Статті

Без права на помилку

Понад півроку тому, на самому початку російської агресії, деякі військові експерти вважали найбільшими втратами українців — психологічні, усвідомлення того, що держава, яка була стратегічним партнером, виявилася реальним ворогом. Втім перший шок дуже швидко змінився потужним спротивом українських бійців, які сьогодні твердо переконані в тому, що війна має закінчитися там, де вона почалася, і роблять для цього все можливе й навіть неможливе. Саме людський ресурс є тим професійним резервом, який має гарантувати безпеку і оборону держави, — стверджують аналітики, додаючи, що він не запрацює без ресурсу державного. Нова воєнна доктрина України, якнайшвидшого затвердження якої в РНБО наразі очікує український уряд, має стати першим кроком до реформи збройних формувань країни. У воєнній доктрині України, на думку Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, Росію має бути визнано основною і єдиною державою-агресором, яка загрожує територіальній цілісності та національній безпеці України.


Очікувана несподіванка

Воєнну доктрину України змінювали не раз. Зокрема, доктрина, затверджена у квітні 2011 р., одразу викликала критику незаангажованих аналітиків, бо по суті відкривала країну для зовнішніх загроз. По-перше, тому що її позаблокова сутність передбачала протистояння загрозам ззовні лише власними силами й можливостями. А саме таких можливостей явно бракувало українській армії, яка, за даними експертів, не мала ані зброї стримування, ані ключових для Збройних Сил України систем озброєння. Відтак особовий склад не мав навиків користування ними. По-друге, у документі зовнішні і внутрішні загрози для держави трактувалися вкрай одіозно. Якщо в попередній доктрині основними внутрішніми загрозами для нацбезпеки були діяльність екстремістських організацій і терористичних груп, небезпечне зниження рівня забезпечення армії сучасною військовою технікою, низькі темпи реформування Збройних Сил України, то в доктрині, затвердженій Азаровим, до переліку внутрішніх загроз потрапили неурядові організації, які критикують владу. І цей пункт одразу викликав занепокоєння у провідних експертів. Так, аналітики Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння наголошували: «...вписування критики влади до переліку загроз держави є прямою загрозою тому паростку демократичного суспільства, що було прищеплено йому за два десятиліття».

Та, мабуть, найнебезпечніша теза доктрини, через яку сьогодні українці розплачуються життями, стосувалася потенційних зовнішніх загроз. У документі йшлося: «З огляду на тенденції та умови розвитку воєнно-політичної обстановки Україна вважає, що збройна агресія, в результаті якої виникне локальна або регіональна війна проти неї, є в середньостроковій перспективі малоймовірною». Втім ще 2009 р., попередньо «потренувавшись» у Грузії, Путін був готовий до війни з Україною. І якщо ймовірність війни зі «старшим братом» була надто примарною як для політичної еліти, так і для пересічних громадян, то експертне військове середовище на таку можливість не тільки зважало, а й попереджало про неї. Тому складно не погодитися з думкою аналітика Володимира Гулими, який стверджує, що ситуація в Донбасі до певної міри спричинена і згадуваною вище доктриною. «Свого часу, — заявив експерт, — до доктрини було внесено основоположні пункти, які не дозволяли нам готуватися до оборони з боку РФ. Тому маємо... абсолютно оголений кордон, невідпрацьовані плани відбиття нападу зі сходу».

Нові покоління партизанів

У РНБО України констатують, що жодна воєнна доктрина, яка досі існувала в державі, не передбачала агресії зі сходу. Тому ті положення статей, де йдеться про позаблоковість країни та напрями небезпеки, експерти закликають змінити насамперед. Зокрема, військовий аналітик Володимир Горбач стверджує: «Нам слід концентрувати війська на сході, а не на заході, перебудувати структуру армії і принципи бойової підготовки. Воєнна доктрина повинна відображати актуальні потреби держави. Слід збільшувати фінансування ВПК, щоб було своє озброєння. Час готувати і так званих партизанів з цивільних: потрібна територіальна оборона по всій країні. Щоб у кожному районі були люди, готові боронити його, їх потрібно тренувати».

Росія, до речі, також оголосила про свої плани змінити власну воєнну доктрину, яка має з’явитися вже до кінця поточного року. Зокрема, передбачається, що в російських регіонах формуватимуть антимайданні дружини, які разом з поліцією мають запобігати акціям опозиції. Така дружина складатиметься з 10 осіб, очолюваних «десятником», а їхні дії координуватимуть штатні російські правоохоронці.

Більшість військових експертів одностайні у думці, що загроза з боку Росії може бути постійною і тривати багато років. Крім того, розглядаються і найпесимістичніші сценарії — напад російських військ на великі українські міста, зокрема на Київ. Тому аналітики стверджують, що обороною України не може керувати якась одна структура. Так, керівник групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук наголошує на важливості координації та ефективної взаємодії армії, спецслужб, розвідки за одночасної підготовки всього населення до дій в умовах воєнної агресії. Щоб не повторити колишніх помилок.

І хоча наші мужні бійці на передовій, виявляючи чудеса не лише патріотизму, а й справжньої військової майстерності, про що свідчить легендарна оборона донецького аеропорту, заявляють: «Ми утримуємо позиції і не збираємося нічого здавати», кожна цивільна людина має знати, як поводитися під час війни. Приміром, наші сусіди поляки вже готуються до ймовірної війни, створюючи Національну гвардію, члени якої не тільки пройдуть навчання зі стрільби та самооборони, а й готуватимуть цивільне населення до непередбачуваних ситуацій, зокрема до воєнного вторгнення.


Інна ГОЛОВКО

«Гарячі лінії»

Дата: 2 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00