Інтерв’ю

Реформи, які потрібні суспільству

За кожної зміни влади в Україні розпочинаються реформи. Нині Вітчизна знову на порозі великих економічних трансформацій, які цього разу не повинні перетворитись у своєрідну гру можновладців — чия реформа виявиться крутішою. Адже світовий досвід реформування економіки передусім націлено на поліпшення життя громадян. До того ж нинішня економічна ситуація така, що далі «гратись» у реформи саме суспільство не дозволить. «У нас немає вибору, — переконаний ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр САВЧЕНКО. — Якщо не реформи, то дефолт, потім революційна зміна влади і знову спроба реформ».

Олександру Савченку до реформ не звикати. Свого часу йому доводилося робити вкрай серйозні кроки, які визначали долю всієї країни, коли він розробляв основи нової монетарної політики, відкривав перший кореспондентський рахунок Національного банку України із західним банком, готував першу міждержавну кредитну угоду, організовував виготовлення та друк національної валюти ― гривні. Наразі він розробив власну модель економічних реформ. Тож «Вісник» поцікавився, якими бачить українські реформи ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко.


В. — Пане Олександре, чи з’явилися врешті-решт в України шанси на успіх у проведенні реформ і в чому вони, на Вашу думку, полягають?

О. В. — Я бачу три важливі передумови, які суттєво збільшать шанси України на успіх. По-перше, це тотальна люстрація, передусім на предмет співпраці з розвідками та органами безпеки іноземних держав, участі й підтримки сепаратистських рухів, тероризму та інших незаконних спроб зазіхання на територіальну цілісність України, участі в корупційних схемах.

Думаю, ніхто не спростує тезу, що реформи не здійснюватимуть агенти ворожої держави, терористи, сепаратисти та крадії. Тож за згадуваними напрямами під люстрацію потрапляє близько 20 — 30% державних чиновників та депутатів!

По-друге, це трансформація відкритого військового конфлікту з Росією в латентний політичний і економічний, а для цього треба почати шукати компроміс з Росією. І не тільки стосовно Донбасу, а й щодо Криму. Причому я би почав з пропозиції віддати Росії у власність землю під військовою базою в Севастополі. А за це вимагати від них покриття збитків від агресії, що становить приблизно 15 — 20 млрд. дол., і остаточного виходу з Криму і Донбасу. Зрозуміло, що такі переговори розтягнуться на роки, але у міру деградації Росії її позиція ставатиме дедалі адекватнішою, а через 2 — 3 роки компроміс буде знайдено!

По-третє, для реформ потрібен значний фінансовий ресурс. Зрозуміло, що насамперед це кошти МВФ, Світового банку тощо, але не менш вагомим ресурсом можуть бути й кошти, які отримає Україна від позовів до міжнародних судів за збитки, завдані Україні російською воєнною агресією та іншими її незаконними діями. За моїми оцінками, йдеться про 10 — 20 млрд. дол.

В.Якими, на Вашу думку, мають бути кінцеві цілі економічних реформ і які радикальні заходи можуть стати найефективнішими?

О. В. — Щорічне зростання доходів українців має бути на рівні 10% на тлі відповідного зростання валового внутрішнього продукту (ВВП). А також зростання тривалості життя українців до рівня провідних європейських країн — 80 — 82 роки. Утім такі цілі можуть бути досягнуті за умови принципово нової економічної політики, яка вимагає кардинально нової політики бюджетної.

Ефект можуть дати лише конкретні заходи: радикальне зменшення (приблизно на 40%) частки валового внутрішнього продукту, яка перерозподіляється через бюджет, у тому числі за рахунок скорочення не менше ніж у три рази чисельності державних чиновників усіх рівнів, починаючи з центральних апаратів. Максимальна зарплата державних службовців не може перевищувати мінімальну зарплату більше ніж у 10 разів (зараз — у 50 разів), а працівників державних комерційних підприємств (з часткою капіталу держави понад 25%) — у 15 разів (зараз — у  100 разів).

Пропоную скасування всіх без винятку пільг державним чиновникам і депутатам усіх рівнів та розпродаж усього непрофільного майна — готелів, санаторіїв, лікарень тощо. Крім того, запровадження справедливого, але мінімального перерозподілу доходів, у тому числі між поколіннями громадян України на користь молоді, вважаю також прикметою нової економічної політики.

Необхідно радикально знизити податковий тиск, зменшити роль держави в економіці, значно скоротити кількість соціальних і державних паразитів. Адже держава живе на податки. А податки мають платити всі. Успіх реформ залежить від податкової політики, тому для досягнення результату слід змінити шкалу оподаткування. За моїми підрахунками податок на доходи фізичних осіб має становити 0% на доходи менші за одну мінімальну зарплату, 10% — на доходи, які перевищують одну мінімальну зарплату, але менші за 10 мінімальних зарплат, 15% — на доходи, які перевищують 10 мінімальних зарплат.

