Інші податки

Міжнародні відносини

Проценти за позикою

Українське підприємство виплачує резиденту Кіпру проценти за позикою. Чи може українське підприємство не утримувати податок на прибуток при виплаті цих процентів, враховуючи положення п. 1 ст. 11 українсько-кіпрської Конвенції про уникнення подвійного оподаткування?


Згідно з положеннями п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміють, зокрема, проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті, крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 — 160.6 ст. 160 Податкового кодексу), зобов’язані утримувати податок з доходів, зазначених у п. 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування, підписана 08.11.2012 р., ратифікована Верховною Радою України 04.07.2013 р., набрала чинності 07.08.2013 р. Згідно з положеннями ст. 26 Конвенції її положення застосовуються у двосторонніх українсько-кіпрських відносинах з 01.01.2014 р.

Відповідно до положень п. 1 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою — фактичним власником таких процентів.

При цьому відповідно до положень п. 2 цієї статті такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа — фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2% від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Положення пунктів 1 і 2 ст. 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу у вигляді процентів. Відповідно до зазначених положень обидві країни — і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує проценти, мають право оподатковувати такий вид доходу.

Вираз «можуть також оподатковуватись», що використовується у п. 2 ст. 11 Конвенції, означає, що держава, яка є джерелом доходу, має право оподатковувати зазначений вид доходу, якщо це передбачено її законодавством.

Таким чином, оподаткування здійснюється не виключно у країні-резиденції одержувача доходу, а й у країні, де виникає цей дохід.

Водночас держава, що є джерелом доходу, не зобов’язана оподатковувати зазначені доходи у розмірі встановлених Конвенцією ставок, якщо положеннями її внутрішнього законодавства не передбачено оподаткування такого доходу або встановлено більш низьку ставку податку. Таким чином, Конвенція не дає змогу встановлювати додаткові податкові зобов’язання та погіршувати положення платників податку порівняно з національним законодавством.

Відповідно до положень п. 2 ст. 11 Конвенції держава, що є джерелом доходу, має переважне право оподаткування зазначеного доходу у вигляді процентів, якщо оподаткування таких процентів передбачено її внутрішнім законодавством, але це право обмежено встановленою у Конвенції ставкою оподаткування — 2%.

Отже, враховуючи те, що у випадку, що розглядається, Україна є джерелом доходу у вигляді процентів, що сплачується на користь резидента Кіпру, і українським законодавством передбачено оподаткування такого виду доходу (п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу) при виплаті українським підприємством доходів у вигляді процентів на користь резидента Кіпру, який є фактичним власником таких процентів, українське підприємство має право утримувати податок з таких доходів за встановленою Конвенцією ставкою 2%, а не за ставкою 15%, встановленою внутрішнім законодавством.

Проте оскільки згідно з положеннями п. 1 ст. 11 Конвенції держава, резидентом якої є одержувач доходів (у цьому випадку — Кіпр), також має право оподатковувати такі доходи відповідно до свого внутрішнього законодавства, ст. 24 Конвенції встановлено механізм зарахування податку, сплаченого в Україні.

Право на використання переваг міжнародного договору надається нерезиденту за умови надання ним довідки про підтвердження його резидентства згідно з положеннями ст. 103 Податкового кодексу.

За відсутності довідки про підтвердження резидентства відповідні доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України без урахування переваг міжнародного договору.

Податкові звільнення або зменшення ставки оподаткування

У пункті 2 ст. 11 українсько-кіпрської Конвенції зазначено, що спосіб застосування обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав. Чи встановлено спосіб застосування обмежень для цієї Конвенції?


Встановлені міжнародною угодою податкові звільнення або зменшення ставки оподаткування забезпечуються за допомогою двох різних способів застосування обмежень: процедури безпосереднього застосування норм Конвенції при оподаткуванні у джерела та процедури відшкодування (повернення) сплаченого податку.

Відповідно до першої процедури резидент України, який здійснює на користь нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України, може безпосередньо застосувати до платежів, що виплачуються, відповідну норму Конвенції. Тобто податок з таких платежів утримуватиметься під час такої виплати за ставкою, зазначеною у Конвенції. Але при цьому треба мати на увазі, що підставою для безпосереднього застосування положень Конвенції при виплаті доходу є наявність на цей момент довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (у цьому разі — резидентом Кіпру), що і є підставою для використання переваг Конвенції. За відсутності на момент виплати такої довідки нерезидент підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства України без урахування положень Конвенції.

Таким чином, якщо податок утримано без урахування положень Конвенції (за відсутності на момент виплати зазначеної вище довідки або за якихось інших причин), але нерезидент має право на оподаткування доходів за ставками, встановленими Конвенцією, може бути застосовано процедуру відшкодування (повернення) сплаченого податку шляхом повернення різниці між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати згідно з умовами міжнародного договору.

В Україні застосування вищезазначених процедур регламентовано положеннями ст. 103 Податкового кодексу.

Право на зарахування податку на доходи фізичної особи, сплаченого за межами України

У 2013 р. громадянином було отримано дохід у Російській Федерації та сплачено податок на доходи фізичної особи на території Росії. Єдине офіційне підтвердження, видане роботодавцем,форма  2-НДФЛ (довідка про доходи фізичної особи). Цей документ підписано директором та головним бухгалтером і завірено печаткою російської компанії. Чи буде цей документ підставою для отримання права на зарахування в Україні податку, сплаченого у Російській Федерації?


Згідно з положеннями п. 13.5 ст. 13 Податкового кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де він отримував дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Відповідно до роз’яснення Федеральної податкової служби Російської Федерації (далі — РФ) іноземний громадянин може одержати від податкового органу РФ підтвердження про суми доходів, одержаних від податкового агента, та про фактично утримані суми податку. Це підтвердження здійснюється на підставі відповідного письмового запиту іноземного громадянина до податкового органу РФ за місцем реєстрації такого податкового агента з додатком до запиту довідки за формою 2-НДФЛ та копії документа, що засвідчує особу іноземного громадянина (паспорт або документ, що його заміняє).

Контролюючий орган звіряє відомості, зазначені у таких документах, з наявною у ньому інформацією. При підтвердженні наданих відомостей довідка за формою 2-НДФЛ засвідчується підписом керівника (заступника керівника) та відбитком гербової печатки контролюючого органу. При цьому до засвідченої довідки додається розшифровка кодів видів доходів та їх сум. У разі звернення іноземного громадянина до контролюючого органу поштою зазначене підтвердження направляється на адресу цієї особи також поштовим відправленням.

Таким чином, для отримання права на зарахування податків та зборів в Україні, сплачених за її межами, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де він отримав такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такі податки, довідку про суму сплаченого податку та збору (у РФце довідка за формою 2-НДФЛ), а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Податкового кодексу).

«Гарячі лінії»

Дата: 19 липня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00