Статті

Війна як вона є

Нещодавно додому після ротації повернулися бійці 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області. А разом з ними і наш колега, працівник служби надання експлуатаційних послуг ДП «Сервісно-видавничий центр Міндоходів України» Сергій Каплун, який понад 90 днів боронив східні кордони України.


Сергій КаплунДвадцятирічний Сергій належить до того покоління молодих українців, які ще зовсім недавно війну сприймали по-кіношному, захоплено споглядаючи її з телеекранів. Він і уявити не міг, що, по суті, повторить долю свого прадіда, Андрія Каплуна, учасника Другої світової, який зовсім молодим захищав рідну землю від окупантів, що йому, Сергієві, доведеться на власні очі побачити те, про що тільки чув від літніх земляків. Бо колись, майже сім десятиліть тому, села рідної Чернігівщини від рук агресора горіли так само, як сьогодні, у третьому тисячолітті, палає Донбас. І тепер йому з бойовими побратимами доводиться зупиняти загарбників.

Сергій вперше взяв у руки автомат під час строкової служби в армії, а вже через деякий час після демобілізації довелося опинитися в епіцентрі пекельних воєнних дій і спрямовувати зброю не на уявного, а на справжнього, дуже сильного ворога.

«Коли ми з колегою Олесею Якименко побачили Сергія після повернення, — не стримали сліз. Завжди усміхнений і веселий, він постав зовсім іншим. Тяжкі переживання ще не скоро його покинуть, — ділиться наболілим заступник начальника відділу кадрів ДП «СВЦ Міндоходів України» Леся Звенигородська. — У мене теж підростає син. Молімося щодня за те, щоб ми дочекалися наших захисників живими і неушкодженими з цієї дикої і несподіваної для всіх війни з химерною назвою «гібридна».

Про те, наскільки небезпечними і складними були останні перед ротацією тижні 41-го батальйону, дають приблизне уявлення телесюжети і публікації фронтових репортерів. Але тільки особисто побувавши на лінії вогню, переконаний Сергій, можна до кінця усвідомити весь трагізм подій. Сам він воліє сьогодні не згадувати про пережите і зізнається: «Тут, у Києві, не можу нарадуватися життю. Хочеться все забути як страшний сон». Хоча й уві сні війна його не відпускає. Часто сняться друзі, які не повернулися додому, думки про них не дають спокою і краять душу.


Ярослава ЗОЛОТЬКО

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42