Щодо соціального внеску, то 15% на доходи до 10 мінімальних зарплат мали б надходити до державних (солідарних) соціальних фондів, а на доходи, більші за цей розмір, — на індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки.

Податок на прибуток підприємств, який розраховується за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, становив би 15%; податок на виплату дивідендів — 5%; податок на продаж землі, житла, транспортних засобів — 2%; податок на продаж іноземної валюти та цінних паперів — 1% (для бірж діють інші правила оподаткування); податок на додану вартість — 15%.

Підприємство, що належить до малого і середнього бізнесу (оборот менше ніж 25 млн. грн.), може замінити податок на прибуток на податок з продажів на рівні 2%, а податок на додану вартість — на податок з продажів на рівні 3%.

Акцизи на бензин, тютюн, алкоголь протягом п’яти років від початку проведення наших реформ зростають до середнього рівня країн — членів Європейського Союзу.

В.Кількість пенсіонерів в Україні б’є всі рекорди, що лягає важким тягарем на фонд оплати праці. Які чинники могли б сприяти раціоналізації пенсійної системи?

О. В. — Справді, сьогодні один працюючий в Україні забезпечує пенсією одного пенсіонера. Безперечно, соціальний тиск на працюючих громадян має бути зменшено і водночас необхідно істотно збільшити пенсії за рахунок таких дій. Для цього потрібно ліквідувати всі без винятку спеціальні пенсійні системи, забезпечити збільшення очікуваної тривалості життя чоловіків до 80 та жінок — до 85 років. За такої умови виходити на пенсію мають чоловіки та жінки віком 65 років. Крім того, максимальна пенсія, яка виплачується за рахунок державного пенсійного фонду, не може перевищувати мінімальну більше ніж у вісім разів. Розмір пенсії за рахунок приватних пенсійних фондів та індивідуальних накопичувальних рахунків не обмежується. Громадяни 55 років і більше не сплачують податок на дохід із суми до трьох мінімальних зарплат. Потрібно також запровадити мінімальну квоту зайнятості працівників віком після 55 років у всіх державних організаціях і підприємствах.

В.Яку роль Ви відводите державі у процесах регулювання вітчизняної економіки?

О. В. — Економічний світ складається з двох типів ринків. Перший — ринки товарів, які можуть бути досконалими і в принципі не потребують державного регулювання за умов відсутності монополій. Другий — ринки фінансових активів (депозити, кредити, цінні папери тощо), які є недосконалими за своєю природою (вони або падають, або зростають) і потребують жорсткого державного регулювання.

Боротьба з монополізмом і створення прозорого конкурентного середовища має стати головною функцією держави на ринках товарів та послуг. Там, де не можна позбутися монополій, необхідно запровадити жорстке державне регулювання (наприклад, житлово-комунальні господарства, де має бути встановлено граничні тарифи на прибирання, електроенергію, воду, теплопостачання, водовідведення тощо для країни в цілому та механізми їх зменшення для регіонів). Витрати людей на комунальні платежі мають зменшуватися.

В.Економічне зростання в Україні можливе лише за умови збереження цінової та фінансової стабільності. Які кроки повинен робити для цього Нацбанк України?

О. В. — Головною метою діяльності Нацбанку має стати створення нових робочих місць та підтримка економічного зростання в Україні саме за умови збереження цінової та фінансової стабільності. Разом з урядом України він повинен забезпечити щорічне зростання кредитування на рівні 20% на рік з адекватними для бізнесу і людей ставками (інфляція плюс 4 — 6%).

Нацбанк має взяти на себе відповідальність за низькі темпи інфляції в країні (менше 5%) та стабільність фінансових ринків.

Якщо провести реформи з урахуванням викладеного, то можу дати прогноз позитивної економічної динаміки України за моїм «планом-2015» за умови закінчення війни з Росією в 2014 році і оголошення війни корупції.

Показник

2015 р.

2016 р.

2017 р.

2018 р.

2019 р.

Темпи зростання ВВП, %

3

7

9

10

10

Курс гривні на кінець року, грн./дол.

11,6

11,0

10,0

8,5

8

Річне зростання цін, %

5

5

4

3

2

Прямі іноземні інвестиції, млрд. дол./рік

5

7

8

9

10

Зростання реальних доходів населення, %

2

6

8

9

10

Мінімальна зарплата, грн.

2500

3000

3300

3500

3600

Мінімальна пенсія, грн.

2200

2500

2700

2900

3000

«Гарячі лінії»

Дата: 2 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00