урахування такого. Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Зміст цієї статті передбачає оскарження: дій службової особи податкового органу, пов’язаних з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій № 236 у разі встановлення фактів, які не дають змоги провести зустрічну звірку суб’єкта господарювання, зокрема у зв’язку із зняттям з обліку, відсутністю суб’єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, реєструє його в Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб’єкта господарювання (посадових осіб суб’єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Із викладеного вбачається, що дії з проведення зустрічної звірки та оформлення її результатів Актом про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов’язків, а самі по собі висновки зазначених актів не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації про дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Таким чином, до адміністративного суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб’єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов’язковою умовою здійснення такого захисту судом є об’єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Оскільки дії з проведення зустрічних звірок платника та зі складання актів про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не спричиняють для нього будь-яких обов’язків, то висновки судів про наявність підстав для задоволення позову є неправильними.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій їх скасовано, у задоволенні позову ТОВ «К» відмовлено повністю.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42