Юридична практика

Вжиття заходів забезпечення позову при оскарженні нормативно-правових актів

Суть справи. На думку платників податків, єдиним способом захисту їх порушених прав з боку контролюючого органу до вирішення справи у суді є вжиття останнім заходів забезпечення позову. При цьому такі заходи мають бути застосовані судом незалежно від наявності беззаперечних доказів протиправності рішення органу владних повноважень, оскільки для відновлення таких прав у більшості випадків у подальшому необхідно докласти значних зусиль і понести витрати.

Позиція Вищого адміністративного суду України. У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням заходів забезпечення позову у разі оскарження платниками податків підзаконних нормативно-правових актів Мінфіну України або Міндоходів України та його органів, Вищий адміністративний суд України у листі № 1770/12/13-13 зазначає таке.

Частиною першою ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль і понести витрати, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Зі змісту наведеної законодавчої норми випливає, що вжиття судом заходів забезпечення позову можливо, зокрема, у разі наявності загрози для реалізації особою своїх прав та інтересів або неможливості їх захисту (відновлення) у подальшому.

Під час вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржених підзаконних нормативно-правових актів Мінфіну України або Міндоходів України (їх окремих положень), якими встановлюються, зокрема, форми податкової звітності, визначається порядок реалізації органами доходів і зборів своїх повноважень, суди та платники податків повинні враховувати таке.

Відповідно до п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складено за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

З огляду на викладену норму законодавство передбачає позасудовий порядок захисту платником податків своїх прав та/або інтересів, пов’язаних із відображенням у податковій звітності даних податкового обліку. Платник податків, незалежно від установленої форми податкової звітності, має право подати відповідну звітність у такий спосіб, який, на його думку, правильно відображає зміст його прав та обов’язків у сфері оподаткування.

Це не позбавляє права платника податків оскаржити до суду нормативно-правовий акт (його окремі положення), який, на його думку, не відповідає вимогам закону.

Водночас при вирішенні питання щодо забезпечення позову платника податків про визнання незаконним нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, суди мають враховувати юридичну можливість самостійної реалізації платником податків своїх прав та обов’язків незалежно від змісту форм податкової звітності.

На підставі п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу платник податків може реалізувати своє право на належне, як він вважає, відображення показників податкового обліку, навіть до моменту вирішення судом по суті справи щодо законності форм податкової звітності. При цьому зазвичай не створюється неминучої загрози для реалізації платником податків своїх прав та обов’язків, а відновлення відповідних прав у разі ухвалення судом рішення на користь платника податків не може бути ускладнено.

За таких обставин у судів відсутні передбачені частиною першою ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного нормативно-правового акта, яким затверджено форми податкової звітності.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову у справах, предметом спору в яких є інші підзаконні нормативно-правові акти центрального органувиконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, суди повинні враховувати таке.

Існування підзаконного нормативно-правового акта не в усіх випадках унеможливлює фактичну реалізацію платниками податків своїх прав та інтересів. В окремих ситуаціях платники податків не позбавлені можливості діяти на підставі нормативних актів вищої юридичної сили, зокрема Податкового кодексу. При цьому в разі застосування до такого платника негативних правових наслідків, у тому числі визначення контролюючим органом грошових зобов’язань такому платникові податків, цей платник не позбавлений права оскаржити до суду відповідні нарахування. При цьому суд вирішуватиме справу з урахуванням ієрархії нормативних актів, надаючи перевагу актові вищої юридичної сили.

З огляду на викладене вживати заходів забезпечення позову щодо незаконності нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, суди мають з урахуванням фактичних об’єктивних перешкод у реалізації прав та інтересів платника податків або у разі виникнення значних ускладнень в їх захисті у майбутньому.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42